Дешева батарейка з кіоску може знищити ваш годинник. Поради майстрині з 48-річним стажем

Майстриня з Полтави розповіла про професію, яка зникає

Чи правда, що годинникові стрілки не можна переводити назад, а тільки вперед? Чи дійсно напис "Water resistant" означає, що годинник водонепроникний? Чому дешеві батарейки, поставлені де-небудь у кіоску, можуть обійтися набагато дорожче їхньої вартості? Як часто годинниковим майстрам приносять у ремонт китайські підробки швейцарських хронометрів?

Ці й інші запитання "Телеграф" поставив Наталії Таран — єдиній у Полтаві майстрині з ремонту годинників. Та першим із них було, звичайно, чому вона вибрала цю традиційно чоловічу професію.

Радянські "Ракети", "Слави" й "Лучі" знову в ціні

— Я, сільська дівчина, не думала й не знала про професію годинникаря, — усміхається Наталія Григорівна. — З дитинства мріяла стати перукаркою. Але коли тато поїхав віддати мої документи до училища облпобутуправління в Полтаві, виявилось, що групу перукарів уже набрали, і йому порадили, щоб донька здобула іншу хорошу професію — годинникового майстра. "Спробуєш", — сказав тато. І ось я у цій професії з 1978 року, й жодного дня її не зраджувала. Ба більше, мій чоловік також ремонтує годинники, щоправда, лише механічні, й ми давно працюємо разом в одній майстерні.

— А хіба у годинникових майстрів існує спеціалізація?

— Вже понад двадцять років я займаюсь лише електронно-механічними, електронними й кварцевими годинниками. Це мені ближче. Анатолій у мене — майстер по механіці. А колись давно, коли я працювала в гарантійній майстерні, такого розподілу не було.

— Від чого залежить вартість ремонту?

— Від складності самого годинника. Це може бути 300 гривень, а може й близько двох тисяч. Найдорожчий ремонт у мене коштував три з половиною тисячі гривень, а вартість годинника була кілька тисяч доларів.

Оскільки наша майстерня знаходиться поряд з Центральним колгоспним ринком, де завжди буває багато сільських людей, ми намагаємося тримати ціни приємними для клієнтів. У нас вони в рази нижчі, аніж у Харкові, Києві, Дніпрі чи навіть у центрі Полтави. Тому до нас приїжджають люди навіть з інших міст лагодити свої годинники.

— Чи бували у вашій практиці випадки, коли годинник вважався безнадійним, але вам удалося його оживити?

— Було, і багато разів. Мені взагалі найцікавіше ремонтувати "непідйомні", "убиті". Буває, годинник дорогий, але дуже іржавий, і треба над ним довго сидіти, вичищати лезом кожен зубчик. Іноді треба щось припаяти, поміняти якусь деталь, якої навіть у постачальників нема, бо годинник дуже старий. Морочитимуся з ним хоч кілька днів, але зроблю. Я отримую від цього задоволення. Просто я дуже люблю свою роботу. Якби проживала в місті, то до пізнього вечора, мабуть, працювала би.

У нас із чоловіком сімейний підряд. Я не замінюю деталі, а в нього є токарний верстат й інше необхідне обладнання, тому він може самостійно виточити якусь деталь чи виготовити вручну скло для захисту циферблата зі штучного кришталю, що навіть не відрізниш від заводського. Зараз це рідко трапляється, щоб поставники до кожного годинника привозили скло.

— А які найпростіші годинники у ремонті?

— Для мене всі, які без додаткових функцій, прості.

— Скільки років було найстарішому годиннику, який ви повертали до життя?

— Перші електронно-механічні й кварцеві годинники, якими я займаюсь, з’явились у Радянському Союзі наприкінці 70-х років минулого століття: "Луч", "Монтана", "Ракета", "Слава", "Пульсар". До них уже мало запчастин, але люди продовжують їх відновлювати. Вони сьогодні стали антикваріатом і мають свою цінність.

— Чи може майстер відновити роботу вузла без зайвого втручання в механізм?

— Ні. Прикрутити гвинтик, що відпав, зміцнити корпус, циферблат, поміняти батарейку — це частковий, лайтовий ремонт. Все це робиться при замовникові. А щоб відремонтувати годинник з гарантією, аби він довго працював, його треба розбирати до гвинтика.

Дешева батарейка може занапастити дорогий годинник

— До речі, про заміну батарейок. Обов’язково з цим приходити в майстерню? Їх же можна й де-небудь у переході поміняти?

