Маєток з обличчями на фасаді: що приховує найкрасивіша будівля Кропивницького

Його власника вбили, а у стінах шукали скарби

На вулиці Архітектора Паученка у Кропивницькому стоїть будівля, яку важко сплутати з іншими будинками. Фасад колишнього особняка Барського вкритий декоративними деталями: тут є жіночі маскарони, рослинні орнаменти, пелікани та інші символічні елементи.

"Телеграф" розповідає історію будинку Барського — однієї з найбільш впізнаваних будівель Кропивницького, де сьогодні працює обласний краєзнавчий музей.

Особняк побудували у 1904–1905 роках. Автором проєкту зазвичай називають архітектора Олександра Лішневського, хоча остаточно підтвердженого оригінального проєкту будівлі дослідникам поки знайти не вдалося.

Барський був одним із заможних підприємців тодішнього Єлисаветграда. Йому належали нерухомість і млини, а також велике виробництво. Тому особняк мав стати не просто житловим будинком, а помітною міською резиденцією.

Головна особливість будинку Барського — його фасад. У його оформленні використано велику кількість декоративних елементів, причому багато з них мають символічне значення. На кутах будівлі розташовані колони з маскаронами у вигляді жіночих облич. Їх традиційно трактують як символи дня і ночі.

Між вікнами розташовані пілястри з рельєфними рослинними орнаментами. У декоративному оформленні трапляються зображення птахів і тварин, квіткові мотиви, листя та інші елементи. В окремих описах фасаду згадуються сови, павичі, пелікани і навіть жорна — останні пов’язують із підприємницькою діяльністю власника.

Особливе місце займає зображення медузи над входом. Її трактують як символ долі та фатуму.

Інтер’єри особняка також вирізнялися складним оформленням. У будинку збереглися декоративна ліпнина на стелях і навколо дверних та віконних отворів, печі та інші елементи внутрішнього оздоблення. В окремих приміщеннях були встановлені багатоколірні печі, а у вітальні та передній — печі з декоративним оздобленням.

З часом навколо будинку виникла міська легенда. Згідно з нею, жіночі обличчя на фасаді нібито зображують дочок Барського: дівчата із заплющеними очима начебто символізують померлих дочок, а з відкритими — тих, хто залишився живим.

Однак ця версія не підтверджується історичними даними. Дослідники пояснюють маскарони традиційним для архітектури символом зміни дня і ночі.

28 вересня 1907 року Барського застрелили. Після смерті купця в будинку продовжувала жити його родина. Архівні дослідження дозволили уточнити, що особняк не пустував одразу після загибелі власника: родичі Барського залишалися тут, а самого купця після смерті проводжали з цього будинку.

Після того як у 1929 році в будівлі розмістився краєзнавчий музей, співробітники почали обстежувати стіни та приміщення. Передбачалося, що колишні власники могли залишити в будинку схованку з коштовностями. Краєзнавець Петро Кизименко висловлював версію, що єврейські родини того часу могли облаштовувати у своїх будинках спеціальні схованки для зберігання цінних речей. Тому стіни особняка перевіряли особливо ретельно. Але жодних скарбів знайти не вдалося.

Раніше "Телеграф" розповідав про старовинний дерев’яний особняк, що стоїть у дворі багатоповерхівок у Чернігові.