Від родового гнізда до кам'яного скелета: яким раніше був палац Вінберга на Кіровоградщині

У селі Ясинуватка Кіровоградської області серед звичайної сільської забудови збереглися стіни колишнього палацу XIX століття. Колись це була велика садиба з виходом до річки. Сьогодні від будівлі залишився лише кам'яний каркас, а до цього пам'ятка вже встигла втратити багато металевих елементів.

"Телеграф" розповідає історію палацу Вінберга в Ясинуватці.

Садиба Вінберга з'явилася в Ясинуватці 1870 року. Власником маєтку був військовий штабс-капітан Василь Вінберг. Він був одружений з Єлизаветою Анненковою, яка отримала село у спадок від матері.

Наприкінці XIX століття садиба являла собою не просто житловий будинок, а цілий комплекс. Двоповерховий палац нараховував 16 кімнат із високими стелями. Поруч розташовувалися купальні, стайні та приміщення для прислуги. Перед будівлею були влаштовані тераси з фруктовими деревами, а сама садиба мала вихід до річки.

Архітектура будівлі поєднувала еклектику з елементами неоготики. Особливо помітними були вежові форми, які надавали палацу незвичного для сільської садиби вигляду.

У радянський час садиба перестала бути приватною резиденцією. У будівлі спочатку розмістили школу, пізніше — інтернат для дітей з інвалідністю. У післявоєнний період для інтернату побудували окремий корпус, а колишній палац використовували як спальний корпус.

У 1990-х роках будівля поступово занепала, а її утримання стало проблемою. У 1997 році Бандурівська сільрада передала будівлю в оренду жіночому монастирю. За словами місцевих чиновників, саме в цей період палац почав швидко втрачати елементи, що збереглися. З будівлі зрізали та здавали на металобрухт металеві деталі — балкони, балки й ковані ворота.

У 2004 році в будівлі сталася пожежа. Вогонь знищив перекриття, купол і вежі. Після цього від садиби фактично залишилися тільки стіни. У 2007 році сільська рада розірвала договір оренди.

Сьогодні колишній палац Вінберга є пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення Кіровоградської області.

Поруч із руїнами зберігся старий дуб, якому, за даними місцевої громади, близько 200 років. Сам палац також залишається точкою туристичних маршрутів для велосипедистів.

Раніше "Телеграф" розповідав про садибу Лизогубів у Седневі, де любив бувати Тарас Шевченко.