Путіна зупинить тільки одне: Вілкул про "сепаратюг", Зеленського і Партію регіонів

КАБи почали долітати далі, і це змінює рівень загрози для Кривого Рогу

Кривий Ріг – батьківщина президента Зеленського, найдовше місто Європи та промисловий гігант. Як воно змінилося за весь час великої війни з Росією? Що відбувається з його економікою? Наскільки безпечно там жити?

"Телеграф" вирушив до Кривого Рогу, щоб особисто поспілкуватися з Головою Ради оборони Олександром Вілкулом. У відвертому інтервʼю він розповів про те, з якими новими небезпеками зустрічається місто, як промислові кар'єри впливають на оборону та що думає про зраду колишніх колег.

КАБи тепер летять далі

— Почнемо з найболючішого: нещодавно Кривий Ріг почав зазнавати ударів керованими авіабомбами (КАБами). Для багатьох українців це тривожний сигнал. Що це означає насправді — фронт наблизився до міста, чи росіяни вдосконалили свої смертоносні технології та тепер можуть бити далі? Як місто готується до цієї загрози?

— Найближче коли ворог підходив до нашого міста було на початку їхнього вторгнення. Росіяни стояли усього за 200 метрів від знаку "Кривий Ріг" з боку Інгульця. Тому, безумовно, у 2022 році ситуація була значно складнішою, і небезпека – набагато більшою.

У Кривому Розі тоді вибухали не лише дрони, ракети чи КАБи. Пам’ятаю, як біля міськвиконкому, в парку Богдана Хмельницького, прилетів пакет РСЗВ. Били з усього, що могли.

Від початку війни в Кривому Розі у різному ступені пошкоджено близько 3000 будинків: приблизно 1200 багатоповерхівок і 1800 приватних домоволодінь. Від себе скажу, що майже всі вже відновили.

У нас діє унікальна програма. Людям видаються кошти з міського бюджету, щоб вони могли самостійно відновити балкони, вікна та інші елементи своїх домівок. Якщо ж пошкоджено конструктивні елементи [дах, перекриття чи опорні конструкції] тоді відновленням займаємося ми самі.

З початку війни місто пережило понад 200 влучань ракет і дронів. Я говорю саме про успішні для ворога атаки, а не про ті, де наші сили ППО збивали цілі. Тобто успішні для росіян, але, звісно, не для нас. На жаль, від обстрілів з початку повномасштабного вторгнення загинуло 106 цивільних мешканців міста, серед них 16 дітей.

Коли на початку війни фронт підійшов майже впритул до міста, завдяки героїзму наших військових його відкинули спочатку на 30 кілометрів, а потім на 50. Після звільнення правобережної частини Херсонщини та міста Херсон обстановка стала більш стабільною, але, якщо рахувати по прямій через Мар'їнське, до фронту лишається приблизно 55 км — тобто загроза все ще відчутна. Фронт безпосередньо не наблизився. Попри те що після підриву Каховської ГЕС Дніпро обмілів, річка й досі є природною перешкодою.

Що стосується КАБів, їхня дальність зростає через модернізацію. Зафіксовано кілька випадків, коли росіяни на них встановлювали реактивні двигуни. Для боротьби з ними потрібні потужні зенітні системи. Наприклад, дрони збивають по-іншому: засобами РЕБ, дронами-перехоплювачами, мобільними системами. Деталі про великі системи ППО розкривати не можу.

— Кривий Ріг – найдовше місто в Європі. Відомо, що росіяни для захоплення територій часто оточують населений пункт "в клешні" або "в кільце". Чи означає протяжність Кривого Рогу, що його мешканцям нема чого побоюватися?

— На початку вторгнення росіяни часто брали міста "з наскоку" і ми добре пам’ятаємо, як це виглядало. Саме тоді була найбільша небезпека. Ворог міг прорватися раптово, а у нас фактично не було війська. На старті повномасштабного вторгнення в Кривому Розі було лише 42 бійці тероборони та кілька сотень нацгвардійців із патрульних і конвойних підрозділів. Ми абсолютно переконані, що Кривий Ріг був, є і буде Україною.

