Готи тут ні до чого: кого наші бабусі називали "ґотками" українською

Жінки із субкультури, що захоплюється похмурою естетикою, чи давньогерманського народу не мають нічого спільного із українським словом "ґотка". Ще сто років тому так в Україні називали самицю одного з розповсюджених птахів.

У "Словнику української мови" за редакцією Бориса Грінченка, виданому в Києві в 1907-1909 рр., зазначалось: "Ґо́тка — самка глухаря, глухого тетерева". Глухар або глушець білодзьобий — один із найбільших птахів України, утримує абсолютну першість як найбільший лісовий птах. Самця раніше називали "Ґо́тур".

Та побачивши самицю та самця цього птаха поруч ви можете і не здогадатись, що вони одного виду. У цих птахів самці та самки відрізняються не тільки розмірами, а й забарвленням.

Ґотур, або ж самець глушиця, може важити до шести кілограмів, хоча здебільшого — чотири. В нього темне оперення з металевим зеленим відблиском, яскраво червоні "брови" та білий дзьоб. Натомість ґотка важить усього два кілограми та має рябеньке забарвлення, здебільшого буре, з білими плямами та смугами. Таке забарвлення потрібне, аби її не помітили хижаки під час висиджування яєць. Цей вид птахів занесений до Червоної книги України.

Цікавий факт — назву глухар або ж глушець птах отримав через свою поведінку у шлюбний період. Під час токування птах настільки захоплюється процесом, що на деякий час втрачає слух і не чує нічого довкола.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означає діалектний вираз "шаміль шаміль", який зустрічається в літературі. Зокрема, його використовував Остап Вишня.