Сьогодні перші долари коштують мільйони. Багатовікова історія монети викликає захоплення не тільки нумізматів

Родовід американського долара починається з чеського селища Яхимов у Рудних горах

Усім відомий долар (dollar – англ.) – основна одиниця грошової системи США, Канади, Австралії, Сінгапуру, Фіджі, Ямайки, Барбадосу та ще багатьох держав світу. Його історія вельми цікава і починається зовсім не у 1794 році, коли на монетному дворі у Філадельфії в США карбували 1 758 екземплярів срібних доларів.

На сьогодні відомо приблизно 140 монет цього року карбування, які стали раритетами. На нумізматичних аукціонах вони виставляються дуже рідко – за абсолютно шалені гроші. Так, 16 жовтня минулого року на американському аукціоні Ira & Larry Goldberg Coins & Collectibles у Лос-Анджелесі було продано долар 1794 року за $230 000 (при стартовій ціні у $150 000). Це так званий долар із зображенням Свободи з розпущеним волоссям – на аверсі; над бюстом надпис "LIBERTY", а по боках 15 зірок, які символізують кількість штатів у США на момент випуску монети. На реверсі – білоголовий орлан. Вага монети – 27 г, 892-га проба срібла (див. фото).

Більшість монет погано карбувалися з лівого боку, бо прес зазвичай використовувався для монет меншого діаметра. Проте цей екземпляр дійшов до наших часів у досить гарному стані. Практично всі монети 1794 року випуску були подаровані сенаторам, конгресменам, а також високим чиновникам. Наступного, 1795 року вже було випущено понад 160 тисяч монет. І вони не такі рідкісні, проте робота граверів і різьбярів вже більш професійна.

Срібні талери Штефана Шліка

…Родовід американського долара веде свій початок з невеликого чеського селища Яхимов (чес. Jáchymov, нім. Joachimsthal), що знаходиться неподалік знаменитого курорту Карлови Вари, на самому кордоні з Німеччиною. Саме там, у Рудних горах 1510 року були відкриті грандіозні поклади срібла з дуже високим вмістом дорогоцінного металу.

Отже, у 1516 році володар цих земель, барон Штефан (Стефан) Шлік, граф Бассано і Вайскірхена, розпочав промисловий видобуток срібла. На місці маленького села Конрадсгрюн за лічені роки постало місто, було збудовано 400 будинків; основне населення його складали німці з сусідньої Саксонії. Саме в цій землі на ті часи найбільше видобували срібла. Місто невдовзі отримало назву Йоахимсталь – на честь святого покровителя рудокопів і шахтарів святого Йоакима (нім. Tal – долина).

Спочатку барон продавав срібло у злитках. У 1519 році він уже став карбувати велику срібну монету за типом гульденгрошена (див. далі). Дуже скоро вона отримала назву "йоахимсталер" (нім. – Joachimstaller), пізніше — просто талер. Монета не була датована, її штемпелі вирізалися ще 1517 року. Вага монети: 29,25–29,5 г (27,2 чистого срібла; 930-та проба). На аверсі талера зображено святого Йоакима, який тримає герб Богемії (Чехії), а на реверсі – чеський лев. Вказувався й титул короля Богемії та Угорщини Людовик (Лайош) II з династії Ягеллонів.

У 1520 році володар подарував Йоахимсталю привілей вільного міста, в якому мешкало вже 20 тисяч людей; земський сейм Богемії 9 січня цього ж року надав офіційний дозвіл Шлікам карбувати "великі гроші". Буквально за кілька років ця родина стала однією з найбагатших не тільки в Богемії, а й в усій Священній Римській імперії німецької нації. Наклад монет був величезним. Загалом на монетному дворі міста за 15 років було випущено близько 2,2 мільйона талерів.

Ці красиві, високопробні монети, стали популярним платіжним засобом, дуже затребуваним під час торгівельних операцій. Йоахимсталери буквально "окупували" ринки Німеччини, Чехії, Угорщини, взагалі всієї Європи. Саме велика кількість високохудожніх монет цього типу фактично дали назву великій срібній монеті в багатьох державах Європи – у різних етимологічних конструкціях.

У Речі Посполитій це був таляр (назва прижилася в українській мові), в державах Скандинавії – далер, риксдалер, ригсдалер, в державах Італії – таллеро, в Московії – талери з надчеканом "1655", які від імені святого називали "єфимками"…

На території України, яка знаходилася у складі Речі Посполитої, у XVI – першій половині XVII століття в обігу були здебільшого "ходові" талери держав Німеччини та більш низькопробні "левендеальдери" провінцій Нідерландів. Польські таляри карбувалися невеликими накладами.

29 серпня 1526 року Шлік став учасником трагічної для християнського війська битви при Могачі. Турки-османи перемогли: загинув увесь цвіт угорської і чеської магнатерії та шляхти, і серед них король і барон. Ситуацією скористався ерцгерцог Австрійський Фердинанд I Габсбург, який був чоловіком сестри бездітного Людовика II. Він після довгих консультацій з сеймом Чехії у лютому 1527 року таки став королем Богемії. А вже наступного року його старший брат, імператор Карл V Габсбург відібрав у спадкоємців покійного Штефана Шліка – чотирьох наймолодших братів – право карбування на користь панівної династії. Отже, навесні 1528 року новоспечений володар Богемії вже став господарем монетного двору в Йоахимсталі. Монети змінили дизайн – на аверсі був портрет нового короля, на реверсі – герб Чехії.