— Що стосується природних перешкод, Кривий Ріг на півночі та півдні оточений залізорудними кар’єрами. Наскільки це робить місто непідступною фортецею?

— Це може бути одним з елементів захисту. Чи єдиним? Звісно, ні. Але одним із багатьох – так.

— Після того, як Кривий Ріг став промисловим центром і сюди приїхало багато росіян, у місті панувала переважно російська мова. Зараз у центрі чути українську частіше, ніж кілька років тому? Чи відчуваєте, що людям стало важливо, якою мовою вони говорять?

— Така ситуація була характерною для всього Сходу й Півдня України. Проте Кривий Ріг завжди був українським містом. Я тут народився і виріс. Що стосується мови, то люди дійсно стали частіше говорити українською як символом самоідентифікації.

Довідка: Кривий Ріг не завжди був російськомовним містом. На початку свого існування та впродовж тривалого часу населення міста було переважно українськомовним. За даними перепису 1926 року, українці становили близько 69,2% населення Кривого Рогу, а українську мову вважали рідною 61,9% мешканців, тоді як російську рідною назвали лише 26%.

Історично Кривий Ріг був заснований у 1775 році козаками й мав українське етнічне коріння. Російськомовність почала посилюватися у зв’язку з промисловим розвитком міста в кінці XIX — на початку XX століття, коли сюди переселялися представники різних етносів, зокрема росіяни з інших губерній Російської імперії.

— А ви особисто – чи перейшли на українську вдома, з друзями? Якою є ваша позиція?

— Спілкуюся переважно українською.

— Чи складно вам це дається?

— Я ж з вами переважно українською розмовляю. Русизми трапляються? Так, все буває, але переважно українська.

У людей дуже багато зброї на руках

— Скільки людей виїхало з Кривого Рогу з початку війни?

— Почну з того, що до Кривого Рогу приїхало 85 тисяч переселенців. Водночас я думаю, що виїхало близько 100 тисяч криворіжців. Виходить, що плюс-мінус кількість мешканців залишилася такою ж, як на початку війни – близько 600 тисяч.

— Люди повертаються чи продовжують виїжджати? Якою є динаміка зі школярами?

— Динаміка відбувається в обох напрямках: хтось повертається, хтось виїжджає. Тобто обидва процеси відбуваються одночасно і одне одного компенсують.

— Які кроки робить міська влада, аби повернути мешканців? Чи є якісь ініціативи, які могли б їх зацікавити?

— Бойові дії від Кривого Рогу зараз перебувають на відстані приблизно 40-60 кілометрів. Які можуть бути ініціативи?

— Наскільки знаю, то міська влада Києва створює певні освітні програми та інформаційну підтримку.

— Ми робимо все те саме. Давайте говорити не про заходи, а про їхню ефективність. У Кривому Розі дитячі садочки працюють в офлайн-режимі, школи — у змішаному форматі, але хто хоче навчатися офлайн, може сам обирати цей варіант. Тобто ми намагаємося забезпечити нормальне, як на воєнний час, життя в Кривому Розі. Проте казати, що ці заходи ефективні для повернення людей з-за кордону насправді було б перебільшенням.​​​​​​​​​​​​​​​​ Принаймні допоки існує небезпека.

— Кривий Ріг є одним з найкримінальніших міст України. У Довгинцівському районі кількість злочинів проти життя й здоров’я зросла з 37 до 107 випадків за рік. Що на це впливає? Чи почувають себе на вулицях безпечно криворіжці та велика кількість ВПО?

— Я не думаю, що наше місто більш кримінальне за інші. Криміногенна ситуація, на мою думку, зараз така сама, якою була до війни.

Коли почалася повномасштабна війна, перші два-три місяці майже не було криміналу. Потім ситуація поступово повернулася до довоєнного рівня. Проте факт, що у людей зараз дуже багато зброї на руках (і підкреслюю, саме дуже багато) безумовно впливає на кількість злочинів.

