"Був народ над Прип'яттю — і зник": Ліна Костенко щемливо згадала про Чорнобильську катастрофу
- Автор
- Дата публікації
- Автор
Поетеса регулярно брала участь в експедиціях до Зони відчуження
Сьогодні, у 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС, легендарна українська поетеса Ліна Костенко вшанувала пам’ять про трагедію, що назавжди змінила долю України.
На своїй сторінці вона опублікувала поезії, присвячені "розстріляному" атому. Через чотири десятиліття після катастрофи слова поетеси звучать як болюче нагадування про те, що Чорнобиль — це не лише екологічна пустка, а передусім людська та культурна трагедія.
Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Для Ліни Василівни Чорнобильська зона ніколи не була просто темою для творчості — це її особистий біль і багаторічна місія. Поки у 90-х більшість намагалася триматися якомога далі від "брудної" території, поетеса обрала шлях всупереч страху.
Не половіють в полі колоски.
Не ходять люди. М'ячики не скачуть.
В Чорнобиль повертаються казки.
Самі себе розказують і плачуть.
Починаючи з 1991 року, Костенко стала постійною учасницею історико-культурних експедицій до Зони відчуження під керівництвом Ростислава Омеляшка. Сама вона називала ці поїздки своєю "добровільною еміграцією".
Загадили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
Разом із науковцями вона роками рятувала артефакти поліської культури: від вишитих рушників та ікон до старовинних знарядь праці, які залишалися в покинутих хатах під шаром радіоактивного пилу. Поетеса спілкувалася з "самоселами", записувала їхні історії та обстоювала право цієї землі на пам’ять, коли світ волів про неї забути.
Нагадаємо, що 26 квітня 1986 року світ вразила Чорнобильська катастрофа. Але мало хто знає про дивовижне явище, що передувало трагедії.