"Мерседес" для Льовочкіних: "Київгаз", попри збитковість, витратив 5 млн на ексклюзивне авто зі спальним місцем і панорамним дахом

АТ "Київгаз", мажоритарна частка якого формально належить громаді Києва, у розпал війни купило мінівен Mercedes-Benz V-Class Avantgarde за 5 мільйонів гривень. Це явно не "технічний" мікроавтобус, на якому їздитимуть ремонтні бригади компанії, а автівка лімітованої версії, покликана вражати своїм "фаршем" та зовнішнім виглядом, найімовірніше, призначена для вищого керівництва "Київгазу".

Закупівля лакшері авто відбулася на фоні гучного корупційного скандалу з розтратою на низці інших енергетичних підприємств, ниточки від якого ведуть до колишнього "регіонала" Андрія Деркача.

Та "Київгаз" — це також вотчина "регіоналів" — тривалий час компанія перебувала під прямим контролем Юрія Бойка. А останні роки компанією керує родич Сергія Льовочкіна, чоловік його сестри Андрій Вінграновський.

"Телеграф" вирішив розібратися, чи може головний столичний постачальник газу дозволити собі такі коштовні покупки, і нагадати, що не так з теперішнім керівництвом "Київгазу".

Що за автівку придбав "Київгаз"

На початку листопада стало відомо, що АТ "Київгаз" заплатить компанії ТОВ "Автомобільний дім Укравто Україна" 5,1 млн гривень, або 105,9 тис. євро, за останню модель мінівена Mercedes-Benz V-Class AvantgardeV 300 D Extra Long.

Судячи з повідомлення в системі Prozorro, угоду уклали без проведення конкурентних процедур, оскільки на попередній тендер, де "Київгаз" пропонував продати йому авто за 4,3 млн грн, ніхто з учасників не прийшов.

Характеристики придбаного Mercedes-Benz V-Class вражають: це авто довжиною 5,3 метра буквально нашпиговане надсучасними досягненнями автомобільної техніки. Потужний двигун на 239 к. с., коробка передач 9G-TRONIC. Навігація в реальному часі на базі сенсорного HD-дисплея 26 см з помічником по дорожнім знакам. Мультимедійна платформа з сенсорним і голосовим керуванням.

Особливо корисними для керівництва "Київгазу", ймовірно, стануть і наявність складного столика з підсклянниками у задній частині авто, тримісного сидіння, що легко перетворюється на спальне місце, оригінального підсвічування передньої панелі для створення затишної атмосфери та зсувного панорамного даху.

До чого тут Льовочкіни

За даними системи YouControl, станом на сьогодні власником 60% "Київгазу" є ПАТ "Компанія "Київенергохолдинг", 61% власності у якій належить територіальній громаді міста Києва. Ще 28,45% "Київгазу" напряму належать знову ж таки територіальній громаді Києва. І лише по 5,46% належать фізичним особам – Едуарду Швидкому та Андрію Вінграновському.

Та ні для кого не секрет, що у таких підприємствах зі змішаною власністю зазвичай вирішальним є навіть не стільки власність, скільки контроль над їх управлінням. Варто згадати, як з "Укрнафти", більша частина якої формально перебувала у власності держави, але контролювалася людьми Коломойського, роками виводилися кошти на користь олігарха та його партнерів.

Щодо "Київгазу" можна стверджувати, що ця компанія роками перебуває під "дахом" тандему Бойко — Льовочкін, які контролюють її за допомогою своїх родичів. Так, з 2010-го і по 2019 рік "Київгазом" керував Сергій Горовий, чоловік старшої доньки лідера забороненої наразі ОПЗЖ і колишнього регіонала Юрія Бойка.

Ну а з 2019 року і по сьогодні "Київгаз" очолює вже згаданий співвласник компанії Андрій Вінграновський, про якого відомо, що він у 2014 році побрався церковним шлюбом із сестрою Сергія Льовочкіна Юлією. Льовочкін, нагадаємо, це також ексрегіонал, багаторічний голова адміністрації Януковича, а потім соратник Бойка по ОПЗЖ.

До речі, інший "фізичний" співвласник "Київгазу", Едуард Швидкий, це багаторічний підлеглий Юрія Бойка. У часи, коли Бойко очолював НАК "Нафтогаз України", Швидкий працював керівником низки дочірніх підприємств та структурних підрозділів "Нафтогазу".

Чи може "Київгаз" дозволити собі викинути 5 мільйонів

Зараз АТ "Київгаз" — це комерційна компанія, яка виконує функцію забезпечення розподілу (передачі) газу київськими газовими мережами до кінцевих споживачів. При цьому самі мережі "Київгазу" не належать, він їх лише орендує у громади Києва.