Усім цим займається поліція. Наприклад, у Кривому Розі розкрито абсолютно всі випадки підпалів автомобілів, зокрема з військовими.​​​​​​​​​​​​​​​​

— Які райони міста найбільше страждають від російських повітряних ударів?

— З погляду безпеки в Кривому Розі ситуація така сама, як у будь-якому прифронтовому місті. Ризики є, тому що дуже часто цілями стають об’єкти критичної інфраструктури, а вони розташовані в усіх районах. На початку війни найнебезпечнішими були Інгулецький, Центрально-Міський та Металургійний райони — те, що ближче до лінії бойових дій. Зараз ворог б’є по критичній інфраструктурі, а вона пропорційно розподілена по всьому місту.

Ризики є, проте є й протиповітряна оборона, яка намагається зробити все можливе. І місто дуже допомагає протиповітряній обороні.

Починаючи від закупок перехоплювачів і закінчуючи всіма мобільними вогневими групами, які працюють у Кривому Розі. Ми закупили і пікапи, і прожектори, і генератори, і лазерні вказівники, і все інше.

Викидів стало вдвічі менше – заводи працюють на 50%

— Як зараз почувається економіка міста, зокрема малий та середній бізнес? Чи є в людей гроші, щоб підтримувати місцеву економіку?

— Економіка міста, без сумніву, ще не повернулася до довоєнного рівня, але й не гірша, ніж за останні три роки.

Негативної динаміки наразі немає і це вже добре. Малий та середній бізнес поки не розвивається активно, проте час від часу з’являються нові точки. Великі промислові підприємства працюють приблизно на половину потужності.

Коли з’явилася можливість залучення грантів, міська влада одразу почала працювати в цьому напрямку. В кожному виконкомі відкриті проєктні офіси, у міській раді також. Там підприємці можуть звертатися, їм нададуть консультативну допомогу і допоможуть зі складанням бізнес-плану.

Можу навести точні цифри: 771 підприємців уже отримали міжнародні та державні гранти на загальну суму понад 250 мільйонів гривень. Це будь-які галузі — і харчова, і переробна промисловість, саме малий і середній бізнес. Це та підтримка, яку ми можемо надати, максимально залучаючи ресурси.

Тому чи відкриваються нові об’єкти в місті? Відкриваються. Чи є у нас якийсь економічний бум? Немає. Усі виживають.

— А внутрішні переселенці, які сюди переїхали, вони також щось відкривають?

— Так, нещодавно дівчина з Луганська залучила грант, відкрила такий невеликий фітнес-клуб, там байки, велосипеди. І в неї черга стоїть! Це конкретний приклад у Довгинцівському районі. Вона сама і домогосподарка, і тренер, і в неї черга стоїть.​​​​​​​​​​​​​​​​

Є й ветеранський бізнес. Ветерани, що повернулися, теж починають свою справу.

— Десятки тисяч криворіжців працюють на ArcelorMittal — для багатьох це єдине джерело доходу. Нещодавно компанія заявляла про можливий вихід з України через високі тарифи на електроенергію, а ще є постійна загроза обстрілів. Чи варто криворіжцям переживати за свої робочі місця?

— Ризики можуть бути різні — може статися будь-що. Іде війна. Але не думаю, що найближчим часом може реалізуватися такий сценарій.

— Ви спілкуєтеся з керівництвом заводу?

— Так.​​​​​​​​​​​​​​​​

— Місцеві мешканці скаржаться на якість повітря через роботу заводів. Яка ситуація з екологією у Кривому Розі? Чи може місцева влада впливати на те, які саме викиди відбуваються і як вони фільтруються?

— Якщо промисловість працює максимум на 50%, то викидів стало вдвічі менше з початку війни. Тут пряма кореляція, тож погіршення точно не спостерігається.

Дозволи на викиди видає Міністерство екології, а контролює їх Державна екологічна інспекція, яка підпорядковується цьому ж міністерству.