Гульдинери — перші великі монети пізнього Середньовіччя

Проте "першою ластівкою" у створенні великої срібної монети у пізньому Середньовіччі став гульдінер, який карбувався від імені ерцгерцога Сигізмунда Тірольського в 1486 році на монетному дворі в місті Галль.

Ця монета була трохи більша йоахимсталера за вагою (31,83 г, 29,8 г чистого срібла; приблизно 937-ма проба). Реальна вартість цієї монети (60 крейцерів або 21 грошен) абсолютно дорівнювала за ціною найбільш розповсюдженій на той час золотій монеті – гольдгульдену; тому її також називали гульденгрошен. Співвідношення вартості між золотом і сріблом у Західній Європі на ті часи становило приблизно 1 до 9,5—10. До речі, на сьогодні співвідношення між цими дорогоцінними металами – 1 до 88—90.

Ще 1484 року Сигізмунд Тірольський карбував невелику партію монет у 30 грошенів, вагою у 15,9 г. Проба виявилася вдалою і спонукала ерцгерцога піднятися до "нових висот" у проведенні радикальної монетної реформи. Необхідність у срібних монетах більшої ваги і номіналу наприкінці XV століття відчувалася дуже гостро. Невеликі номінали були вкрай незручні під час розрахунків. Золоті монети, своєю чергою, карбували малими накладами і обслуговували виключно аристократію та багатих торговців. Для тодішнього середнього класу покупка, наприклад корови, за 120 крейцерів ставала складною задачею. Частина маленьких монет такої кількості мала низьку пробу (були навіть умовно срібними, набагато менше 500-ї проби) і дуже неохоче приймалася продавцями. За наявності двох великих монет питання вирішувалося миттєво.

З розвитком видобутку срібла держави, духовні князівства та вільні міста Західної Європи, які володіли рудниками чи імпортували срібло, також розпочали карбувати гульдінери або гульденгрошени. Випуск великої срібної монети стартував у швейцарських містах Берн (1493), Золотурн (1501), Цюрих (1512), в єпископстві Сіттен-Сьон (1498), а також в австрійському архієпископстві Зальцбург (1504). Відзначимо випуски одинарних і подвійних гульденгрошенів у курфюрстві Саксонія (з 1500 року), автором багатьох з яких був видатний художник і гравер Лукас Кранах Старший.

Також карбувалися монети цього типу в ландграфстві Гессен (1502), герцогствах Мекленбург (1502) і Вюртемберг (1507)… На монетному дворі у Галлі карбувалися гульдінери (з 1493 року) від імені майбутнього імператора Максиміліана I Габсбурга. Майже всі ці монети виходили у світ невеликими накладами (виключення – саксонські гульденгрошени). Вони мали здебільшого представницьку роль – в якості донативних (подарункових) монет. Насправді широке регулярне карбування започаткував якраз Штефан Шлік у Йоахимсталі.

Як назва "долар" потрапила до США?

У Шотландії, яка відчайдушно захищала незалежність у боротьбі з Англією, в 1567 році була скинута з престолу багатостраждальна королева Марія Стюарт. Вона після поразки в новій громадянській війні виїхала до Англії, де й завершила своє життя через 18 років на пласі в замку Фотерингей – за наказом родички, королеви Англії Єлизавети I її стратили.

Королем Шотландії аристократи проголосили однорічного сина Марії Якова I Стюарта, якому судилося з 1603 року за правом наслідування стати й королем Англії.

Саме за правління численних регентів королівства і в умовах кількарічної громадянської війни в Шотландії з 1567 року карбувалися від імені малолітнього короля монети номіналом в один ріал, які мали й другу назву – долар-меч ("Sword Dollar", на фото).

В Західній Європі у XVII столітті все більшу роль відігравало іспанське золото і срібло, яке галеонами відправляли з Південної та Центральної Америки. І вже тоді британські колоністи у Північній Америці (і серед них, звісно, шотландці) називали іспанські песо – "іспанський долар".

Після здобуття північноамериканськими штатами незалежності від Великої Британії у 1783 році постало питання щодо організації випуску монет. 2 квітня 1792 року перший монетний закон США оголосив долар з чистою вагою у 24,056 г срібла головною грошовою одиницею, прирівнявши її до "іспанського долара" (песо). 1 долар дорівнював 10 даймам і 100 центам. Дизайн монет номіналом в один долар змінювався неодноразово.

Долар 1804 року випуску є однією з найдорожчих монет світу.

У 2008 році один з 15 наявних на сьогодні екземплярів (насправді їх карбували у 1830-х роках для подарунків правителям Азії у складі повних наборів монет США) був проданий за фантастичну суму – $ 3 725 000. І це насправді цікава історія, варта окремої статті.