— Міняти батарейки треба тільки в майстерні! Бо для цього потрібен спеціальний інструмент, відповідні умови, самі батарейки мають бути якісними. Хоча у штамповки можна й дешевші батарейки ставити. А якщо годинник фірмовий, то ризикувати не треба. Дешеві батарейки окислюються, іржавіють, і місяців через три годинник може вийти з ладу.

Свого часу я була єдиним у Полтаві гарантійним майстром українських годинників зі швейцарським механізмом "Kleynod". І мені завод категорично забороняв ставити замінники батарейок. Вони мали бути тільки оригінальні — японські або швейцарські: посрібнені, що не дозволяє їм окиснюватися. Їхній термін дії — два роки.

— Скільки зараз коштують швейцарські годинники?

— Кварцеві стартують від п'ятнадцяти тисяч гривень. Механічні ще дорожчі.

— Скажіть, годинники з надписом "Water resistant" (WR) дійсно не пропускають води?

— Водонепроникність властива лише дорогим годинникам, таким, як "Tissot" швейцарського виробництва. Оскільки вони мають гарне ущільнення задньої кришки. Вона обов’язково закручується, а не просто зачиняється, як у більшості тих, що продаються в Україні за середньою ціною. Навіть ті, що коштують понад 2,5 тисячі гривень, дуже мало відповідають назві "Water resistant". Окрім того, у них головка, якою переводять стрілки, на різьбі, а не на закрутці. На жаль, вони пропускають вологу. Так, захищають від бризок — в них можна безпечно помити руки, потрапити під дощ. Але купатись у таких годинниках не можна.

— А якщо людина не знає цього й пірне в годиннику, його можна потім відновити?

— Можна, причому, в багатьох випадках, залежно від ступеня промокання. Один, якщо він частково пошкоджений, достатньо промити й просушити у присутності власника. Інший, щоб надовго зберегти, треба розібрати, перечистити й змастити.

Зазвичай в одноразових штамповках, коли в них потрапляє волога, запотіває скло. Просто вона нагрівається на руці й випаровується. Це перший сигнал того, що треба звернутися до майстра.

— Чи небезпечні зволікання з ремонтом?

— Якщо годинник намочений, він з кожним днем усе більше іржавіє.

А якщо в ньому стоїть дешева батарейка, вона окислюється, тоді її треба обов'язково викидати.

Без причини механізм не поспішає й не відстає

— Як годинниковий механізм реагує на мороз?

— Механічний реагує не на мороз і не на вологу, а на холод і на тепло. Він може поспішати на кілька секунд або відставати. А кварцеві й на батарейках на це не реагують.

— Чому годинник починає поспішати або відставати без причини?

— Без причини такого не буває. Якщо набагато поспішає, значить, він або намочений, або ударений.

Якщо відстає, значить, це старий годинник, у якого від часу слабіє або розпресовується центральне колесо, так званий фрикціон, і воно вже не тягне стрілочки. Тоді треба зміцнити це колесо або поміняти його. Це потребує повного розбирання.

— Правда, що стрілки годинника не можна переводити назад?

— Їх не можна переводити в годинниках з календарем, і то лише в період з восьмої вечора до другої години ночі. Інакше в ньому може зламатися колесо підключеного календаря.

А в годинниках без календаря таких заборон нема.

— Яка причина того, що стрілки годинника збиваються, чіпляються або стоять неправильно?

— Так буває після удару або, що трапляється досить часто, коли на циферблаті відпадають накладки, що позначають розмітки годинників, й потрапляють під стрілки.

— Чому іноді починає туго крутитися або бовтатися заводна головка годинника?

— У головки стоять сальники, які з часом грубіють. Коли люди контактують з бензином, вона, буває, розплавляється настільки, що її важко вийняти з корпусу. А коли потрапляє волога, вона іржавіє.

— Як на хід годинника впливають магнетизм і мастило?

— Годинник треба тримати якомога далі від магнітів, бо вони прихвачують металевий волосок деталі, яка називається спіраль балансу. Через це годинник може навіть зупинитися, тоді доведеться його розмагнічувати в майстерні.

На кварцові годинники магнетизм не впливає.

Ніяким іншим мастилом, аніж годинниковим гарної якості деталі змащувати не дозволяється. Особливо це стосується наручних годинників. Відновити їх у таких випадках неможливо.

Якщо капнути, скажімо, олію в будильник чи настінний годинник, то їх доведеться розбирати й виварювати від неї деталі.

