Не лише Чорнобиль: найбільші катастрофи СРСР, про які промовчала влада (фото)

Нещодавно Росія намагалася залякати українців, заявляючи про спробу підірвати греблі в Києві та Каневі. Звичайно, це лише спроба залякати українців і схилити країну до капітуляції.

Всі ми знаємо, що подібні техногенні катастрофи були завжди, і найсильнішою залишається трагедія на ЧАЕС. Однак вона далеко не єдина, і "Телеграф" розповість про кілька.

Зокрема, 1961 року сталася Куренівська трагедія. 13 березня не витримала дамба, яка перекривала Бабин Яр і "на волю" вирвалася 14-метрова стіна рідкої пульпи з київських цегельних заводів.

За лічені хвилини затопило 30 гектарів промислової та житлової забудови, під шаром швидко затверділої глини опинилися цвинтар, трамвайне депо, дитячий садок, безліч машин. В результаті виявилися зруйнованими міська та психіатрична лікарні, пологовий будинок, два заводи, стадіон "Спартак". Вибухнув газорозподільний пункт, автобус, трамвайний вагон. Стихія також знесла 22 приватні будинки, десятки двоповерхових будівель, два гуртожитки.

Офіційно загинуло 145 осіб (неофіційно – втричі більше). Тіла загиблих діставали ще місяць, частину з них досі не знайшли. Це одна з найбільших техногенних катастроф у СРСР, проте партійці забороняли "сіяти паніку" та писати про трагедію.

1970 року в Одесі поширилася епідемія холери. Першого зараженого виявлено 3 серпня — він помер уже надвечір.

Вже наступного дня у шпиталі для хворих уже перебували 12 осіб, з яких ще двоє померли. Ще 353 особи, які мали контакт із ними, були ізольовані.

Епідемія поширилася спочатку на Миколаївську та Херсонську області, пізніше фіксувалися випадки у Криму, Запорізькій та Чернігівській областях. Безумовно, згадок про захворювання у газетах було не знайти, а точних цифр про загиблих немає досі.

Перший ядерний вибух під назвою "Смолоскип" в Україні стався 9 липня 1972 року біля села Хрестище Красноградського району Харківської області. Історія трагедії починається 1968 року, коли там було виявлено велике газове родовище, запрацювали 17 свердловин.

1971 року газ вирвався назовні і його фонтанування призвело до сильної пожежі. Погасити його не вдавалося майже рік.

Вчені запропонували ліквідувати пожежу за допомогою підземного ядерного вибуху. Проте експеримент не вдався: газовий смолоскип загасили лише через кілька місяців, учасники експерименту дали підписку про нерозголошення, а розповіли про нього лише після розпаду СРСР.

Наступний ядерний вибух стався 16 вересня 1979 року у Донецькій області у місті Бунзі на шахті "Юнком", на глибині 903 метрів між вугільними пластами. Мета вибуху – зниження напруги у рукаві шахти.

Внаслідок вибуху утворилася радіоактивна колба з розплавленої породи. Інформацію засекретили, місце назвали "Об’єкт Кліваж", замурували все у бетонний циліндр та стежили, щоб вода не підходила близько.

Наразі ця територія окупована росіянами з 2014 року. 2021 року з’явилася новина про те, що воду на об’єкті "Кліваж" перестали відкачувати, і він повністю затоплений.

Радіація серйозно впливає на місцеву питну воду і потрапляє в море, проте ступінь радіоактивності не можна визначити без вимірів. Чим далі йде війна, тим небезпечніше життя у Луганській та Донецькій областях, проте Росія ігнорує цю екологічну проблему.

Потужна залізнична катастрофа сталася на станції Користівка 6 листопада 1986 року. Тоді зіткнулися два пасажирські потяги "Кривий Ріг — Київ" та "Київ — Донецьк". Внаслідок аварії загинуло 44 особи, поранення отримали понад 100 людей. У ЗМІ вона не згадувалась — інформація про аварію просто не вписувалася у святкування річниці жовтневої революції.

А ввечері 31 серпня пароплав "Адмірал "Нахімов" зіткнувся із суховантажним судном "Петро Васьов". Пароплав знеструмився, нахилився на правий борт і затонув через 8 хвилин.

Внаслідок аварії загинуло 423 особи, більшість із них — з України. Перші повідомлення про трагедію передали по радіо та телебаченню СРСР лише 1 вересня, проте про жертв та постраждалих нічого не повідомлялося. Тим, хто вижив у катастрофі, заборонили в телеграмах близьким згадувати про трагедію. Усі подробиці стали відомі пізніше — загибель "Адмірала Нахімова" вважається найбільшою катастрофою на Чорному морі у мирний час.

Наприкінці 1970-х у Каранському кар’єрі Донецької області, де видобували гравій та щебінь, було втрачено джерело іонізуючого випромінювання: капсула з цезієм-137. Шукали їх цілий тиждень, але невдало. Оскільки будівництво треба було завершити вчасно, про втрату замовкли.

1980 року в Краматорську збудували панельний будинок №7 по вулиці Гвардійців Кантемирівців, а в стіну дитячої кімнати було вмуровано втрачену ампулу.

Далі пішла низка загадкових смертей від лейкозу: 1981 року померла 18-річна дівчина, через рік – її 16-річний брат, згодом – їхня мати та ще кілька людей. Ці лікарі смерті пояснювали поганою спадковістю.

Добився розслідування батько — у будинку виявили високий рівень радіоактивності, вирізали частину стіни та доставили до Київського інституту ядерних досліджень. Ампулу знайшли, проте внаслідок радіоактивного опромінення загинули 4 дітей та 2 дорослих, 17 осіб стали інвалідами.

Безумовно, найвідомішою катастрофою часів СРСР вважається Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 року — тоді вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС і утворилася радіоактивна хмара. В результаті в Україні стали забрудненими стали 2293 населені пункти, постраждали понад 3 млн осіб, 200 тисяч переселено.

Катастрофа завдала величезних збитків навколишньому середовищу, мільйони гектарів земель, лісів та водойм забруднені радіацією. Навколо АЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, знищено та закопано важкою технікою сотні дрібних населених пунктів.

Раніше ми розповідали про топ-5 закритих міст СРСР. Також ми писали, навіщо в СРСР ставили по два вхідні двері до квартири.