Пляжна "благодійність" від київської влади: як КП "Плесо" роздало за копійки береги столичних озер

Хто забрав ласі шматки київського узбережжя

У літній сезон альтанки біля столичних водойм розходяться як гарячі пиріжки, приносячи власникам мільйонні прибутки за лічені тижні. Проте КП "Плесо" примудрилося роздати права на ці "золоті" пляжні локації за ціною оренди найскромнішої квартири на околиці Києва.

Ба більше, комунальні чиновники заплющили очі на те, як проходили самі аукціони. Одні учасники на торгах змагалися із власними кишеньковими компаніями, забираючи лоти практично без конкуренції. Інші – мають борги перед містом чи навіть кримінальні справи.

"Телеграф" розповідає про цікаві особливості розподілу рекреаційних зон столиці.

Пляжний атракціон нечуваної щедрості

Відпочинок біля води завжди був популярним серед киян. А в нинішніх воєнних умовах, коли поїздка на море чи за кордон для багатьох стала проблемою, міські озера перетворилися фактично на єдину доступну альтернативу провести вільний час на березі водойми.

Відтак, оренда прибережних альтанок для пікніків переживає справжній бум. У Києві чимало подібних місць, і не лише у вихідні, а будніми днями, вони забиті вщерть. Очевидно, що організаторам такого дозвілля цей бізнес приносить чималий і дуже швидкий зиск.

Формально за порядок на цих територіях відповідає комунальне підприємство "Плесо" — саме воно наділене монопольним правом обслуговувати водойми та розпоряджатися берегами навколо них. У тому числі брати плату з тих, хто готовий надавати киянам послуги з такого "альтанкового відпочинку".

Здавалося б, шалений попит мав би принести місту колосальні кошти. Тож коли на початку червня КП "Плесо" оголосило масштабні аукціони на продаж права організації рекреаційної діяльності одразу на 26 ділянках біля води, можна було розраховувати на солідне поповнення бюджету столиці.

Та коли "Телеграф" став розбиратися з вартістю лотів, то був відверто шокований. Невідомо, за якою конкретно методикою рахували цю вартість, але вона виявилася кумедною. Ви повірите, що право на організацію відпочинку на острові Венеціанський (Гідропарк) із можливістю встановлення п’яти альтанок пішло з молотка всього… за 32 тисячі гривень на рік?

Тобто за право заробляти на киянах у топовій локації Гідропарку фірма-переможець ТОВ "Фудрівер" платитиме місту якісь 2666 грн на місяць — це трохи більш як 500 гривень за одну альтанку!

Інші аналогічні лоти на більшу кількість об'єктів — від 15 до 20 альтанок — продавали за 70-200 тисяч гривень на рік. За місяць це в середньому виходить усього 10–15 тис. грн за цілий прибережний бізнес-комплекс.

Враховуючи, що разова оренда лише однієї альтанки в Києві коштує від 1500 до 6000 грн, підприємці "відбивають" річну плату комунальникам буквально за перші ж сонячні вихідні. А далі кладуть чистий мільйонний кеш собі в кишеню.

Конкуренція зі своєю тінню: чи перевіряв хтось пляжний фарс?

Проте занижена вартість лотів — це лише один бік медалі. Інша, значно цікавіша частина цієї пляжної історії, полягає в тому, як саме проходили аукціони в системі "Prozorro.Продажі" і хто забрав ласі шматки київського узбережжя. Аналіз протоколів торгів демонструє просто дивовижні речі.

Ось, наприклад, торги щодо рекреаційної зони на озері Алмазне у Деснянському районі. Там за право на встановлення 17 альтанок з початковою вартістю 144 003 гривні змагалися двоє учасників — ФОП Проскочило Іван Павлович та ТОВ "Алмазне Лейк".

Учасники "запекло" торгувалися між собою, піднявши ціну "аж" на… 1441 гривню. І зрештою ФОП Проскочило "переміг".

Все нібито по-чесному, доки не поцікавитися бенефіціарами ТОВ "Алмазне Лейк". За даними YouControl, власником частки 50% та офіційним директором цього підприємства є… той самий Проскочило Іван Павлович.

Тобто підприємець прийшов на державний аукціон у двох іпостасях і фактично торгувався сам із собою. Як цих двох учасників взагалі допустили до торгів і чому аукціон вважається таким, що відбувся, не вкладається у голові.

За схожим безнадійним сценарієм пройшла й переважна частина інших аукціонів. Там учасники хоча нібито й не були прямо пов’язані між собою, але теж практично не торгувалися, піднімаючи ціну на символічні 1-2 тисячі гривень. Завдяки такій пасивності більшість із 26 прибережних зон столиці вже пішли з молотка за мінімальними, явно штучно утриманими цінниками.

