"Тримав" найкримінальніший ринок у Києві та тренував чемпіонів: ким був Віктор Авдишев у 90-х

Його кримінальна імперія контролювала Київ 90-х, а спортивна репутація служила ідеальним прикриттям.

Він поєднував несумісне: тренував олімпійських чемпіонів та керував ОЗГ із тисячі осіб. Вдень – кабінет у "Динамо", увечері – кримінальні "сходки" та контроль над київськими ринками.

Це історія людини, яка перетворила спортивний авторитет на тіньову імперію 90-х. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Віктор Юрійович Авдишев, відомий у кримінальних колах як "Авдиш", народився 3 жовтня 1956 року в Азербайджанській РСР. Ассирієць за національністю, він з юності демонстрував видатні спортивні здобутки: став чемпіоном СРСР та Європи з боротьби, завоював бронзу на чемпіонаті світу 1978 року. Кар’єра у великому спорті принесла йому титул майстра спорту міжнародного класу та повагу у спортивному середовищі.

Після завершення активної кар’єри 1984 року Авдишев залишився в системі "Динамо" – тренував молодих борців, пізніше очолив баскетбольний клуб "ЦСКА-Ріко" та федерацію важкої атлетики. Його вихованці ставали призерами Олімпійських ігор, а ім’я регулярно з’являлося на сторінках спортивної преси.

Народження кримінальної імперії

Проте спорт став лише прикриттям іншого бізнесу. Після завершення спортивної кар’єри Авдишев об’єднав навколо себе групу колишніх борців-ассірійців, спортсменів та представників кримінального світу з Азербайджанської та Вірменської діаспор. На початку 90-х ця група оформилася в потужне організоване злочинне угруповання – одне з найвпливовіших у Києві.

Основний центр сили зосереджувався на ринках, зокрема на "Патенті" та Бессарабському ринку, а також у кооперативах та фірмах, створених для відмивання грошей. Споживче товариство "Меркурій" та ринок "Патент" на території Республіканського стадіону стали фасадом масштабної кримінальної схеми.

Механізми влади: від "страхування" до банківських махінацій

Угруповання Авдишева розробило багаторівневу систему контролю за бізнесом столиці:

• Рекет під виглядом "страхування" – з підприємств та торгових точок стягувалися регулярні "внески" за "охорону". Відмова платити закінчувалась нападами чи руйнуванням бізнесу. Щомісяця до каси ОЗУ надходили сотні тисяч доларів.
• Контроль над ринками – угруповання тримало в руках "Патент", Бессарабський, Броварський ринки, гуртовий ринок на стадіонній площі, аеропорти.
• Розважальний та спортивний бізнес – володіння або контроль над кафе, казино ("Будапешт", "Фламінго"), автосервісами, спортклубами "Динамо", "ЦСКА", "Авангард".
• Фінансові махінації – вплив на керівництво комерційних банків ("Едланд", "Синдикат") і страхових компаній, організація фіктивних кредитів, несплата податків, переведення в готівку грошей.
• "Силовий ресурс" – найм колишніх спортсменів, тренерів, а також міліціонерів для забезпечення контролю над бізнесом та "вирішення конфліктів". Роль Авдишева як тренера була ідеальним прикриттям та джерелом новобранців.

Особливе місце займав фонд "імені Юрія Деточкіна", через який кримінальні гроші формально спрямовували на підтримку сімей загиблих міліціонерів та спортсменів.

Структура ОЗУ: "бригади" та "золота сімка"

У структурі ОЗУ налічувалося від 600 до 1000 осіб, розділених на "бригади" з чіткою спеціалізацією: здирництво, охорона, економічні злочини, "вирішення питань". Для координації закуповувалися стільникові телефони – неймовірна розкіш на ті часи.

Найвпливовіші постаті серед Авдишева: Соболевський ("Соболь"), Стащенко ("Стас"), Буханевич ("Поплавок"), Давидян ("Нельсон"), Лі ("Кореєць"), а також Семен Юфа, Олександр Пресман, Гаррі Джибу.

Сам Авдишев був посередником між різними етнічними та силовими кланами, підтримував контакти з лідерами інших ОЗУ – Савлоховим, Киселем, московськими "смотрящіми сімки" – керівного складу київських злочинних угруповань – він приймав рішення щодо розподілу територій. На "сходках" обговорювалися питання легалізації доходів та нові проєкти у ресторанному та будівельному бізнесі.

Авдишев балансував між відкритим протистоянням з іншими великими ОЗУ та внутрішніми "розбірками" через фінансові потоки та контроль за "кришуванням". Конфлікти з іншими лідерами угрупованнь підточували єдність кримінальної імперії.

Крах імперії: арешти та втеча

1995 року Авдишева заарештували за звинуваченням у здирництві та помістили до СІЗО. Його заступники – Юфа, Пресман, Стащенко – опинилися під слідством податкової та кримінальної міліції.

Однак завдяки корупційним зв’язкам, підкупу міліції та прокуратури Авдишева незабаром було звільнено. Після цього його угруповання почало стрімко втрачати вплив: частини "бригад" перейшли до конкурентів, решта зайнялися автономною діяльністю.

Згідно з аналітичними записками СБУ, головною причиною краху став неправильний розподіл ролей, втрата контролю над ядром угруповання та прихід нових "силовиків" на місце старих лідерів.

Життя в мандрах: майстер уникнення покарання

Авдишев "зник" з України, регулярно змінюючи паспорти та переміщаючись між країнами – Азербайджан, Кіпр, Росія. Бізнес оформлявся на підставних осіб, кошти переказувалися за кордон.

Український суд заочно засудив його до 4 років позбавлення волі та оголосив міжнародний розшук, але екстрадиція не відбулася. В Україну "Авдиш" більше не повернувся.

У 1990-х він кілька років переховувався в Азербайджані, потім влаштувався в Краснодарському краї Росії, де зайнявся будівельним бізнесом, інвестиціями та підтримкою спортсменів. У селищі Архіпо-Осипівка він вкладав кошти у будівництво будинків, поступово легалізуючи кримінальне минуле.

Епілог двох життів

Віктор Авдишев помер 4 травня 2025 від серцевої недостатності в Краснодарському краї, де і був похований. До останніх днів він залишався фігурою, оточеною легендами та протиріччями.

Після його втечі з Києва кримінальна структура об’єдналася з іншими групами або була витіснена з ринку більш агресивними ОЗУ. Епоха "Авдиша" закінчилася, але ім’я залишилося в історії.

Сьогодні його згадують у двох іпостасях – як легенду радянського спорту та як "тата" київського криміналу, який тримав у страху підприємців столиці 80-90-х. Біографія Віктора Авдишева залишається своєрідною енциклопедією "лихих дев’яностих" – епохи, коли межа між спортом, бізнесом та злочинністю була особливо тонкою.

Раніше "Телеграф" розповідав про людину, яка створила кримінальну імперію в Україні 90-х і втратила все через слабкість. У ті роки Поділ – один із найстаріших районів столиці – мав свого "царя".