Залицявся до малолітніх, заміжніх та мав сина від чужої дружини? Ким були музи Тараса Шевченка (фото)

Тарас Шевченко — не лише великий поет і художник, а й людина, чий внутрішній світ був сповнений пристрастей, кохання та гірких розчарувань. Протягом усього життя він пережив численні романтичні історії — від перших дитячих симпатій до палких дорослих почуттів, що надихали його на поезію і живопис.

У більшості випадків кохання поета залишалося невзаємним, або йому заважали певні обставини. Мрією поета був затишний дім, власна сім’я та щастя поруч із дружиною й дітьми, однак серце митця страждало від розчарувань. "Телеграф" вирішив розповісти про цікаві моменти зі життя Шевченка, взявши дані зі "На скрижалях".

Відомий українець, який страждав від самотності

Перше кохання —Оксана Коваленко

Перша симпатія Шевченка спалахнула ще у дитинстві: у 1827 році 13-річний Тарас захопився сусідкою Оксаною Коваленко, якій на той час було 11 років. Їхні дружні стосунки тривали кілька років, допоки хлопця не забрали служити до пана Енгельгардта у Вільно. Пізніше, у дорослому житті, Шевченко зустрів Оксану вже заміжньою та матір’ю двох дітей. Ця перша любов залишила глибокий слід у серці поета: вона надихнула його на поему "Мар’яна-черниця" та низку віршів, а історія знеславлення дівчини лягла в основу творів "Катерина", "Наймичка" та інших.

Ядвіга Гусиковська — перше взаємне кохання

Наступною жінкою у житті Шевченка стала польська швачка Ядвіга Гусиковська. Познайомившись з нею у Вільно, поет не тільки відчув перше справжнє взаємне кохання, а й навчався польської мови та отримав від дівчини опіку й підтримку. Саме з нею він вперше пізнав тепло жіночого тіла та духовну близькість. Проте служба в Петербурзі змусила розлучитися закоханих і більше вони ніколи не зустрічалися. Шевченка забрали до Петербурга у 1831 році.

Любовні пригоди у Петербурзі

У Петербурзі Шевченко пережив своє третє кохання — до 15-річної натурниці Марії Європеус, яку він змалював у повісті "Художник" під ім’ям Паші. Поет уже був відомим у мистецьких колах: він навчався в Академії мистецтв, був улюбленцем Карла Брюллова та популярним гостем салонів Петербурга. У 1838 році Шевченко звільнено з кріпацтва. А вже через рік він намалював портрет молодої Марії, вперше підписавши його "Чевченко", бо дівчина німкеня і не могла вимовити його справжнє прізвище.

Ця історія ускладнилася любовним трикутником: близький друг Шевченка Іван Сошенко теж закохався в Марію й планував одружитися з нею. Попри моральні зобов’язання, поет піддався власним почуттям. Тому дружба між ними зіпсувалась. Однак згодом вони помирилися, а Марія все більше позувала різним художникам, але занадто цим захопилася, тому так і не створила власної родини. Їхній роман тривав десь в 1839-1843 роках.

Велике кохання в Україні: Ганна Закревська

Під час перебування в Україні (1843–1847 р.) поет пережив, можливо, найсильніше кохання — до заміжньої Ганни Закревської. Це почуття змусило Шевченка замислитися про власну сім’ю, затишний дім і дітей. Її портрети відзначаються живими, трагічними очима, у яких відчувається глибина емоцій. Поет присвятив Ганні поезію, зокрема "Якби зустрілися ми знову…", але бути разом їм не судилося — Ганна померла, коли Шевченко був на солдатській службі.

Френдзона Шевченка — Варвара Рєпніна, Агата Ускова та Катерина Піунова

У житті Тараса Шевченка траплялися випадки, коли саме він ставав об’єктом чужих симпатій. Однією з таких жінок була княжна Варвара Рєпніна. Вона була старшою за поета на кілька років і закохалася в нього, захопившись його щирістю, розумом та талантами. Шевченко ж відповідав лише теплими, дружніми почуттями, не допускаючи, щоб між ними виникли романтичні стосунки. Вони підтримували зв’язок, і Рєпніна допомагала поетові фінансово та морально, надсилаючи книги та листи навіть під час його заслання. Проте взаємного кохання не сталося, а княжна залишилася самотньою.

Шевченкові вона не подобалась своїми повчаннями, адже хотіла зробити з нього велику людину не лише у мистецтві, а й у повсякденному житті. Вона мріяла стати його духовною наставницею, музою, джерелом його натхнення, але все вийшло навпаки. До того ж Рєпніна ревнувала його до Ганни Закревеської. Ймовірно, що почуття між ними "жили" зі 1843 до 1854-1855 років.

Подібна ситуація склалася і з Агатою Усковою, дружиною коменданта Новопетрівської фортеці, де Шевченко перебував під час заслання в 1854-1855 роках. Поет захопився матір’ю дітей коменданта, їхні вечірні прогулянки та спільні бесіди у саду зближували їх, проте плітки й обставини змусили їх розлучитися. З часом Шевченко побачив у ній звичайну провінційну даму з обмеженими інтересами, а ілюзії про ідеальне кохання зникли.

Ще одним великим захопленням поета стала актриса Катерина Піунова, з якою Шевченко навіть планував одруження. У 1858 році він просив руку дівчини у її батьків, обіцяючи бути поряд і піклуватися про обрану. Однак через значну різницю у віці — Шевченкові було 44, а дівчині 16 — а також через соціальний статус поета весілля так і не відбулося. Катерина пізніше вийшла заміж за іншого чоловіка, який, до речі, був значно старший за неї.

Залицяння до заміжньої Марії Максимовича

Найбільшою загадкою в житті Шевченка залишаються його стосунки з Марією Василівною, дружиною Михайла Максимовича. Вперше вони зустрілися 1858 року в Москві: Марії було трохи понад 20, а її чоловікові – 54. Попри п’ятирічний шлюб, у них не було дітей. Після першої зустрічі Шевченко занотував у "Щоденнику", що похмура оселя Максимовича ожила завдяки появі Марії.

Марія також симпатизувала поетові, і вони деякий час листувалися. Після короткої розлуки Шевченко знову зустрівся з нею та створив однойменну поему.

Як вже згадувалось, у подружжя не було дітей. Але за дивним збігом обставин через дев’ять місяців після перебування у них Шевченка у Марії народився син Олексій. Згодом у родині почалися суперечки, бо дитина була вже надто схожою на Тараса Григоровича.

Останнє кохання — Ликерія Полусмакова

Влітку 1860 року Шевченко закохався в Ликерію Полусмакову. Вона була значно молодшою за поета, але це не завадило йому мріяти про спільне життя: він винаймав їй квартиру, готував весільний одяг, дарував подарунки та писав листи. Проте Ликерія зрадила його, і поет пережив глибоке розчарування. Весілля так і не відбулось.

Згодом вона усвідомила свою помилку і багато років проводила біля могили Шевченка, доглядаючи за нею.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що це не єдиний відомий українець, який мав таке буремне особисте життя. Тим самим "хворіла" і Марко Вовчок.