В центрі селища ведмідь лізе на дерево за медом: що ще цікавого є на батьківщині кінорежисера Олександра Довженка

Населений пункт, де народився відомий українець, "живе" з 1234 року

На Чернігівщині розташоване селище Сосниця, перша згадка про яке була аж майже 800 років тому. Воно має цікаву історію назви та відоме тим, що це батьківщина українсько-радянського письменника та кінорежисера Олександра Довженка.

Археологи виявили, що життя на цій землі існувало задовго того, коли там з'явилось селище. "Телеграф" вирішив розповісти про його історію та що там є цікавого.

Вперше про селище "Сосниця" згадували ще у 1234 році в Іпатіївському літописі. Там мовилось про те, що Данило Галицький, підтримуючи Київського князя в боротьбі з Михайлом Чернігівським, звільнив кілька міст, серед яких була й Сосниця. Однак життя на цій землі було ще задовго до цього. Поблизу Сосниці знайдено поселення неоліту, бронзової доби, кургани скіфського часу, а також два скарби римських монет. Тут були ранньослов’янські поселення, стоянки сіверян і городища Київської Русі. Відомі й унікальні гончарні вироби, що отримали назву "сосницької кераміки".

У 1635–1648 роках Сосниця була центром Сосницької волості Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства. Пізніше, у 1648–1649 та 1663–1668 роках, вона виконувала функції полкового центру, а після Зборівського договору 16 жовтня 1649 року увійшла до складу Чернігівського полку.

У 1651 році король Ян II Казімеж дозволив продаж маєтку Сосниця та кількох інших земель стриєчним братанкам Пісочинського, а угоду затвердили на сеймі у 1659 році. У 1654 році селище стало частиною Ніжинського полку, а у 1663 році гетьман Брюховецький відновив Сосницький полк. Проте в 1668 році Петро Дорошенко ліквідував полк і включив територію до Чернігівського.

Після скасування автономії Лівобережної України у 1782 році Сосниця увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва та отримала власний герб. З 1797 року вона стала повітовим центром Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

Вже наступного року почалося планове будівництво селища. У середині XIX століття розвивалася промисловість: працювали торфозаводи, пивоварня, цегельні та лісопильні підприємства, а також кустарні майстерні. Діяла пожежна команда. Близько у 1844—1855 роках у місцевому маєтку жила Анна Керн — відома натхненниця Олександра Пушкіна.

Освітні та культурні споруди селища, звідки родом Довженко

У Сосниці працюють кілька навчальних закладів: Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, професійний аграрний ліцей, гімназія імені О. П. Довженка, багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр, загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, дитяча музична школа і два дошкільні заклади "Калинка" та "Сонечко".

Серед історичних пам’яток селища — Покровська церква, споруджена у 1724 році і перебудована у 1847 році. Вона зберегла традиційне п’ятидільне планування козацьких церков та розписи на біблійні сюжети. У 1930-х роках храм закрили більшовики, під час німецької окупації богослужіння відновили, але у 1960-х роках його знову зачинено. Богослужіння відновили у 1989 році, а у 2012 році на місці старої церкви відкрили нову будівлю. До 1950-х років існувала ще Троїцька церква, яку зруйнувала радянська влада.

Культурну спадщину селища представляють Сосницький літературно-меморіальний музей О. П. Довженка та краєзнавчий музей ім. Ю. С. Виноградського. Музей Довженка відкрито 23 січня 1960 року, а Виноградського — 1 липня 1920 року.

У 2017 році в центрі Сосниці встановили металеву скульптуру ведмедя на сосні, створену за мотивами герба селища. Шестиметрова композиція з вуликом відкрилася під час святкування Дня селища.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чим цікаве місто, де побачив світ композитор Володимир Івасюк. Є легенда, що місцева жінка втопила турка у бочці з огірками.