Не пожаліли навіть дітей: яка трагедія стоїть за масовим похованням тисяч людей на сході України

Дробицький Яр, місце масових поховань в 1941-1942 році, постраждав від війни на початку 2022 року

Дробицький Яр під Харковом став місцем масових розстрілів у 1941–1942 роках, де нацисти вбили тисячі мирних жителів, зокрема євреїв, ромів і військовополонених. Сьогодні це урочище функціонує як меморіал та місце скорботи.

Буквально за кілька днів на цьому місці були знищено до 10 тисяч осіб і на цьому не зупинились. Про непросту долю урочища вирішив розповісти "Телеграф".

Дробицький Яр, також відомий як Травницька долина, розташований поблизу східної околиці Харкова, у районі села Затишшя, поблизу перетину проспекту Героїв Харкова та Харківської кільцевої дороги. Це урочище стало одним із символів нацистських злочинів під час Другої світової війни, адже тут у 1941–1942 роках проводили масові розстріли цивільного населення, зокрема євреїв і ромів.

Під час наближення німецьких військ Харків зазнавав сильних авіаційних та артилерійських ударів. Містяни, попри небезпеку, отримували від радянської влади запевнення про захист міста, а будь-які сумніви трактувалися як паніка або диверсія. Це дезорієнтувало населення, і значна частина євреїв та ромів, які не встигли евакуюватися, залишилася беззахисною перед окупаційною владою.

25 жовтня 1941 року Харків був повністю окупований німецькими військами. Уже на початку грудня окупанти провели перепис населення, під час якого євреїв та ромів заносили до спеціальних списків. 14 грудня військовий комендант міста, генерал-лейтенант Альфред фон Путткамер, наказав примусово переселити всіх представників цих громад, незалежно від віку чи соціального стану, до бараків Харківського тракторного заводу, що залишилися після будівництва. Гетто розташовувалося на околиці Нового Харкова за межами міста у напівзруйнованих приміщеннях без дверей, вікон і опалення. Умови життя були жахливими: поширювалися насильство, грабежі, а за найменший проступок могли розстріляти на місці.

Масові страти почалися наприкінці грудня 1941 року. В’язнів групами по 250–300 осіб вели до Дробицького Яру, де їх розстрілювали. Дітей також не шкодували. За кілька днів у грудні було знищено щонайменше 10 тисяч людей, а на початку 1942 року гетто фактично припинило своє існування.

Крім єврейського та ромського населення, у Дробицькому Яру страчували також радянських військовополонених та пацієнтів психіатричних лікарень. За даними Державного архіву Харківської області, загальна кількість жертв у цьому урочищі та прилеглих ділянках сягала 16–20 тисяч людей. Після звільнення Харкова у 1943 році радянська влада провела судовий процес, відомий як "Харківський процес", під час якого троє нацистських військових та один місцевий колаборант були засуджені до страти за участь у цих злочинах.

На початку війни меморіал Дробицького Яру зазнав серйозних пошкоджень: частково були зруйновані головний монумент і менора, а територія комплексу постраждала від артилерійських обстрілів. На місці залишилися сліди від снарядів, а деякі ділянки досі не розміновані. Нині меморіал тимчасово зачинений.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, про яку криваву історію на кордоні з Україною намагалась замовчати радянська влада.