Схоже, що єдиний притомний із 26 оголошених КП "Плесо" аукціонів відбувся щодо продажу права на організацію рекреаційної діяльності на 28 альтанках на березі озера Верхнє Вигурівське у Деснянському районі. Там при початковій ціні 144 тисячі на рік вартість під час торгів виросла до 750 тисяч. Теж, звісно, копійки, але цей приклад хоч показує, що бізнес чудово розуміє реальну цінність київської землі і готовий платити за неї значно більше, від того, що встановило КП "Плесо".

Господарі озер і їхній цікавий шлейф

Окремої уваги заслуговує не лише пасивність торгів, а і юридичний шлейф тих, кому міська влада без вагань довірила столичне узбережжя. Яскравим прикладом став аукціон щодо рекреаційної зони у затоці Собаче Гирло на Оболоні. Право розгорнути тут бізнес на 18 альтанок за кумедні 180 тис. грн на рік дісталося ФОП Курочка Оксана Володимирівна.

Проте аналіз відкритих даних і судових реєстрів показує, що біографія новоспеченої пляжної орендаторки буквально рясніє правопорушеннями. За даними державних баз, щодо цієї особи відкрито понад десяток виконавчих проваджень, вона фігурує у судових справах про несплату банківських кредитів, порушення законодавства про благоустрій територій та навіть щодо керування транспортом у стані алкогольного сп’яніння.

Ба більше, за даними офіційного порталу "Судова влада України", у суді щодо неї розглядають обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 197-1 КК України. Стаття звучить максимально красномовно в контексті пляжної теми: "Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво".

Простими словами, комунальники з КП "Плесо" без зайвих вагань віддали берег Дніпра людині, яку держава прямо зараз судить за незаконне захоплення земель та самобуди.

І цей випадок далеко не поодинокий. Аналіз бекграунду інших тріумфаторів пакетного розпродажу від КП "Плесо" показує, що подібні шлейфи судових спорів, боргів і зафіксованих раніше порушень тягнуться і за іншими учасниками, які без реального бою розібрали київські водойми.

Звідки взялися кумедні цінники на аукціонах і хто відповідальний за порушення

Чому ж право на розгортання мільйонного за своєю суттю бізнесу оцінили у копійки? Офіційне виправдання цієї аномалії криється у нормативній базі, а саме у рішенні Київської міської ради №38/1093 від 22.01.2009 року "Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві". Його свіжа редакція від 4 грудня 2025 року (яка чомусь відсутня на сайті київської влади) спонукає масово виводити подібні об’єкти на електронні аукціони.

Схоже, що у свіжу редакцію від 4 грудня 2025 року київські депутати заклали хитру юридичну формулу: торги оголосили не за комерційну оренду цінної київської землі (що заборонено Водним кодексом), а за "право на організацію рекреаційної діяльності". В результаті стартову ціну розрахували за копійчаними внутрішніми тарифами утримання благоустрою. Умовно кажучи, за ціною паперового вивезення сміття.

Але якщо занижена вартість прописана в правилах, то заплющені очі на відкриті махінації під час торгів — це вже питання особистої відповідальності конкретних посадовців, передовсім із КП "Плесо".

Як відомо, керівництво цієї комунальної установи регулярно потрапляє у гучні корупційні історії. Тільки нещодавно правоохоронці оголосили чергову підозру колишньому генеральному директору підприємства В’ячеславу Савицькому за розтрату великих сум бюджетних коштів під час будівництва свердловини на тій же Троєщині. Раніше екскерівники "Плеса" вже ставали фігурантами справ про незаконне фінансування набережних для приватних забудовників коштом міста.

Дивлячись на нинішній оптовий розпродаж берегів, складається стійке враження, що і теперішнє керівництво комунального підприємства в особі т.в.о гендиректора Андрія Вагіна також наполегливо шукає пригод на свою голову.

Проте окрім вищого менеджменту, який підписує фінальні договори, у кожного такого "дива-аукціону" є конкретний виконавець, чиї контакти офіційно вказані в документації лотів. Згідно з даними системи Prozorro, особою, відповідальною за підготовку торгів, ознайомлення з об’єктами та проведення цього пляжного атракціону нечуваної щедрості, виступає посадовець Владислав Макарченко. Чи зацікавляться його роботою аудитори та Антимонопольний комітет?

"Телеграф" уже готує офіційні запити до керівництва Київради, КМДА та безпосередньо до КП "Плесо", аби там публічно пояснили, за якими саме економічними розрахунками були встановлені такі копійчані тарифи на популярні рекреаційні зони столиці.

Окремо редакція звернеться до органів контролю та правоохоронців, зокрема до Антимонопольного комітету України (АМКУ) та Держаудитслужби, з проханням надати правову оцінку ознакам фіктивної конкуренції на цих торгах, де бізнесмени примудрялися легально "змагатися" із власними компаніями.

Ми продовжуємо уважно стежити за долею київських берегів і обов'язково оприлюднимо офіційні відповіді чиновників. Не перемикайтеся.