— Коли достатньо регулювання, а коли потрібне повне обслуговування?

— Якщо годинник спішить чи відстає приблизно на 5-7 хвилин, його можна відрегулювати, а якщо на більше, то він уже просить ремонту.

— Чому механічний годинник починає шуміти, хоча раніше працював тихо?

— Таке буває у годинниках з автопідзаводом, коли розбиваються підшипники.

Дорогі закордонні "бренди" часто виявляються дешевими китайськими підробками

— Пані Наталю, чи доводилося вам викривати підробки, коли клієнт був упевнений, що приніс у ремонт справжній дорогий бренд?

— Дуже багато такого приносять. Особливо куплені задорого за кордоном. "Та ми ж купили у фірмовому магазині! Що ви розказуєте?" — сердяться, коли говориш їм, що підробка китайська. А я її бачу за два метри.

— Працюючи з дорогими годинниками, ви відчуваєте хвилювання, напругу?

— Ні, просто тоді ще більше зосереджуюсь на роботі. Особливо, якщо до годинника немає деталей. Буває, рука терпне, бо треба довгий час тримати її так, щоб вона не здригнулася, поки ставиш щось на своє місце. А там складні механізми. В одному годиннику буває чотири: і хронограф, і додаткові стрілки, і кілька поверхів коліс… Буває, під одною платою аж 18 коліс! Не дай Боже, щось зламається. І ти можеш цілу годину просидіти, не поворушившись.

— Якими рисами характеру має володіти годинниковий майстер?

— Посидючістю, терпінням, урівноваженістю.

— Чи помічали ви, що годинники відображають характер своїх власників?

— Ні, такого не помічала. Однак ось роками вже ми з колегами помічаємо інше. Якщо зранку першим у ремонт принесли будильник, то протягом дня принесуть ще кілька, хоча перед цим цілий місяць жодного не було. Або якщо принесли зранку годинник якоїсь моделі, які здають, буває, раз у два місяці, то таких за день здадуть у ремонт два або й три.

— Вдома ви з чоловіком також займаєтесь ремонтом годинників?

— Особисто я вдома нічого не ремонтую. В мене у селі багато іншої роботи. До того ж для цього потрібен зручний стіл, антимагнітний інструмент (я маю хороші швейцарські пінцети, викрутки, змінні леза), який не будеш возити туди-сюди.

А в чоловіка хобі — відновлювати старі розламані настінні годинники із зозульками. Він сам інкрустацію для них вирізає, гирі точить, ланцюги підтягує, замовляє або робить сам коліщата… У нас вдома ціла колекція таких годинників. Анатолій зібрав практично всі, що випускалися при Радянському Союзі. Ними майже всі стіни завішані. Правда, внуки — їх у нас четверо — час від часу намагаються ті зозульки дістати…

Час — це нерви

— Сьогодні, коли в кожного є годинник у смартфоні чи у телефоні, навіщо людям класичні, механічні годинники?

— Телефон телефоном, але коли йдеш із сумками в руках, діставати його, щоб подивитися, котра година, незручно. Це, по-перше. А, по-друге, хороший годинник — це престижно.

— А ви який годинник носите?

— Зараз у мене на руці швейцарський, Candino. Загалом у мене їх багато. Я їх часто міняю. То на браслеті захочу надіти, то на ремінці. Який літом ношу, якийсь узимку. Для мене це насамперед аксесуар.

— На вашу думку, чи зникне професія годинникаря років через 50?

— Вона вже зникає. Якщо 50 років тому скрізь було дуже багато майстерень і майстрів, а в Полтаві було училище, де їх готували, то зараз такого немає. І запитів нема.

Кому передавати свою майстерність? Молодь не цікавиться цією професією. Не хоче. Звісно, в бізнесі простіше: там купив, там продав, і ніде не напружуєшся. А тут треба сидіти цілими днями.

Навіть зараз дехто з майстрів часто звертаються до мене за допомогою, коли не знаходять причини поломки. Консультую їх у телефонному режимі, а іноді вони з інших міст відправляють прийняті годинники мені в роботу.

— Як ви ставитеся до виразу "Час – це гроші"? Що для вас означає час?

— Час — просто мить життя. Сьогодні він такий спресований, що година — наче п'ять хвилин. І час сьогодні це не про гроші. Гроші не важать стільки, як раніше. Час для мене — це нерви. Кожна хвилина — нерви. У мене син воює. Хочеться спокою, хочеться, щоб настав мир і щоб менше було за що хвилюватися.

Фото автора