Культова "помадка" з дитинства. Що сталося з цукерками "Шкільні" та де їх шукати сьогодні

Ці культові радянські солодощі, які коштували копійки, але запам'яталися на все життя

У радянській кондитерській традиції існував чіткий поділ між "парадними" солодощами — шоколадними цукерками з глазур'ю чи начинками — та простішими помадними виробами на кожен день. Саме до таких буденних ласощів належали цукерки "Шкільні", які продавалися на вагу, часто в простому паперовому фантику й були доступні для більшості сімей.

Їх випускали на кондитерських фабриках у різних регіонах, зокрема й в Україні, де традиція помадних цукерок збереглася й трансформувалася у сучасні аналоги. Сьогодні цей смак продовжує жити в нових упаковках і назвах, але суть залишається незмінною.

Особливості та склад

Вони з'явилися в середині ХХ століття на хвилі розвитку масового виробництва недорогих солодощів для шкільних буфетів, дитячих закладів та стандартних продуктових наборів. Прості за рецептурою, але напрочуд ніжні на смак, "Шкільні" швидко стали для багатьох дітей невіддільною частиною повсякденного "солодкого раціону" — поруч із карамеллю та вафлями.

На відміну від багатьох преміальних цукерок того часу, "Шкільні" не покривали шоколадною глазур'ю: це були класичні неглазуровані молочні помадні цукерки. Їхній корпус готували за суворими стандартами з кількох базових інгредієнтів: цукру, патоки, згущеного молока та невеликої кількості вершкового масла або молочних жирів.

Саме згущене молоко відповідало за характерний кремовий відтінок і насичений вершковий смак, який багато хто впізнає й через десятиліття.

Свіжі "Шкільні" мали м'яку, злегка тягучу консистенцію з однорідною дрібнокристалічною структурою помадки. При зберіганні маса швидко зацукрювалася: цукерки ставали твердішими, більш крихкими й розсипчастими, але при цьому не втрачали виразного молочного аромату. Зовні це були прямокутні бруски світло-коричневого кольору з матовою поверхнею без блиску шоколаду.

Виробництво в УРСР

"Шкільні" виготовлялися за союзними стандартами, тому їх випуск налагодили на багатьох кондитерських фабриках республік, у тому числі в Україні. Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса (нині — основний майданчик Roshen) виробляла такі помадні корпуси й фасувала їх у характерні паперові фантики.

Львівський "Світоч" також мав у своєму асортименті помадні солодощі й вафлі з назвою "Школьні" або схожими молочними помадками для масового споживача. Через просту рецептуру і відсутність потреби в лініях для глазурування "Шкільні" виробляли й на інших регіональних підприємствах — у Донецьку, Одесі, Запоріжжі.

Для цілого покоління школярів ці цукерки асоціювалися зі шкільними буфетами, новорічними подарунковими наборами й поїздками до родичів, де "до чаю" найчастіше подавали саме такі помадки.

Чим "Шкільні" відрізняються від "Корівки"

В Україні "Шкільні" часто плутають з іншою популярною класикою — карамеллю або цукерками типу "Корівка". Головна відмінність полягає в тому, що у "Корівки" всередині має бути більш м’яка, часто тягуча маса або карамельна начинка, тоді як "Шкільні" — це однорідна молочна помадка з дрібнокристалічною структурою без окремого шару начинки.

Якщо "Корівка" зазвичай має яскраво виражений карамельно-ірисковий характер, то "Шкільні" тяжіють до м’якого вершково-молочного профілю з легким медово-цукровим відтінком. Саме завдяки цій простоті та відсутності глазурі чи складних начинок "Шкільні" і досі залишаються символом "чесної" помадки — без надмірного декору, але з впізнаваним смаком дитинства.

"Шкільні" в сучасній Україні

Сьогодні класичні "Шкільні" у своєму автентичному радянському вигляді зустрічаються рідше, однак в Україні існує кілька прямих спадкоємців цієї рецептури. Рівненська фабрика "Ріконд" випускає цукерки "Шкільна забава" — неглазуровані молочні помадки на основі згущеного молока, які за смаком і текстурою максимально наближені до традиційних "Шкільних".

Подібні продукти менші виробники, орієнтуючись на ностальгію споживачів. Великі холдинги, зокрема Roshen, підтримують помадну традицію через лінійки на кшталт Roshen Pomade — це помадні цукерки, які технологічно близькі до класичної молочної помадки, але часто доповнені фруктовими чи ягідними смаками.

Раніше "Телеграф" розповідав про найкосмічніші цукерки вашого дитинства. Грильяжні "Метеорити" з горіхами та медом пережили розпад СРСР, урізноманітнилися десятками регіональних рецептів і стали справжнім символом солодкої ностальгії українців.