Радянські чиновники перетворили український Версаль на санаторій для хворих на туберкульоз: як він виглядає сьогодні

Ця архітектурна пам'ятка має давню та цікаву історію

Після Другої світової війни радянські функціонери не придумали нічого кращого, ніж перетворити Підгорецький замок XVII століття на санаторій для хворих на туберкульоз. В 1956 році там сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення.

Тож за розповідями, всередині там були білі стіни. "Телеграф" вирішив розповісти історію цієї величної будівлі, стіни якої пам'ятають різні часи.

Початок історії

Підгорецький замок звели у 1635–1640 роках під керівництвом італійського архітектора Андреа дель Аква за наказом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. До нього вели вражаючі в’їзні ворота з колонами, які одразу підкреслювали велич палацу.

Інтер’єри та оздоблення

Внутрішні приміщення замку мали власні назви — Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна зали. Особливу славу здобула Китайська зала, яка вважалася одним із найкращих прикладів стилю шинуазрі на українських землях.

Попри відсутність оригінальних полотен великих майстрів, у залах висіли якісні копії творів Рафаеля, Рубенса, Тіціана та Караваджо. Декор доповнювали картини польського художника Симеона Чеховича, а також полотна Якоба де Баана. Навіть у їдальні стелю прикрашав портрет Конєцпольського, а довкола розміщувалося понад сімдесят портретів політичних і духовних діячів.

Реконструкції та нове життя

У XVIII столітті замок отримав нове обличчя. 1728 року Вацлав Жевуський розпочав перебудову, після якої будівля стала триповерховою. Тут з’явилися нові зали, прикрашені цінними картинами, старовинною зброєю, а також запрацювали власна друкарня та театр.

У XIX столітті палац знову оновили — цього разу завдяки зусиллям князя Євстахія Сангушка, який фінансував реставрацію в 1867–1903 роках. Однак Першу світову замок пережив непросто: російська армія двічі його грабувала, знищивши частину інтер’єрів. Водночас генерал Олексій Брусилов вжив заходів, аби споруда не була остаточно зруйнована.

Музейна доба і війни

У міжвоєнні роки Сангушки відкрили у замку приватний музей. Напередодні Другої світової вони встигли евакуювати значну частину колекції до Сан-Паулу. 1940 року радянська влада передала замок Львівському історичному музею. Але під час воєнних дій будівля зазнала значних руйнувань. 1945-го її розграбували військові Золочівського гарнізону, а 1947 року музей закрили. Уже за два роки тут розмістили туберкульозний санаторій.

Пожежа та радянська доба

У 1956 році масштабна пожежа знищила більшість внутрішнього оздоблення. Після цього було проведено часткові відновлювальні роботи, але атмосфера замку змінилася назавжди : від колишньої розкоші залишилися лише спогади. Доступ у внутрішні приміщення було закрито, але за переказами місцевих, там були зовсім не палацові інтер’єри, а білі лікарняні стіни.

Сьогодення

Санаторій у Підгорецькому замку проіснував аж до 1990-х. Лише після здобуття Україною незалежності пам’ятку передали Львівській національній галереї мистецтв. У 1997 році було створено благодійний фонд відродження замку, який очолив відомий мистецтвознавець Борис Возницький.

Станом на кінець 2024 — початок 2025 року Підгорецький замок все ще потребує масштабного реставрування. Деякі протиаварійні та поточні роботи вже ведуться силами музею-заповідника: йдеться про ремонт даху, систем водовідведення та невеликі укріплення, особливо у північно-східному бастіоні, який зазнав пошкоджень від морозів, дощів та вітру

Проте основні реставраційні роботи відкладено: вони потребують комплексного науково-проєктного опрацювання і значних інвестицій. Через війну та бюджетні обмеження держава поки не має ресурсів для повного відновлення замку.

Нагадаємо, Червоногородський замок в урочищі Червоне на Тернопільщині — одна з найцікавіших історичних пам’яток Поділля. Майже 350 років тому його захопило військо турецького султана.