Більше жодної "дружби": яку історичну назву повернуло це місто і де воно знаходиться

Читать на русском
Автор
2501
Ілюстративне фото
Ілюстративне фото. Фото Колаж "Телеграфу"

Ця назва виникла в епоху українського промислового розквіту, коли підприємці Терещенки будували тут цукрові заводи, а через місто прокладали стратегічні залізниці

У вересні 2024 року Верховна Рада України завершила ще один важливий етап топонімічної деколонізації: місто Дружба Сумської області офіційно повернуло собі історичну назву — Хутір-Михайлівський.

Місто Хутір-Михайлівський розташоване на півночі Сумської області, у Шосткинському районі. Воно лежить приблизно за 45 км на північ від районного центру Шостка та за 191 км від обласного центру — Сум. "Телеграф" розповість про його історію детальніше.

Трохи історії

Історія Хутора-Михайлівського починається з трьох давніх поселень — Журавки, Юрасівки та Михайлівського хутора, заснованих ще у XVII столітті. Землі ці мали бурхливу долю: у XVIII столітті належали Андрію Гамалії, чий син підтримував гетьмана Івана Мазепу. Після Полтавської битви 1709 року Петро І передав маєтки Головіну, згодом вони перейшли до роду Кочубеїв.

Справжній розквіт настав у 1830-х роках, коли землі придбав відомий підприємець і таємний радник Нікола Артемійович Терещенко. Він побудував потужний цукровий завод — один із найбільших у регіоні. Навколо підприємства виросло робітниче селище, яке назвали на честь його онука Михайла. Так народився Хутір-Михайлівський.

Цукровий завод Терещенків у Хутір-Михайлівському

Промисловий центр із залізничною душею

У 1861 році цукроварню перебудували на парову, і підприємство стало одним із лідерів виробництва рафінаду — близько 200 тисяч пудів на рік! Наприкінці XIX століття через селище проклали вузькоколійну лінію до залізниці Вороніж–Зернове, а 1907 року завершилося будівництво стратегічної магістралі Москва–Київ. Станція Хутір-Михайлівський перетворилася на важливий залізничний вузол, яким залишається й донині.

Залізнична станція Хутір-Михайлівський, архівне фото

Місцевість навколо міста вражає різноманіттям: хвойні пагорби чергуються із заболоченими низинами, тихо пливуть річки Журавель та Івотка. Надра багаті на крейду, глину, мергель, торф і фосфорити — цінну сировину для будівництва та сільського господарства.

Випробування війнами

У 1917 році хутір увійшов до складу Української Народної Республіки, але вже взимку його неодноразово окуповували московські більшовицькі загони. Друга світова війна принесла значні руйнування, хоча залізничний вузол і цукровий завод продовжували працювати навіть під обстрілами. Понад 650 мешканців пішли на фронт, майже чверть із них не повернулася. Місцеве партизанське підпілля чинило опір окупантам.

Після визволення містечко буквально за три роки відбудувало депо, вокзал, електростанцію й завод. У повоєнні роки тут відкрили музичну школу, музей, стадіон, дитсадки та лікарні. У центрі з'явилися пам'ятник Богдану Хмельницькому й меморіал загиблим воїнам із могилою невідомого солдата.

"Дружба" — радянський міф замість історії

У грудні 1962 року радянська влада перейменувала Хутір-Михайлівський на Дружбу, нав'язуючи ідеологічний міф про "єдність трьох братніх народів". Історична назва, що нагадувала про українських промисловців і власну традицію розвитку, була стерта одним рішенням партійного апарату.

Місто Дружба на радянській карті

Шість десятиліть місто існувало під чужою назвою, поки повномасштабна російська агресія не прискорила процеси декомунізації та деколонізації по всій Україні.

Сучасні події

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року місто, тоді ще Дружба, опинилося під тимчасовою окупацією. Відтоді місто офіційно визнано "територією, де ведуться бойові дії".

Проте відновлення історичної назви Хутір-Михайлівський — це більше, ніж формальна зміна на карті. Це повернення пам'яті, гідності та зв'язку з власним корінням. Місто знову має ім'я, що виникло природно, з реальної історії українського підприємництва та розвитку, а не з ідеологічних кабінетів.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, історична назва якого не має нічого спільного з ім’ям вождя пролетаріату. Сьогодні це один із найбільших портів України з потужним товарообігом та швидко зростаючий курорт.