Імітація конкуренції та мільйонні переплати: як роками могла працювати схема на закупівлях Міноборони

Тендери без торгів і товари з великою націнкою

На прикладі діяльності ТОВ "Суперформ", яка менш ніж за три роки існування виграла тендери Міністерства оборони на 650,5 млн грн, можна простежити механізм вимивання бюджетних коштів через державні закупівлі.

Він складається з кількох послідовних кроків: від формальної конкуренції до завищеної ціни товару. Більше читайте у матеріалі: Масштаби вражають: результати тендерів Міноборони могли спотворювати роками

Важливо: наведені факти не можна однозначно трактувати як злочин. Матеріали мають вивчити правоохоронці та надати свою кваліфікацію. Крім того, особливу увагу треба звернути на діяльність ДОТ – важко уявити, що жоден аналітик, внутрішня безпека організації, керівник (на той момент – Арсен Жумаділов) не помічали підозрілі закупівлі).

Імітація конкуренції

На папері все виглядає як звичайний конкурентний тендер. Кілька компаній подають свої пропозиції, після чого вони повинні змагатися між собою ціною. Чим активніше учасники знижують вартість, тим більше шансів у держави отримати товар дешевше.

Однак проблема виникає тоді, коли компанії приходять на аукціон, але фактично не конкурують.

Саме це відбулося у травні 2024 року під час закупівлі польових казанків "Державним оператором тилу". У тендері взяли участь "ТД Скайс", "Колтрейн", "ТОП-ТЕКС", "Харківський завод засобів індивідуального захисту" та "Суперформ".

Хоча в тендері взяли участь п’ять компаній, під час аукціону жодна з них не стала знижувати свою пропозицію. У результаті перемогу отримала "Суперформ" із ціною 45,1 млн грн — лише на 114 тис. грн нижчою за очікувану вартість закупівлі.

Схожа ситуація повторилася у серпні 2024 року під час закупівлі спальних мішків. Там між собою змагалися "ТОП-ТЕКС", "ТОП Гвардіан" та "Суперформ".

Переможцем стала "ТОП-ТЕКС", яка запропонувала близько 86,7 млн грн при очікуваній вартості 86,8 млн грн. І знову під час торгів жодна з компаній не змінила свою ціну.

Технічний зрив

Система фактично блокує доступ незалежним гравцям. Якщо ж на торгах з’являється компанія, яка справді готова конкурувати за ціною, "свій" учасник може різко знизити пропозицію, забрати перемогу, а згодом відмовитися від підписання договору.

У закупівлях ДОТу неодноразово перетиналися "Суперформ", "ТОП-ТЕКС", "ТОП Гвардіан" та інші компанії.

Вони могли брати участь в одних і тих самих тендерах, забезпечуючи необхідну кількість учасників. Водночас у наведених закупівлях ціни або взагалі не знижувалися, або відрізнялися від очікуваної вартості на незначні суми.

У такій ситуації незалежному постачальнику, який справді готовий знижувати ціну, довелося б конкурувати не лише за сам контракт, а й із цілим колом компаній, які вже регулярно присутні на аналогічних закупівлях.

Передаптовування перемоги

Далі виникає питання вже не до самої конкуренції на торгах, а до ціни товару. Адже навіть якщо учасники формально дотрималися всіх процедур, важливо розуміти, скільки цей товар насправді коштував до того, як потрапив у державний контракт.

На прикладі польових казанків різниця між закупівельною та кінцевою ціною виявилася суттєвою.

Згідно з матеріалами Господарського суду Києва, казанки закуповували у китайського виробника Nanjing Zennison Outdoor Equipment Co., LTD через ТОВ "Професійний розкрій", яке пов'язують із бізнесменом Олегом Мітрохіним. Ціна виробника становила 3,55 долара за одиницю.

До цієї суми потрібно було додати витрати на транспортування, доставку в Україну та податки. За розрахунками, наведеними у матеріалах суду, після врахування цих витрат реальна ціна одного казанка мала становити не більше 4 доларів.

Однак "Суперформ" продав їх державі по 335,85 грн без ПДВ за штуку. На момент підписання договору це становило близько 8,3 долара.

Тобто всередині ланцюжка постачання ціна товару зросла з менш ніж 160 грн до 335,85 грн за одиницю.

У матеріалах суду зазначено, що рентабельність закупівлі сягнула 209%. Лише на цій закупівлі можлива сума переплати – близько 20 млн грн.

Злиття компаній

Останній етап стосується вже не самого тендеру, а того, що відбувається після виникнення проблем із виконанням договору.

"Суперформ" не виконав свої зобов'язання та порушив строки постачання. У серпні 2026 року суд зобов'язав компанію сплатити майже 15 млн грн неустойки. Однак незадовго до цього підприємство змінило власника та назву.

У червні 2026 року "Суперформ" перейменували на "Лайсен Про", а компанію переписали на громадянина Молдови Олександра Алєксєєва, що практично унеможливило реальне стягнення коштів на користь держави.

"Системний аналіз подібних закупівель одягу, казанків та фляг демонструє сталу практику: реєстрація кількох учасників за повної бездіяльності (відсутності ставок) усіх, окрім одного, який здійснює мінімальне зниження від початково визначеної ціни", – йдеться в окремій ухвалі судді Господарського суду Києва.

Раніше "Телеграф" розповідав, як експрацівник Мін’юсту та колишній слідчий будували "бізнес".