Бачила забудову Хмельницького: як раніше називалась найдовша вулиця міста (фото)

Своє остаточне ім'я семикілометрова вулиця отримала у рік проголошення Незалежності України

Кам’янецька — одна з найстаріших і найважливіших вулиць Хмельницького, і за своє довге життя вона неодноразово змінювала назву. Нею ходили царі, фельдмаршали, а старі будинки зберігають історії заїжджих мандрівників і художників минулого.

Ця вулиця існує з часу заснування поселення Плоскирів, з якого виросло місто Хмельницький. "Телеграф" написав її коротеньку історію перейменування.

Вулиця Кам'янецька: що приховує серце Хмельницького

Вулиця Кам’янецька — одна з головних транспортних артерій Хмельницького. Вона тягнеться від берегів Південного Бугу до південної околиці міста, мікрорайону Ружична. Це найдовша вулиця міста, її протяжність майже 7 кілометрів.

Свого часу тут проходила дорога з Кам’янця-Подільського на Волинь. Саме в районі Проскурова вона перетинала Південний Буг. Частина цієї дороги згодом стала міською вулицею, а на місці переправи збудували греблю і міст.

На плані міста 1800 року Кам’янецька позначена як "Поштова дорога на Кам’янець". Із другої половини XIX століття вона вже мала сучасну назву. У період з 1925 по 1991 роки вулицю перейменували на честь Михайла Фрунзе, а з 1991 року їй повернули історичну назву.

Коротка історія

Поблизу річки, на перехресті Кам’янецької та Староміської, раніше розташовувалися єврейські квартали з одноповерховою забудовою. Майже 300 років тому тут працював заїжджий двір, де зупинялися всі подорожні, бо іншого в місті не було. У серпні 1711 року тут ночував московський цар Петро I, а в листопаді 1769 року — фельдмаршал Петро Рум’янцев-Задунайський.

Неподалік від цього місця народився і провів дитячі роки художник Георгій Верейський. Будинок, у якому він жив, не зберігся. Нині на його місці стоїть багатоповерхівка №13.

Ще пів століття тому Кам’янецька була забудована одно- та двоповерховими будинками майже по всій довжині — від Бугу до залізниці. Сьогодні збереглася лише невелика частина цієї старої забудови кінця XIX — початку XX століття.

У 1960-х роках вулицю повністю перебудували. Старі будинки знесли, замість них звели п’ятиповерхові житлові будинки, поклали асфальт і встановили нові ліхтарі. Тоді ж сформувалася площа на перетині з вулицею Гагаріна, де нині стоїть пам’ятник Богданові Хмельницькому та будівля обласної філармонії.

Раніше на цьому місці була Кінна площа, де у ярмаркові дні продавали коней і вози. На початку XX століття її забудували, а в 1960 році старі будинки знесли й збудували театр імені Петровського. У 1982 році театр переїхав, а будівлю зайняла філармонія.

З XVIII століття на перехресті Кам’янецької та Подільської сходилися дві головні поштові дороги — на Летичів і Кам’янець-Подільський. У XIX столітті вони стали центральними міськими вулицями. Тут розміщувалися церква, базар, в’язниця та казначейство.

Архітектура вулиці

На Кам’янецькій збереглися окремі історичні будівлі, зокрема будинки купців Епштейна, Грінбергів і Юарсука, а також колишній "тюремний замок", нині СІЗО №29. В’язниця на цій вулиці існує понад 200 років.

На вулиці розташовані медичні заклади, навчальні установи, підприємства та житлові квартали. Серед них — дитяча лікарня, стоматологічна поліклініка, кооперативний інститут, торговельно-економічний коледж, економічний університет, трикотажна фабрика та завод будівельних матеріалів.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про історію перейменуванні вулиці, з якої почалась Одеса.