Мармурові зали та позолочена ліпнина: за дверима звичайного особняка в Одесі захований справжній палац (фото)

Читать на русском
Особняк споруджували для Миколи Хорвата, а прізвище Толстих закріпилося за ним після зміни власників
Особняк споруджували для Миколи Хорвата, а прізвище Толстих закріпилося за ним після зміни власників. Фото Згенеровано ШІ ("Телеграф")

Галерею для графської колекції створили ті самі архітектори, що й Одеську оперу

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Google

В Одесі на вулиці Миколи Савича, 4 розташований Будинок вчених, відомий також як палац графів Толстих. За зовні стриманим особняком приховані парадні зали зі старовинним оздобленням, яке збереглося попри зміни власників, перебудови та війни.

Історію палацу розповів український блогер Кирило Бабченко. Він звернув увагу на контраст між зовнішнім виглядом будівлі та її розкішними інтер’єрами.

Особняк будували не для Толстих

Історія будинку почалася у 1830-х роках. Його споруджували для Миколи Хорвата, а автором первісного проєкту вважають архітектора Георгія Торічеллі. Згодом особняк перебудовували: нові господарі змінювали кімнати й пристосовували оздоблення до власних смаків.

У другій половині XIX століття маєток перейшов до графської родини Толстих. Саме її прізвище закріпилося за палацом, хоча на той час будівля вже мала свою історію.

Граф Михайло Толстой захоплювався мистецтвом і зібрав велику колекцію живопису. Для неї вирішили звести окрему галерею, проєкт якої підготували віденські архітектори Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер – автори Одеського оперного театру. Нова споруда з’явилася поруч зі старим особняком наприкінці XIX століття.

Оздоблений колонами фасад із високими вікнами, гербовими композиціями та скульптурною головою лева
Окрему галерею збудували для великої колекції живопису Михайла Толстого

Мармурова вітальня, дзеркала й художній паркет

"І найцікавіше, що значна частина цього оздоблення справді пережила майже два століття", – пише Кирило Бабченко.

Світла округла вітальня з люстрою, дзеркалами, золотистими шторами, столиком і стільцями
Значна частина палацового оздоблення пережила майже два століття

Одна з особливих кімнат палацу – Мармурова вітальня. Для її оздоблення використали штучний мармур, який виготовили місцеві майстри. Збереглися також шовкова вітальня, старовинні меблі та декоративні стелі: кожна кімната має власні кольори, орнаменти й характер.

Суміжні світлі кімнати з позолоченою ліпниною, візерунчастим паркетом, килимами й роялем
У колишньому житловому будинку збереглися декоративні стелі та старовинні меблі

На світлинах інтер’єрів видно позолочену ліпнину, високі дзеркала, люстри та художній паркет зі складними геометричними візерунками. Через відчинені двері проглядаються сусідні зали, а окремою декоративною деталлю є кольоровий вітраж із червоною квіткою та рослинним орнаментом.

Відчинені білі двері ведуть до кімнат із геометричним паркетом, старовинними кріслами й червоними шторами
Художній паркет – одна зі збережених особливостей палацових інтер’єрів
Вітраж із червоною квіткою в центрі, зеленим листям і різнокольоровим геометричним обрамленням
Кольоровий вітраж доповнює оздоблення одеського палацу

Палацовий простір продовжується і за вікнами. На одній зі світлин показаний зелений двір із доріжками, підстриженими кущами, деревами та ліхтарями; до нього ведуть сходи з візерунчастим металевим поруччям.

Зелений двір із доріжками, кущами, деревами й чорними ліхтарями за металевим поруччям
Зелений двір продовжує простір історичного маєтку в центрі Одеси

Від графського маєтку до осередку науки

У 1934 році колишній приватний палац став Будинком учених. Замість графських прийомів тут почали проводити наукові зустрічі, концерти й культурні події. На світлині одного із залів видно рояль, ряди стільців і невелике підвищення – простір, у якому історичне оздоблення поєдналося з новим призначенням будівлі.

Зелений зал з арками, рожевими колонами, роялем, рядами стільців і заскленою частиною стелі
Після 1934 року палацові зали стали місцем наукових зустрічей і концертів

Маєток пережив Другу світову війну, радянську добу та численні перебудови навколишніх кварталів. 23 липня 2023 року він постраждав від російського ракетного удару по історичному центру Одеси: були пошкоджені дах, вікна й частина внутрішніх конструкцій.

Раніше "Телеграф" розповідав, що відбувається з палацом архієпископів неподалік Львова. Колись там були оранжереї та каскад озер.