Єдине в Україні місто мало ім’я живого генсека: як воно називається сьогодні та чим цікаве (фото)

Унікальна історія міста на Кіровоградщині, яке тричі перейменовували

Мало хто знає, що в Україні є місто, яке за перше десятиліття свого існування встигло тричі змінити ім'я. Спочатку його назвали на честь живого генсека, потім перейменували на абревіатуру від назви електростанції, а врешті дали поетичну назву, яка прижилася.

Ця історія – не художня вигадка, а реальність одного з найменш відомих, але найцікавіших міст України. Мова піде про Світловодськ, і "Телеграф" розповість про його історію детальніше.

Народження міста на затоплених селах

Історія Світловодська нерозривно пов'язана з будівництвом Кременчуцької ГЕС – однієї з найпотужніших гідроелектростанцій радянської України. У середині ХХ століття, коли розпочалося створення Кременчуцького водосховища, під воду пішли стародавні поселення Крилів, Новогеоргіївськ та Табурище. Їхні жителі потребували нового дому, і саме для них на високому березі Дніпра почали зводити нове місто.

Будівництво велося швидкими темпами – адже потрібно було терміново розселити людей та забезпечити кадрами гідроелектростанцію. Вже в 1961 році новозбудоване місто отримало офіційний статус.

Хрущов: назва, що порушила правила

У 1961 році місто назвали на честь Микити Хрущова – тодішнього Першого секретаря ЦК КПРС. Це рішення виглядало як данина поваги керівнику держави, але суперечило неписаному правилу радянських часів: міста не називали іменами живих політиків.

Сам Хрущов, дізнавшись про таке перейменування, наполіг на зміні назви. За іронією долі, людина, на честь якої назвали місто, особисто відмовилася від цієї честі.

Кремгес: компромісна назва

У 1962 році місто перейменували в "Кремгес" – абревіатуру від "Кременчуцька ГЕС". Така назва була логічною: місто справді виникло завдяки будівництву гідроелектростанції, яка стала його містоутворювальним підприємством. Назва "Кремгес" проіснувала сім років і міцно асоціювалася з промисловим призначенням міста, його енергетичним потенціалом.

Світловодськ: назва, що прижилася

У 1969 році місто отримало сучасну назву – Світловодськ. Вона поетично відображає суть міста: світло, яке дає гідроелектростанція, та вода Кременчуцького водосховища. Ця назва виявилася найбільш вдалою – вона не прив'язана до конкретних політичних постатей і водночас підкреслює унікальність міста.

Світловодськ сьогодні

Сучасний Світловодськ розташований на мальовничому Табурищанському мисі. Місто оточене лісовими масивами, а його вулиці засаджені тополями, акаціями, липами та каштанами. Центральний парк імені Тараса Шевченка з сучасною інфраструктурою став улюбленим місцем відпочинку містян.

Кременчуцька ГЕС досі залишається основою економіки міста, хоча з часом тут з'явилися й інші підприємства: заводи металевих конструкцій, теплоізоляції, адсорбентів, підприємства харчової промисловості. Місто має добре розвинену транспортну інфраструктуру з автомобільним, залізничним та річковим сполученням.

Не лише ГЕС: цікавинка Світловодська

Однією з таких яскравих сторінок є історія Світловодського керамічного заводу, заснованого у 1960 році на базі артілі "Вирішальна", що на той час спеціалізувалася на виготовленні гончарного посуду і черепиці. Він швидко перетворився на важливе підприємство міста. У 1965 році тут стартувало виробництво майоліки, а вже в 1972-му завод отримав бронзову медаль за дизайнерські вироби. З 1973 року підприємство освоїло порцелянову продукцію, залучивши до виробництва провідних майстрів, і навіть брало участь у міжнародній виставці в Італії.

Три назви Світловодська – це три епохи в житті одного міста. "Хрущов" символізує культ особи та політичну кон'юнктуру, "Кремгес" – індустріальну міць радянської України, а "Світловодськ" – прагнення до більш поетичного та незалежного від політики іменування.

Сьогодні Світловодськ – це місто з унікальною історією, яке зберігає пам'ять про затоплені села, поєднує промисловий потенціал із мальовничою природою та продовжує розвиватися, дивлячись у майбутнє.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому саме місто Кропивницький п'ять разів змінювало назву за свою історію. Кожна зміна назви означала не просто адміністративне рішення, а справжню зміну епох.