Емальовані кружки: чому вони залишаються невід'ємною частиною нашої кухні

Які типи їжі найкраще зберігати в емальованому посуді?

Емальований посуд повертається на наші кухні і поступово витісняє сучасні матеріали. Його яскраві кольори та незвичайний дизайн відштовхують, але практичні властивості роблять його корисним у повсякденному житті.

Такі предмети досі витісняють все сучасне, і через роки їх все одно можна зустріти у наших кухнях, що викликає відчуття ностальгії. Ними можуть бути кружки, бідони, тази тощо.

Чим приваблює емальований посуд, що його багато хто ще не викинув

Переваги

• Універсальність: підходить для приготування, маринування, соління та зберігання їжі, можна ставити на будь-які плити та використовувати в духовці;
• Простий догляд: миється вручну або в посудомийній машині; при пригоранні замочують у розчині солі або соди;
• Не змінює смак і запах їжі: емаль інертна, не взаємодіє з продуктами і вони довше зберігають корисні речовини;
• Стійкість до високих температур: підходить для відкритого вогню;
• Довговічність: служить 10–15 років при правильному догляді;
• Недорого коштує.

Недоліки

• Крихкість: не можна кидати, вдаряти або чистити металевими щітками;
• Схильний до корозії, попри напис "нержавіюча сталь";
• Чутливість до перепадів температур: не можна наливати окріп у холодну каструлю чи крижану воду у гарячу;
• Не підходить для заморожування: краще пластик або метал;
• Повільно та нерівномірно прогрівається: вода закипає довше, а їжа прогрівається нерівномірно і може підгоряти;
• Обмежена теплопровідність.

Тож, емальований посуд не втрачає популярності, бо поєднує практичність і надійність. Він стійкий до високих температур, безпечний для продуктів і підходить для різних видів готування та зберігання їжі.

А звідки до нас прийшов емальований посуд

Походження емальованого посуду досі викликає суперечки. Археологи знаходять у Греції, на Кіпрі та Криті фрагменти 1200 року до н.е., які могли належати предметам з емаллю. У 800 році до н.е. кубанські ювеліри застосовували біло-синю емаль у золотих виробах. Після 500 року н.е. покриття емаллю стало популярним у Візантії для виготовлення скіпетрів, коштовностей і посуду. У 600 році н.е. технологію вдосконалили китайські та японські майстри, але широке застосування в Китаї почалося лише у XIV столітті.

Масове поширення емальованого посуду почалося у США в 1799 році зі сталевих каструль доктора Хінклінга. У 1839 році Кларк запустив лінію емальованого кухонного посуду для широкого споживача. Вироби були легкі, дешеві, не окислювалися та мали привабливий вигляд. До кінця XIX століття емальований посуд став популярним у всьому світі і використовувався як для приготування, так і для зберігання їжі.

Сучасні каструлі роблять з алюмінію, чавуну або металевих сплавів і покривають склоемаллю. Вона захищає метал від іржі та користувачів від шкідливих речовин.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому ці кошики з СРСР досі багато хто не викинув.