Як правильно вибрати піч або камін: майстриня з 50-річним стажем ділиться секретами

Полтавка дала поради та розповіла про тенденції пічної моди

Ганна Грабовська мурує печі вже понад пів століття. "Телеграф" розпитав майстриню про те, як правильно обігріти дім і зберегти тепло.

Як зробити так, щоб тепло не виходило в димар

— Узагалі-то в мене сидяча робота, — з усмішкою розповідає 72-річна співрозмовниця. — Я працюю кочегаром у місцевому реабілітаційному центрі. А пічницею підробляю у вільний від основної роботи час. Ось завтра поїду в сусідні Безручки — доробляти плиту одній замовниці. Зазвичай так і буває: про утеплення люди згадують тоді, коли приходять холоди.

Нині, каже вона, особливо мерзнуть руки, коли доводиться класти цеглу. Щоб хоч трохи прогріти приміщення, господиня вмикає тепловентилятор. Але він працює лише за наявності електроенергії, а світло сьогодні частіше відсутнє, ніж є.

Минулого літа у Ганни Грабовської було чотири великі замовлення. Родина переселенців, яка насилу облаштувалася в старому будинку, наприклад, замовила піч. Заможніша сім’я — камін із грубкою для дачі.

— Усі хочуть бути незалежними від дорогого газу. А тепло від грубки зовсім не таке, як від батарей, — пояснює пічниця. — Мої печі довго тримають тепло. Знаєте, чому? Тому що я підрізаю куточок засувки. Люди зазвичай бояться вчадіти й занадто сильно її відкривають — у результаті все тепло йде в димар. А моя технологія дозволяє і дім добре прогріти, і уникнути чадного газу. Це моє особисте ноу-хау, яким я користуюся вже багато років.

— Чи є ще секрети теплої печі?

— Якщо класти цеглу на ребро, це швидше й дешевше. Але така піч не гріє. Цеглу потрібно класти плазом — тоді вона довше нагрівається й довше віддає тепло.

Добре, каже майстриня, тримає тепло й цегла-сирець (не обпалена). Якось Ганна переробляла плиту в однієї бабусі: довелося використати старий матеріал, бо на новий у господині не було грошей. Цегла виявилася сирцем — не знаю, скільки років вона слугувала, але не вигоріла, як це буває з іншою.

Загалом для печі потрібна повнотіла цегла, без отворів. Інакше конструкція з часом розвалиться.

Поради з мурування печей

• Цеглу не можна класти "на ребро": така кладка швидша й дешевша, але піч погано гріє.
• Цеглу слід класти плазом — у цьому разі вона довше нагрівається й довше віддає тепло.
• Для печей підходить лише повнотіла цегла, без отворів — інакше конструкція з часом руйнується.
• Добре утримує тепло цегла-сирець: вона не вигоряє й довго служить.
• Камін краще робити не прямоточним, а з три- або п’ятиканальною системою, щоб він акумулював тепло.
• Камін із додатково вбудованою грубкою значно підвищує тепловіддачу.
• Печі та плити з прямими ходами здатні зберігати тепло до двох діб.
• Мурування печі не терпить поспіху: конструкцію зводять на десятиліття.

Ганна Грабовська пригадує, що найбільше роботи в неї було в період масового переходу сільських будинків на газ.

— У селі Ватажкове, що в нашій Терешківській громаді, я якось за один сезон переробила 27 печей під газ. А коли газ подорожчав, люди знову повернулися до дров. Тепер усе доводиться переробляти назад, — усміхається вона.

Модні каміни, грубки та лежанки

— Чи знову в будинках встановлюють печі та лежанки?

— Ні, класичні печі та лежанки займають надто багато місця й погано вписуються у старе планування житла. Нині в моді грубки, схожі на каміни. Вони і затишок створюють, і тепло дають.

Власники приватних будинків часто просять змурувати печі у дворі. Над ними натягують тенти або облаштовують літні кухні. Там варять борщ, печуть хліб, смажать шашлики. А за бажання можна й відпочити на черені чи лежанці. По суті, повертається мода на все натуральне.

— Каміни ж завжди були популярні. З’явилися нові тенденції?

