Готи тут ні до чого: кого наші бабусі називали "ґотками" українською

У словнику це слово мало зовсім не те значення, яке може спасти на думку сьогодні

Жінки із субкультури, що захоплюється похмурою естетикою, чи давньогерманського народу не мають нічого спільного із українським словом "ґотка". Ще сто років тому так в Україні називали самицю одного з розповсюджених птахів.

У "Словнику української мови" за редакцією Бориса Грінченка, виданому в Києві в 1907-1909 рр., зазначалось: "Ґо́тка — самка глухаря, глухого тетерева". Глухар або глушець білодзьобий — один із найбільших птахів України, утримує абсолютну першість як найбільший лісовий птах. Самця раніше називали "Ґо́тур".

Та побачивши самицю та самця цього птаха поруч ви можете і не здогадатись, що вони одного виду. У цих птахів самці та самки відрізняються не тільки розмірами, а й забарвленням.

Ґотур, або ж самець глушиця, може важити до шести кілограмів, хоча здебільшого — чотири. В нього темне оперення з металевим зеленим відблиском, яскраво червоні "брови" та білий дзьоб. Натомість ґотка важить усього два кілограми та має рябеньке забарвлення, здебільшого буре, з білими плямами та смугами. Таке забарвлення потрібне, аби її не помітили хижаки під час висиджування яєць. Цей вид птахів занесений до Червоної книги України.

Цікавий факт — назву глухар або ж глушець птах отримав через свою поведінку у шлюбний період. Під час токування птах настільки захоплюється процесом, що на деякий час втрачає слух і не чує нічого довкола.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означає діалектний вираз "шаміль шаміль", який зустрічається в літературі. Зокрема, його використовував Остап Вишня.