Як Вілкул спілкується з президентом

— Кривий Ріг це рідне місто Зеленського. Як ви вважаєте, цей статус ставить місто під більшу загрозу, чи навпаки гарантує посилену увагу до його оборони?

— Ні, щодо обох питань. Президент займається всією державою, а ворог атакує різні місця.

— Пам’ятаю, що на початку великої війни деякі мешканці боялися, що місто може стати мішенню росіян лише через те, що воно є батьківщиною президента. А ще хвилювалися, що багатоповерховий будинок, де проживали його батьки, може бути навмисно обстріляний.

— Проте цього не сталося. Тому я вважаю, що загроза не є реальною.

— Ви з Зеленським не лише земляки, а й майже ровесники. Чи були знайомі з ним ще до його приходу в політику? Можливо, перетиналися в дитинстві, маєте спільних друзів або знайомих?

— Безумовно, були знайомі. Під час війни я спілкувався з ним лише на робочих нарадах. Більше того, я не раз доповідав щодо різних питань.

Перший раз – це було в червні 2022 року. Потім виникла найбільша проблема Кривого Рогу, яку не всі розуміють. Наше місто знаходиться в степу і отримувало воду з Каховського водосховища. Коли не стало Каховки, він втратив джерело води, і це було критично для Криворізької агломерації.

Тоді також приїжджав Президент, проводив нараду, і я доповідав, пропонував деякі рішення. Зараз Кривий Ріг отримує воду за 250 км – із Кременчуцького водосховища. Ми реалізували п’ять локальних проектів, щоб місто могло дотягнути до того моменту, коли буде побудований великий державний проєкт. Його вже побудували, і я вдячний Володимиру Олександровичу за його реалізацію.

Спілкуємося з ним звичайно на "ви". А щодо спільних знайомих – у Кривому Розі, мені здається, у всіх вони є.

— Ви були одним із тих політиків, кого "Квартал 95" жартома згадували у своїх програмах. В одному з відео Зеленський назвав вас "сепаратюгою". Як ви до цього ставитеся – посмієтеся разом з усіма, чи буде дратувати?

— Мене це не дратує, можу посміятися. Це було дуже давно. Коли почалася війна, всі показали, хто сепаратист, а хто ні. Все інше – це шоу-бізнес.

"Більшість регіоналів не були зрадниками"

— Серед колишніх членів Партії регіонів було чимало тих, хто зрадив Україну. Хто для вас став найбільшим розчаруванням? Тоді вже було видно, що серед ваших колег так багато зрадників, або це стало очевидним лише згодом?

— Насправді 99% членів Партії регіонів сприймали її як партію промислового сходу України. Була невелика частка тих, хто дуже симпатизував Росії, і саме цей відсоток проявив себе у 2014 році.

Щодо того, чи можна було передбачити їхню поведінку: був певний відсоток маргіналів. Вони завжди залишалися маргінесами і фактично не відігравали жодної ролі в партії. Наприклад, Олег Царьов завжди був фанатом Росії, але в партії теж залишався маргіналом.

— Ви казали, що не були близькими з Януковичем. Проте як депутат Партії регіонів ви все ж перебували в його політичному колі. Чи доходили до вас сигнали про те, що він готується втікати в лютому 2014-го? Можливо, є якісь неочевидні деталі з того часу, які могли б пролити світло на ті драматичні події?

— Звісно ні, я у цьому не брав участі. У нього своє життя, у мене – своє. Я не входив до його близького кола.

— Чи знайомі ви з Путіним особисто? Якщо так, то що це за людина?

— Я лише бачив його візуально, коли він приїжджав у Київ на святкування річниці хрещення Русі. Тоді я був віцепрем’єром. Тоді до столиці приїздили президенти багатьох країн, тож я сприймав його як президента іншої держави і не більше.

— На вашу думку, чи є в Росії політики, які здатні зупинити Путіна?

— Ні, їх немає. На мою думку, політичну ситуацію в Росії може змінити тільки одне — кількість трун, яка приїде звідси назад у Росію.