— Раніше вони частіше слугували елементом декору — люди на вогонь дивилися або готували задля забави. Нині ж їх дедалі частіше використовують як додаткове джерело тепла. Я пропоную робити каміни не прямоточними, а на три або п’ять каналів — тоді вони краще утримують тепло. А якщо ще й грубку добудувати, ефект узагалі чудовий.

— Кажуть, лежанки знову входять у моду?

— Так. Три роки тому я вперше в житті отримала замовлення на плиту з двомісною лежанкою. Дуже практична річ: прямі ходи дозволяють їй тримати тепло до двох діб.

Господар — людина зі сфери культури — поштукатурив її та розписав квітами. Вийшло гарно й стильно. Хтось облицьовує грубки та плити кахлями — це теж хороший варіант.

Поради з експлуатації печей

• Не слід надто сильно відкривати засувку, побоюючись чадного газу: у такому разі все тепло виходить у димар.
• Оптимальний режим роботи печі досягається за частково обмеженого виходу тепла — це дозволяє добре прогріти дім і не вчадіти.
• Тепло від печі чи грубки якісно відрізняється від батарей — воно м’якше й довше зберігається в приміщенні.
• Після висихання цегли піч починає працювати ефективніше, ніж одразу після мурування.
• Піч можна використовувати як основне або додаткове джерело тепла, особливо за перебоїв із газом та електрикою.
• Вуличні печі та плити у дворі зручні для приготування їжі й випікання та можуть використовуватися цілий рік за правильного облаштування.

Піч у домі — як вівтар у церкві

— Скільки часу потрібно такому досвідченому майстрові, як ви, щоб викласти піч?

— У молодості мені вистачало восьми годин, щоб змурувати триканальну піч. Тоді, окрім зубила, у пічника не було жодних інструментів. Тепер є і болгарка, і зварювальний апарат, але швидкість уже не та — сили не ті. Тому робота займає кілька днів, а іноді й тиждень, якщо конструкція складна.

Поспіх тут недоречний: піч будують на десятиліття. Недарма кажуть, що піч у домі — те саме, що вівтар у церкві.

— Наскільки це нині дорого?

— Найдешевша цеглина коштує 5 гривень, найдорожча — 28. Кожен обирає за своїми можливостями. Якої цегли замовник купить, з такою й працюю.

— А скільки коштує робота пічника?

— Усе залежить від кількості каналів. Триканальна піч — 7 тисяч гривень. Востаннє я робила двоповерховий камін за 12 тисяч. Мені вистачає, хоча робота сезонна. Для мене головне — довіра людей. Приємно, що запрошують навіть з інших районів Полтавщини. Якось за мною приїжджали аж із Миргорода. Люди чекали кілька тижнів, поки в мене з’явиться вільний час, щоб я склала їм піч у літній кухні.

Важке й курне ремесло

Як це часто буває, у самої пічниці в домі немає ані печі, ані плити.

— Коли я будувала хату, газ був дешевий, — усміхається вона. — Дім у мене теплий, тож на опалення йде близько 250 кубів газу на місяць.

— Не здивуюся, якщо ви й дім збудували самі.

— Так і є. Чоловік племінниці допоміг лише поставити шпали, все інше я робила сама: обклала цеглою, поштукатурила, навіть вікна встановила. Йому залишалося тільки накрити дах. Потім ми переробили флігель для молодої сім’ї. Живемо ніби разом, але окремо.

— Чи є у вас учні?

— Зараз ніхто не хоче вчитися цього ремесла — воно важке й курне. Коли розбираєш стару топку, сажі надихаєшся вдосталь. Я сподівалася, що піде моїми стопами син племінниці. Власних дітей у мене немає. Я брала його з собою на підробітки ще школярем. Він швидко навчився, почав працювати й заробляти. Нині він служить у розвідці ЗСУ. Щойно повернувся з армії, збирався одружуватися — і почалася повномасштабна війна. На третій день хлопець став на захист країни.

Згодом до армії пішов і чоловік племінниці. Ганна з Наталею залишилися без чоловічої підтримки.

— Бачите, про що б сьогодні не говорили — все впирається у війну. Але людям завжди потрібне тепло. І мені дуже подобається дарувати його іншим.