Чому радянський гранчак мав саме 16 граней: секрет, про який майже ніхто не знав

Цей предмет має довгу історію

Одним з найбільш впізнаваних предметів побуту радянської епохи є гранований стакан. Проте мало хто знає, чому він мав саме таку форму і 16 граней.

"Телеграф" розповість, як з'явилася ця склянка і чому вона мала саме такий дизайн. Коріння цього посуду сягає аж XVIII століття.

Коли винайшли грановану склянку?

Історія цього предмета побуту почалася задовго до створення СРСР. За однією з найпоширеніших легенд, першу грановану склянку створив у 1721 році склодув Юхим Смолін з міста Володимира для російського флоту. Адже тоді моряки користувалися круглими склянками з гладкою поверхнею і, коли корабель починало хитати, вони падали, скочувались зі столу та розбивалися.

Зрештою Смолін показав склянку з унікальним дизайном російському царю Петру I та переконував його, що це саме те, що потрібно морякам на флоті. Цар уважно вислухав, роздивився склянку, випив з неї вино і жбурнув її об землю. Склянка розбилась на великі шматки. Після цього Петро I вигукнув: "Склянці бути!" Варто зауважити, що наразі немає жодних історичних документів, які могли б підтвердити цю історію.

Так чи інакше, вже наприкінці XVIII – початку XIX століття на заводі в місті Гусь-Хрустальний почалося масове виробництво гранованих склянок. Спочатку грані ліпили вручну, що робило продукцію занадто дорогою. Пізніше на заводі почали використовувати спеціальне обладнання для створення посуду із пресованого скла. Це не лише знизило вартість посуду, а й сприяло стандартизації продукції.

Як така склянка з'явилась в СРСР?

Класична гранована склянка з 16 гранями та обідком вперше зійшла з конвеєра заводу в Гусь-Хрустальному 11 вересня 1943 року. Її дизайн розробили спеціально під нові посудомийні машини радянського виробництва, якими планували обладнати їдальні по всій країні.

Старий варіант гранованої склянки нібито був недосконалим і посуд постійно бився під час миття. Тому, для підвищення міцності, посудину почали довго варити за температури 1500 градусів, двічі обпалювати та тільки після цього гранити.

Чому склянка має саме 16 граней?

У часи СРСР найпопулярнішими були склянки з парним числом граней, оскільки їх виробництво було технологічно простішим і економічно вигіднішим. Ціна залежала від кількості граней – чим більше граней, тим дорожча склянка. Так, перші склянки з 10 гранями коштували 3 копійки, з 16 гранями – 7 копійок, а за 20 граней доводилося платити аж 14 копійок.

Проте після численних експериментів і випробувань на міцність і зручність виробники вирішили зупинитися на моделі з 16 гранями. Грані працювали як ребра жорсткості, і 16 було близько до оптимального числа, яке робило скло найбільш міцним.

Існує ще одна версія, чому на склянці саме 16 граней. Ця цифра нібито символізувала кількість союзних республік у 1940-х роках. Тоді до складу Радянського Союзу ще входила Карело-Фінська РСР. Але, у 1956 році вона отримала автономію, і цей символізм втратив актуальність, проте на дизайні склянки це не відобразилось.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому сучасна молодь масово "полює" на кавомолки часів СРСР.