"Яку страну потєрялі": заборонені фото, які показують реальний СРСР

За ці світлини можна було загриміти у трудовий табір

Білоруський блогер Максим Миронович опублікував низку архівних фото, які демонструють реальний рівень життя в Совєтському Союзі і те, якими похмурими і безпросвітними виглядали його громадяни. Життя у "найкращій країні світу" важко було назвати безхмарним.

Світлини опублікував у своєму блозі. Варто зауважити, що за публікацію подібних знімків у часи Совєтського Союзу можна було отримати років 20 у виправних таборах.

"Не знаю, помічали ви чи ні — але практично на всіх "непарадних" фото тієї епохи міська інфраструктура виглядає надзвичайно убого. Виняток – нові райони, забудовані брежнєвськими "свічками" в 9, 12 або 16 поверхів", — пише блогер та публікує кілька архівних фото.

"А приблизно так виглядала "інфраструктура" у сільській місцевості — за 60 років совєтська влада спромоглася лише провести туди електрику і радіо, щоб цілодобово і безперервно розповідати громадянам, що вони живуть у найкращій у світі країні. Газифікованих сіл у "найкращій у світі" країні не було, а якби ви заїкнулися про каналізацію чи гарячу воду, то на вас подивилися б, як на божевільного. Терпи та будуй комунізм", — пише автор.

Совєтська пропаганда завжди розповідала, що в СССР живуть якісь неймовірні надлюди, яким все підвладно, а на картинках про життя совєтських людей малювали суцільно молодими, довгоногими і політично грамотними. Реальність була інакшою.

На відміну від інвалідів, радянських алкоголіків у кіно показували, але робили це з якимось добрим розумінням — мовляв, спіткнулася людина, ну з ким не буває! Ніхто ніколи не говорив про те, що в СРСР існувала, по суті, державна програма зі спаювання населення дешевим алкоголем (щоб люди не замислювалися, що насправді відбувається в країні), а реальні алкоголіки сильно відрізнялися від кіношних добродушних нетям напідпитку, зображуваних московськими акторами.

До слова, раніше "Телеграф" розповідав про те, яким був міжнародний туризм у часи СРСР. Обов’язкове членство в КПСС, відсутність судимості чи розлучення, екзамен на доведення ідеологічної надійності та політична грамотність. Це та багато іншого вимагали від совєтської людини, яка зібралася у закордонну подорож.