Понад 45 років тому тут стався "чорнобиль" під землею: як називається це місто і що там відбувається сьогодні

Бунге — промислове місто з непростою долею, розташоване в Донецькій області, на березі річки Булавинка. Його історія віддзеркалює не тільки інтенсивний промисловий розвиток Донбасу, а й складні трансформації, через які пройшов регіон у ХХ–ХХІ століттях — від появи першої копальні, через зміну ідеологічних назв, до сучасних екологічних викликів.

Бунге лежить у районах багатих балками й крутими ярами, на історично важливому залізничному вузлі біля Єнакієвого. Територія міста входить до великої індустріальної агломерації сходу України. "Телеграф" розповість про його історію докладніше.

Початки: від шахти до містечка

Містечко виростає у 1908 році поблизу шахти "Бунге", заснованої для забезпечення сировиною металургійну індустрію регіону — насамперед Петровський завод. Згодом, у радянську добу, поселення отримує назву Юнокомунарівськ, що демонструвало прив’язаність до радянської ідеології. У 1965 році статус селища зріс до міста. Саме шахтарська праця довгі десятиліття залишалася основною частиною місцевої економіки.

Трансформація назв та декомунізація

Місто Бунге отримало сучасну назву внаслідок декомунізації у 2016 році, коли Верховна Рада України перейменувала понад 70 населених пунктів Донбасу згідно із законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки". Спочатку місто мало назву "Юнокомунарівськ" (з 1965 по 2016 рік), що відображало радянську традицію нарікати населені пункти на честь ідеологічних термінів. 12 травня 2016 року місту повернули історичну назву — Бунге, згідно з постановою Верховної Ради. Перейменування міста стало частиною широкого процесу очищення української топоніміки від радянських назв, підкресливши прагнення до відновлення історичної пам’яті регіону.

"Кліваж": ядерний слід у глибинах Донбасу

Корінно вирізняє Бунге у світі історія підземного ядерного вибуху, проведеного тут у 1979 році. На глибинах понад 900 метрів під землею, між пластами вугілля "Дев’ятка" і "Цегельний", радянські дослідники спробували "вирішити" проблему раптових викидів і підвищити безпечність роботи. Заряд у 0,2–0,3 кілотонни було підірвано з унікальною на той період метою — стабілізації породного масиву.

Вибух створив порожнину діаметром до 12 метрів із зоною потужного зминання навколо — і дійсно, у перші роки після експерименту кількість аварій на шахті знизилась. Вугілля тут видобували ще понад два десятиліття, а про реальні наслідки для природи, здоров’я та майбутніх поколінь на той час задумувались одиниці.

Екологічна загроза XXI століття

На межі тисячоліть питання радіаційної безпеки знову вийшло на перший план: з’явилися підстави побоюватись, що затоплення шахти може призвести до радіоактивного забруднення вод. У 2018 році фактичні господарі окупованої території розпочали процес ліквідації шахти шляхом затоплення, попри застереження міжнародних експертів і українських екологів. Уже у 2024 році у водах на відстані до 5 кілометрів від епіцентру було зафіксовано підвищені концентрації радіонуклідів. У разі подальшого затоплення, кажуть вчені, Україну може чекати масштабна екологічна катастрофа, наслідки якої можуть сягнути берегів Азовського моря й навіть Дніпра.

Оскільки сьогодні місто перебуває на тимчасово окупованій території, під його землею працює "бомба уповільненої дії" — спадщина радянських ядерних експериментів, яка може вибухнути екологічною катастрофою для мільйонів українців. Світова спільнота спостерігає за ситуацією, але розв'язувати проблему можна буде лише після деокупації території та відновлення контролю України над шахтою.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, якого не було на картах. У чернігівських лісах кілька десятиліть проіснувала таємна база, яку у США чули, але не бачили.