Ви б точно не стали таке їсти: що насправді пхали у "справжню" радянську ковбасу

Совєцький Союз розвалився понад 30 років тому, проте й досі є люди, які ностальгують за "найкращою країною у світі" (за версією совєцької пропаганди) або "країною тотального дефіциту" (як воно було насправді). Чи не найчастіше такі люди згадують легендарну ковбасу за 2.20 та радянське морозиво, відоме своєю "якістю".

У Совку все регулювалося ГОСТами й саме на них завжди уповала радянська людина. Проте, як показують факти, ГОСТи в країні змінювалися залежно від купи факторів і політичної волі комуністичних ділків при владі. Тобто те, що мало бути єдиним і непохитним стандартом, було не таким вже і непохитним.

ГОСТ, на який і досі моляться

Якщо говорити про харчові продукти, то будь-який ГОСТ регулював: склад, умови виробництва (технологія, грубо кажучи) та обладнання, що використовується. Але, попри те, що це був "стандарт", документ радше давав поради виробникам щодо виготовлення того чи іншого продукту.

Повернемося до "легендарної" ковбаси. Згідно з совєцьким ГОСТом, ковбасні вироби мали містити в собі не менше 75% якогось м'яса залежно від сорту. І саме тут "собака зарита".

ГОСТ чітко вказував на те, чим можна замінити деякі інгредієнти. Наприклад, документ вказував, що м'ясо в ковбасі можна замінити субпродуктами, вивареними кістками, соєю, харчовою плазмою та ін., а замість натуральних спецій додавалася "хімія", хай і безпечна для здоров'я.

Додайте сюди те, що деякі підприємства й ці норми порушували, знижуючи кількість необхідних компонентів продукції. Тож на виході, радянська людина купувала ковбасу, зроблену з усього, крім, власне, м'яса.

Барвників та стабілізаторів у ковбасу було напхано з горою, а люди, які роками ходили в туалет з газеткою, стверджують про натуральність та смак, який не можуть забути. На наступному знятку бачимо "вишеньку на торті".

Чорним по білому написано, що при виробництві ковбас чи сардельок допускається використовувати: м'ясні обрізки, заморожені м'ясні блоки, плазму крові, обрізки варених копченостей, білковий стабілізатор та інше. Останнє, до речі, не що інше, як перемелені шкірки та сухожилля тварин.

Тобто виробник міг напхати у ковбасу все, що завгодно, крім м'яса і робив це згідно з ГОСТом. Воно і зрозуміло, адже в країні, де завжди панував дефіцит будь-чого, сировини на те, щоб прокормити сотні мільйонів людей просто не вистачало.

Так само як і м'ясні вироби, в СРСР виробляли ледь не все: каву робили з жолудів, у морозиво додавали крохмаль або борошно та різні жири, соки були сумішшю води та хімічних добавок з невеликою частиною, власне, натурального соку.

Таким чином, якщо щось у СРСР було зроблено за ГОСТом, то далеко не завжди це означало, що йдеться про якісний і найкращий у світі продукт. Державні стандарти були далекими від ідеалу.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, до чого призвів "сухий закон" в СРСР і чому в "найкращій країні" процвітало повальне п’янство