Поляки змінили ставлення до українців? Що кажуть дослідники, місцеві жителі і наші біженці

В ході опитування автори дослідження виявили нове явище — "позитивний дисонанс ставлення"

Спочатку місцеві, а за ними й наші медіа розтиражували новину про те, що у Польщі погіршується ставлення до українських біженців. Це начебто показало спільне опитування Варшавського університету й Економіко-гуманітарної академії. "Телеграф" поцікавився, як проводили дослідження, і поспілкувався з українцями та поляками, щоб з'ясувати, як ситуація виглядає насправді.

Падіння — з усіх питань

Настрої місцевого населення щодо українців, які стали частиною польського сьогодення через війну, і надання їм допомоги різні інституції перевіряють регулярно. Наприклад, дослідження польського ринку праці, проведеного Personnel Service 2023 року, показало: кожен п’ятий поляк негативно ставиться до українців, котрі знайшли прихисток у його країні.

"Погіршення ставлення до українців є наслідком кількох факторів, включаючи тривалу війну та допомогу, а також макроекономічні виклики, такі як висока інфляція. Ці обставини спричиняють, що поляки більше стали боятися, що українські працівники можуть забрати у них роботу, а 40% поляків асоціюють приплив громадян України на польський ринок праці зі зниженням темпів зростання заробітної плати", — цитує результат дослідження портал Yavp.pl.

В динаміці вивчає громадське сприйняття біженців та дій польської й української держав щодо їхньої підтримки Варшавський університет та Економіко-гуманітарна академія. Результати чергового дослідження, яке всі активно поширюють, першим оприлюднило видання Rzeczpospolitа. При цьому зробило акцент, що від початку повномасштабного вторгнення прихильність до наших співвітчизників серед поляків зменшилась у всіх сферах життя.

В цифрах це виглядає так. Кількість поляків, які вважають допомогу Україні обов'язковою для Польщі, на сьогодні знизилась до 31% (в січні 2023 року таку однозначну відповідь давало вдвічі більше опитаних — 62%). Ще 43% респондентів кажуть, що країна "скоріше повинна допомагати", а категорично проти виступили 19% опитаних.

Крім того, більшість учасників дослідження (72%) впевнені: попри війну України з Росією, в пріоритеті Польщі мають бути власні інтереси. І перш за все тут йдеться про експорт продовольства. І лише 15% респондентів мають протилежну думку.

На сьогодні приймати біженців з України з можливістю поселення готові 17% поляків, хоча рік тому такий намір декларували 37% опитаних. За повернення наших співвітчизників на Батьківщину після того, як війна скінчиться, виступає 61% поляків.

Не підтримують у переважній більшості учасники і соціальне забезпечення українців. Зокрема, аж 95% поляків виступають за скорочення виплат. І тут варто зазначити, що польський уряд і так рухається в цьому напрямі. Адже з 1 липня 2024 року новоприбулим переселенцям з України вже не виплачуватимуть одноразову грошову допомогу у 300 злотих (близько 3000 гривень). Також завершено дію програми 40+, яка передбачала виплату 40 злотих на добу для однієї особи для покриття витрат на проживання та харчування.

"Що нас справді здивувало в цьому опитуванні, то це значне падіння з усіх питань, окрім шкільного навчання для українських дітей, яке залишається стабільно високим. Можливість ходити до школи підтримують 82% респондентів", – цитує польське видання Geopolityka доктора Роберта Станішевського, який був керівником проведеного дослідження.

Такі зміни у ставленні поляків до біженців з України фахівці пояснюють з одного боку відмінностями між націями. За словами деяких учасників опитування, наші співвітчизники нібито мають "східну ментальність, радянську культуру", через що у них відсутня "турбота про загальне благо". Також полякам не подобається вимогливість українців і їхня "претензійна позиція" на такі ж як у місцевих права та соціальні гарантії.

Деякі журнали в руки гидко брати

Оригінальний текст свіжого дослідження знайти не вдалося, але в мережі опубліковано рапорт з результатами одного з попередніх на ту ж тему. І в ньому зазначено, що опитування охопило лише 584 поляків віком від 16 до 68 років. Порівняно із загальною кількістю населення Польщі у більш, аніж 36,82 млн осіб ця цифра виглядає мізерною. Тож результат навряд чи можна вважати таким, що відображає загальнонаціональні настрої.

