Дикі лайфхаки часів СРСР: чому вікна мили газетою, а не ганчіркою

Ганчірок ж було предостатньо

У Радянському Союзі існувало чимало практик, які сьогодні можуть здаватися дивними чи навіть кумедними. Побутові звички та лайфхаки того часу часто були продиктовані дефіцитом товарів та обмеженими можливостями, або й хибними уявленнями про організацію побутового життя.

Одним з таких незвичних методів було миття вікон за допомогою газети. Ця практика, яка зараз може викликати подив, колись вважалася ефективним способом досягнення чистоти та блиску скла.

У радянські часи чистота вікон була своєрідним показником господарності жінки. Двічі на рік, навесні та восени, проводилося ретельне миття вікон та рам. Це завдання було настільки важливим, що навіть знайшло відображення у букварях, де діти вчилися читати фразу "Мама мила раму".

Для миття вікон господині використовували різноманітні підручні засоби. Хтось надавав перевагу господарському милу, інші використовували спирт або суміш крейдяного порошку з водою. Проте неодмінним атрибутом процесу була зім'ята газета, якою витирали скло насухо.

Енциклопедія "Домоводство" 1959 року рекомендувала додавати до води нашатирний спирт або горілку у пропорції 1 до 10. Після миття скло радили витирати ганчіркою або м'яким папером, віддаючи перевагу саме газеті, адже вона не залишала ворсинок.

Замість сучасних засобів для миття вікон часто використовували розчин оцту з водою. Цей метод був економічним та ефективним, хоча і вимагав більше зусиль порівняно з сучасними спреями для миття скла.

Процес миття вікон у радянській квартирі міг розтягнутися на цілий день. Це було трудомістке завдання, яке вимагало терпіння та ретельності. На відміну від сучасності, коли на миття одного вікна може знадобитися лише 15 хвилин.

Раніше "Телеграф" також писав, як у СРСР зберігали продукти, коли не було холодильників. Використовували різні підручні засоби.