З практичного погляду це означає, що компанія просто збирає гроші з киян за те, що газ постачається до них київськими трубами. Зі свого боку "Київгаз" має ці труби ремонтувати та обслуговувати. Ну і приносити прибутки акціонерам, серед яких найбільший — київська громада.

Загалом, бізнес з розподілу газу досить прибутковий. У кращі роки той же АТ "Київгаз" міг показувати щорічні прибутки на рівні 100 млн і вище. Та останнім часом справи в компанії йдуть гірше нікуди. Так, якщо у 2022 році прибуток компанії сягав 107 млн грн, то 2023 рік "Київгаз" закінчив зі збитками майже 34 млн грн. А минулого року збитки "Київгазу" збільшилися до 54,5 млн грн.

Це однозначно ставить питання щодо ефективності управління "Київгазом". Інше питання — чи не є явною розтратою і шкідництвом купівля збитковою компанією Mercedes-Benz V-Class за 5 млн?

Вбити за "Київгаз"

Варто згадати, що вплив Бойка — Льовочкіна на "Київгаз" неодноразово вже ставав предметом дослідження журналістів. Особливо запам’яталася історія зі статтею кореспондентки NV Крістіни Бердинських, яку пообіцяли за публікацію "зайвих" подробиць… просто вбити.

У січні 2017 року журналістка опублікувала статтю, в якій, зокрема, згадала наступне.

"Лідер ОБ (Опозиційного блоку. — Ред.) не тільки вийшов сухим з води за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку. Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави. У 2010 році, коли Бойко був міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. З того часу зять політика не залишає цієї посади, хоча результати його роботи негативні", — йшлося в матеріалі Бердинських.

У результаті за кілька тижнів Крістіна отримала СМС з погрозою, що у випадку ще однієї згадки про "Київгаз" її пам’ятник "з’явиться поруч з пам’ятником Гонгадзе". Журналістка тоді написала заяву, але розслідування справи так нічим і не закінчилося.

Можливо, хоч розслідування явно неефективного витрачання комунальних грошей, зокрема купівля "Київгазом" автівки вартістю у десяток нічних дронів для ЗСУ, стане для правоохоронців простішою справою.

До відома: як "Київгаз" потрапив в орбіту впливу Бойка — Льовочкіна

Історія "полювання" на "Київгаз" розпочалася ще на початку століття. У 2002 році, коли "Київгаз" був ще комунальною компанією, він ледве не став підрозділом вже на той час корпоратизованого "Київенерго". Просував таку ідею тодішній керівник "Київенерго" Іван Плачков. Згодом від цієї ідеї відмовилися.

У 2004 році Київрада вирішила корпоратизувати "Київгаз" — частину акцій передати у новостворений "Київенергохолдинг", частину залишити напряму за територіальною громадою, а частину продати. У 2006 році так і сталося, при цьому частка як самого "Київгазу", так і "Київенергохолдингу" (а заодно і контроль над цими компаніями) опинилися у структур олігарха Василя Хмельницького.

Орієнтовно у 2008-2009 роках, коли на посаді мера Києва перебував Леонід Черновецький, Хмельницький продав частину активів, пов'язаних з "Київгазом", В’ячеславу Супруненку, зятю Черновецького. Паралельно у 2009 році пов’язана з Супруненком компанія ФК "Новий регіон" заволоділа часткою у 28,46% "Київгазу", яка лишалася у прямій власності територіальної громади.

У листопаді 2010 року регіонал Олександр Попов (він був на той час заступником голови КМДА) заявив про повернення цієї відчуженої частки. Ну а у грудні 2010 року загальними зборами акціонерів "Київгазу" його головою було обрано Сергія Горового, зятя Юрія Бойка.

Цікаво, що, як писали ЗМІ, з 2019 року, коли керівництво "Київгазом" відійшло до родича Льовочкіна Андрія Вінграновського, були неодноразові спроби повернути його під контроль міста. Але приватним акціонерам вдавалося багато років зривати збори акціонерів.

До речі, після початку широкомасштабної війни "Нафтогазу" вдалося повернути контроль над низкою аналогічних структур — облгазів, які належали Дмитру Фірташу, котрий вже давно живе за кордоном. Але з "Київгазом" Бойка — Льовочкіна, схоже, інша історія: вони мають певні важелі як депутати Верховної Ради. Тож однією із ймовірних причин, чому "Київгаз" досі лишається під їхнім контролем, можуть бути голоси, які вони готові забезпечити у парламенті в обмін на недоторканість своїх активів. Чи релевантно лишати з такої причини стратегічне для Києва підприємство під контролем політичної сили, котра просуває проросійські наративи, питання риторичне.

"Телеграф" має намір звернутися з приводу цього до правоохоронців та КМДА, а також і надалі відстежувати події, пов’язані з головним столичним постачальником газу. Не перемикайтеся.