При цьому автори дослідження наголошують на виявленні під час опитування нового явища — "позитивного дисонансу ставлення". З одного боку поляки дуже позитивно сприймають біженців з України і це не зазнало змін з квітня 2022 року до січня 2023, коли й проводили згаданий етап опитування. З іншого, саме тоді було вперше поставлене питання: "А чи змінилось ваше ставлення до біженців з України за останні півроку?" І от на нього 25% респондентів відповіли "так", у тому числі 68% заявили, що напрям змін є негативним.

Науковці зазначили, що такий феномен потрібно ретельно вивчити. І судячи з результатів нового опитування, яке зараз розповсюджують медіа, кроки в цьому напрямі було зроблено й при дослідженні поляків вже розпитували саме в потрібному контексті.

Але, звісно, мали вплив на загальнопольські настрої й політичні події, які відбулися від початку повномасштабного вторгнення. Тут і інцидент з падінням російської ракети у Польщі, що призвело до загибелі людей, і хвиля протестів польських фермерів, і заборона імпорту українського збіжжя до п’яти країн-членів Європейського Союзу.

— В дослідженні, оприлюдненому Rzeczpospolitа, якраз бракує інформації, що на це ослаблення підтримки біженців з України вплинули перш за все протести польських фермерів, — висловлює свою думку редактор щотижневика "Nowy Łowiczanin" Войцех Валігурський. — Масштабні, дуже добре організовані й широко висвітлені в медіа. Їхні учасники виступали проти ввезення продукції з України, виробленої без дотримання вимог, що діють в ЄС. Адже Польща має діяти за цими правилами, що робить наші товари дорожчими, на відміну від українських, які можуть потрапити на ринок. І ці протести спричинили зміну настроїв щодо підтримки біженців, бо люди побачили, що дійсно можуть постраждати польські інтереси.

І друге, ми стикаємось з висловлюваннями українців щодо якості надання медичної допомоги у Польщі. Вони кажуть, що система охорони здоров'я в Україні краща, що у вас простіше потрапити до лікаря. Не знаю, чи це правда. На мій погляд, це такі… сентименти, представлення ситуації кращою, аніж вона була насправді, коли ти далеко від дому. І це безумовно чіпляє поляків, бо вони теж скаржаться на медицину, на те, що не все добре працює. Тож коли вони стоять у черзі на прийом до лікаря, вони хочуть, щоб українці так само чекали й не нарікали, — наголошує співрозмовник "Телеграфу".

А от українці, що мешкають у Польщі не один рік, зазначають: варто розділяти пересічних поляків і медіа. Бо останні часто грають на руку певним політичним силам і залежно від цього обирають тональність публікацій з українського питання.

— Є ЗМІ, які постійно погано пишуть про нашу країну і її громадян, — каже Наталія, яка переїхала до сусідньої країни задовго до повномасштабної війни. — Наприклад, журнал "Do rzeczy". Його аж гидко в руки брати. Але хтось же його читає. Там власники з партії "Конфедерація", страшні націоналісти, тож і маємо такий контент. Чи "Gazeta Polska" пише завжди те, що вигідно партії PiS. Коли вона була при владі і модно було дружити з Україною, то ми були представлені в гарному світлі, а як почалися протести через зерно, то вже й українці стали не такими хорошими.

Зараз актуальною стає тема вступу України до ЄС, бо стартували чергові перемовини з цього приводу, а польським фермерам це може бути не на користь. Тож можна очікувати хвилю негативних публікацій про те, що не варто приймати наших співвітчизників тощо, — додає Наталія.

Все залежить від "бульбашки"

Українці, для яких Польща стала тимчасовим домом на період війни, про зміну ставлення місцевих жителів висловлюються неоднозначно. Є ті, хто зазначає, що як і раніше нормально співпрацює і комунікує з "аборигенами", без жодних дорікань і претензій з їхнього боку. Так, за словами Катерини, котра у Гданську займається культурними проєктами, вирішальну річ у цьому відіграє коло спілкування.

— Я живу у "бульбашці" толерантних і прогресивних людей, тому і для мене нічого не змінилось, — каже дівчина. — Поляки, з якими я працюю і спілкуюсь, не споживають новинний фастфуд, відповідно орієнтуються на власні думки й відчуття, в тому числі у сприйнятті українців.

— З березня 2022 року, коли з дітьми приїхала до Польщі, я не зустріла жодного поляка чи польки, які б негативно ставились до нашої родини, — каже запоріжанка Ганна Рубель. — Вже майже два роки працюю у невеличкій фірмі, де я — єдина українка. І можу сказати, що стосунки за цей час тільки покращились. Ми більше розуміємо один одного, більше пізнали культуру і традиції наших народів. До речі, кілька моїх польських колег є фермерами. Після годин праці повертаються до своїх господарств — то і поля, і домашня худоба. Доволі часто вони пригощають мене тим, що вирощують своїми руками, наприклад полуницею, яблуками, а також курячими яйцями.

