Цеглу для нього збирали в ярах: який вигляд має незвичайний замок на Чернігівщині
- Автор
- Дата публікації
Батько і три доньки роками створювали сімейну садибу
У селі Дмитрівка Чернігівської області стоїть садиба, схожа на середньовічний замок. Хоча її збудували не так давно. Будинок створив місцевий житель Юрій Солдатов разом із дружиною та трьома доньками. Усе почалося з прохання дружини збудувати літню кухню. У підсумку сімейне будівництво розтягнулося на кілька років.
Історію незвичайного будинку та його творців розповіло Суспільне Чернігів.
Замок на місці старого будинку
Родина Солдатових переїхала на Чернігівщину в 1966 році. У Дмитрівці вони купили ділянку зі старим покинутим будинком.
Будинок протікав, і Юрій збудував новий – із вапняку та дерева. Поруч росли вишні й малина, з яких мати варила варення. Щоб було зручніше робити заготівлі, вона попросила чоловіка збудувати літню кухню.
Юрій запропонував трьом донькам самим розробити проєкт. Кілька днів дівчата малювали різні варіанти, а потім уся родина разом обговорювала ідеї.
Цегла із заводу й метал із хащів
У ті роки будівельні матеріали було важко купити, до того ж вони дорого коштували. Тому Юрій Солдатов використовував цеглу, яку місцеві заводи викидали як брак. Для перевезення каменю та цегли він переробив два мотоблоки на невеликий трактор.
Викинуту цеглу родина збирала в яру. Головне – щоб хоча б одна її сторона залишалася рівною.
Коли настав час заливати бетонне перекриття між поверхами літньої кухні, Солдатов уперше покликав майстрів і друзів. Усі інші роботи родина виконувала сама.
На другому поверсі облаштували гостьову кімнату. Навіть крісла для неї зробили власноруч.
Як з’явився великий замок
Основну частину садиби почали будувати у 1987 році. На будівництво пішли всі родинні заощадження. Роботи тривали до 1992 року. На той час родина вже опанувала кладку, і стіни почали виходити акуратнішими.
Улітку доньки приїжджали додому з навчання й допомагали батькові. Узимку родина працювала в кузні поруч із будинком. Там виготовляли ліхтарі, парапети та ґрати.
Метал теж доводилося шукати самим. Наприклад, доньки збирали дріт, яким скріплювали дошки й колоди під час перевезення залізницею. Після розвантаження його викидали, а сім’я знаходила дріт серед заростей.
Сімейний герб із пташкою
Юрій Солдатов власноруч виготовив сімейний герб і розмістив його над гостьовою кімнатою. В оформленні він використав образи землі й сонця – символи життя та натхнення. Під гербом помістив пташку, яка, за задумом, уособлює свободу й фантазію.
Будинок, який об’єднує рідних
Юрію Солдатову кілька разів пропонували продати садибу, але він відмовлявся. Він хотів залишити будинок дітям у спадок, щоб родина й надалі збиралася там разом.
Марія Солдатова померла у 2006 році, Юрій – у 2013-му. Зараз у садибі постійно живе молодша донька Світлана. Решта родичів приїжджають за першої нагоди, щоб зібратися в будинку, який колись будували всі разом.
Як повідомляв "Телеграф", подружжя переселенців облаштувало житло на хуторі власноруч, використовуючи старі меблі та двері.