Як одна вулиця пережила Гітлера, Леніна й власну "міську сегрегацію": що це за місце в Запоріжжі (фото, відео)

Як головна вулиця Запоріжжя отримала ім’я німецького диктатора та де розташований місцевий "Кремль"

Соборний проспект в Запоріжжі створили об'єднавши чотири вулиці у 1952 році. Він вважається одним найдовших в Україні — майже 11 кілометрів. Та в історії його частин чимало цікавого — наприклад справжня внутрішня сегрегація на інтелігенцію та робітників та тимчасова назва на честь Адольфа Гітлера.

До СРСР

Ще коли місто називалось Олександрівськ, одна з вулиць, що в майбутньому стала частиною проспекту поблизу сучасного міжміського Автовокзалу називалась Ковальська, вона переходила у вулицю Соборну, що закінчувалась Фортечною (Олександрівською). Та місто постійно розширювалось, тож вулицю Соборну все продовжували і продовжували.

Ще не проспект: сегрегація запорожців на проспекті

Після перейменування Олександрівська на Запоріжжя і приходу радянської влади, почався масштабний процес зміни міських топонімів. Згідно з наказом Запорізького губернського виконкому від 16 листопада 1922 року, нові назви отримали 33 вулиці, зокрема Соборну перейменували на вулицю Карла Лібкнехта.

У 1930-х роках, у період активного будівництва та колективізації, майбутній центральний проспект міста мав навіть народні "прізвиська". Парну сторону проспекту Карла Лібкнехта місцеві жителі називали "Пижон-стріт", де полюбляли прогулюватися інженери, лікарі та студенти. Непарну ж сторону, яку жартома охрестили "Гапкінштрассе" (ймовірно, через поширене ім’я "Гапка" серед домогосподарок), уподобала молодь із навколишніх сіл — тут сиділи на лавках, лузали насіння та спостерігали за міським життям.

Часи Другої світової

Після окупації Запоріжжя вермахтом німецька влада одразу взялася за перейменування міських вулиць. Вулиця Карла Лібкнехта тоді стала вулицею Адольфа Гітлера, а частину сучасного Соборного проспекту в новому районі перейменували на честь Германа Герінга. Восени 1943 року, коли місто звільнила Червона армія, довоєнні назви повернули.

Нарешті — проспект

Ідея об’єднати кілька міських вулиць в один проспект Леніна з’явилася ще у 1949 році, але реалізували її лише 4 січня 1952-. Тоді рішенням Запорізької міської ради головній магістралі міста офіційно надали назву "проспект Леніна". До нового проспекту увійшли чотири вулиці: 8-ма Подовжня вулиця в Соцмісті, новоспроєктована Вознесенська магістраль (від нинішньої вулиці Дмитра Донцова до площі Олександра Поляка), а також вулиці Карла Лібкнехта та Ковальська у старій частині Запоріжжя. 19 лютого 2016 року проспект перейменували в Соборний.

Що цікавого на проспекті: ворота міста та власний "Кремль"

На проспекті знаходяться десятки історичних та знакових для міста будівель, ВНЗ, театри, старі архітектурні ансамблі. Будинки на Соборному, 234 та 193, зведені у 1955 році, відомі як "Ворота міста". Споруди є майже дзеркальними копіями та разом утворюють архітектурний ансамбль, що символічно позначає в’їзд до Соцміста з боку греблі ДніпроГЕСу.

Будинок коксохімічного заводу для співробітників з впізнаваною вежею, яку називають "Запорізьким Кремлем". Створений Іваном Козлінером і Леонідом Гершовичем, він і сьогодні домінує над проспектом. На вежі збереглися позначки "КХЗ" і "1951". На генплані 1949 року він був задуманий як головна споруда Соцміста, але через обмежене фінансування став п’ятиповерховим із 47-метровою вежею.

В Запоріжжі, вочевидь, любили підкреслювати обрамленість проспекту. Поруч з сучасною площею Поляка, є дві вежі, збудовані в 50-х роках. Вони також називаються "Воротами". Будинки 171 та 214 дуже схожі, хоча мають і безліч різних деталей.

Раніше "Телеграф" розповідав про проспект Поля в Дніпрі. Раніше він називався Польовою дорогою — і ці назви між собою не пов'язані.