Але скажу чесно: я розумію, чому є відсоток поляків, чиє ставлення до українців змінилось не на краще. По роботі доволі часто буваю у великих містах. Так, у Варшаві, Кракові вражає кількість автівок представницького класу, що належать нашим співвітчизникам. Звична картина — Hummer або Lexus у кольорі хамелеона за кілька десятків тисяч євро на тротуарі біля дорогого ресторану. І…. з київськими номерами. Вражає також кількість російськомовних людей у торгових центрах. І це — не росіяни чи не білоруси. Не буду приховувати, дехто з "наших" поводиться дуже по-хамськи. Тож, не виправдовую поляків, які змінюють своє ставлення до українців, бо деякі наші громадяни, дають для цього привід, на жаль, — констатує Ганна.

При цьому частина українців в розмовах визнають: вони або самі стикались з проявами булінгу з боку поляків, або чули скарги на образливі висловлювання чи дії через своє походження від знайомих.

— В побутовому спілкуванні — на ринку, в магазинах чи аптеках, я не мала жодних проблем з поляками за майже два роки життя у Варшаві, — каже Олена, яка знайшла в столиці Польщі прихисток разом з родиною. — Був лише один прикрий інцидент, ми зупинились на автівці в центрі міста, чоловік, який переходив перед нами дорогу, побачив наші українські номери та плюнув у наш бік. А потім ще кілька разів на нас озирнувся, стискаючи кулаки.

— Хоч як дивно, агресію я побачила з боку дітей-поляків у школі, де вчиться мій син, — наводить приклад ще одна українка, що живе неподалік Вроцлава. — Молодші іноді відмовляються грати з ним, тому що він українець. А підлітки, коли чують українську мову, то можуть крикнути вслід: "Spierdalaj na Ukrainę". А якось один хлопець взагалі почав імітувати звуки вибухів, сміятися і повторювати прізвище Путіна. Це малоприємно, але ти розумієш, що вони щось чули від батьків, але самі не дуже розуміють, про що йдеться.

— Коли я приїхав до Польщі 10 років тому, навчався в університеті, побачив відкритість і доброту з боку поляків, знайшов серед них друзів, — розповів вінничанин Микола Бахур, віцепрезидент фундації "Початок", що об'єднує українців в польському місті Еленя-Гура. — Попри це, іноді проскакували дискримінаційні моменти, згадки про події на Волині, постать Бандери — те, про що я навіть не чув тоді. Але це були поодинокі випадки. Звісно, виникала певна напруженість і через якісь трагічні інциденти, в яких були залучені українці, наприклад, аварії. В такому разі "пляма" ніби падала на всю спільноту. І я намагався протидіяти цьому, бути активним у медіа, соцмережах, перемикати з негативу на якісь позитивні справи та приклади.

Коли почалася повномасштабна війна, Польща прийняла багато українців, і надала їм значну допомогу. Поза тим, дехто з місцевих казав: з часом це зміниться, бо в поляків закінчаться сили, фінанси та час, а потреби в підтримці біженців не зникнуть. Ми спостерігаємо, що так і сталося. Ми чуємо: "Досить виділяти техніку і зброю, давайте всі на фронт!" Дуже багато хейту в стрічках, бо пропаганда теж має свої наслідки. І у звичному житті зазначу, що раніше було набагато легше комунікувати з поляками, а зараз часто відчуваю неповагу, якийсь ігнор. Наприклад, намагаюсь залучити місцевого тренера з волейболу для занять волейболом з нашою молоддю, але у відповідь відмовки через небажання брати участь у такому інтеграційному заході.

І це один такий момент, але є й інші. Тому все ж таки простежується тенденція погіршення ставлення до українських біженців. І, на мою думку, не тільки у Польщі. Недавно з представниками нашої фундації був на конференції в Чехії, на які працівників різних установ зізнавались, що не знають, де брати сили для роботи з мігрантами. Адже є такі, хто кричить, вимагає щось, і це теж впливає на загальне сприйняття. Так само як і факти, коли на безоплатне житло чи виплати претендували люди, які приїжджали на крутих машинах, кращих, аніж у тих, хто надавав їм прихисток. Тобто зміни спровоковані багатьма аспектами, і це те, з чим потрібно працювати, — резюмує Михайло.