Перейменували на честь організатора "червоного терору": як це українське місто називається сьогодні

Процес декомунізації, розпочатий у 2016 році, став актом історичної справедливості для цього міста

Лише в Україні за радянських часів сотні населених пунктів були перейменовані на честь більшовицьких вождів і радянських діячів. Карта країни перетворилася на своєрідний пантеон комуністичної ідеології: Дніпропетровськ, Кіровоград, Артемівськ, Комсомольськ, Червоноармійськ… Ці назви мали стерти пам'ять про справжню історію, про українське коріння міст.

Одне з таких міст – Довжанськ на Луганщині, яке майже вісім десятиліть мало ім'я Якова Свердлова, організатора червоного терору. Але історія цього краю набагато давніша і цікавіша за радянську топоніміку. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Історія Довжанська – це історія краю, де перетиналися долі кочових народів і осілих землеробів, де виплавлявся метал і видобувалося вугілля, де переплелися драматичні події XX століття. Сьогодні це місто на Луганщині є символом стійкості українського народу та його прагнення до збереження національної ідентичності.

Від кам'яної доби до половецьких степів

Перші сліди людської присутності на цих землях датуються періодом палеоліту — 100-70 тисяч років тому. Археологи виявили стоянки первісних людей у районах річок Бургуста, Талова та Кундрюча, у балці Мурзіній, селах Новоборовиці й Зимівники.

Провальський степ здавна приваблював кочівників. Тут проходили кімерійці, скіфи, сармати, печеніги. Особливо довго в цих краях жили торки, які залишили після себе кургани-могильники і величні половецькі баби – унікальні пам'ятки сакрального мистецтва, що й досі вражають своєю монументальністю.

На початку XIII століття монголо-татарська орда спустошила край, знищивши більшість степового населення, а потім вторглася на землі Київської Русі. Величезна територія від Дону до Дніпра на століття перетворилася на "дике поле" — безлюдний простір між цивілізаціями.

Відродження: повернення українців

Нова історія краю розпочинається наприкінці XV століття, коли на Сіверський Донець і Дон почали переселятися селяни з українських земель та козаки із Правобережної України. У середині XVI століття тут з'являються козаки, а справжнє масове заселення починається після Переяславської Ради 1654 року.

Перші населені пункти в районі виникли у XVIII—XIX століттях. Поворотним моментом стала експедиція 1721 року, організована за наказом Петра I. Петербурзька Бергколегія на чолі з Григорієм Капустіним досліджувала надра регіону в пошуках "горючого каменю". Вугілля було знайдено, хоча промисловий видобуток розпочався значно пізніше. Лише починаючи з 1870 року відкриваються перші шахти, пов'язані з розвитком Сулінського чавуноливарного заводу. У 1908-1911 роках виникають великі рудники, які стають економічною основою регіону.

Радянська доба: від Довжанська до Свердловська

У 1920 році рудники об'єднали в Довжанське рудоуправління. У 1938 році Президія Верховної Ради СРСР провела адміністративну реформу: було створено Довжанський район у складі Ворошиловградської області, а місто перейменували на честь радянського діяча Якова Свердлова.

Під назвою Свердловськ місто існувало майже вісім десятиліть – до 2016 року. Свердлов відомий як один з організаторів більшовицького перевороту (Жовтнева революція), розгону Установчих зборів, масових репресій і заходів "розкозачення".

Повернення до коріння

12 травня 2016 року Верховна Рада України офіційно затвердила нову назву міста – Довжанськ. Перейменування стало частиною процесу декомунізації та символізувало повернення до історичних українських традицій і топонімів. У 2003 році місто отримало нові офіційні символи: герб та прапор.

Нові випробування

Навесні 2014 року місто разом із частиною Луганської області опинилося під контролем проросійських бойовиків, що створило нові соціальні та економічні виклики для громади. Проте історична пам'ять про українське коріння міста залишається живою.

Довжанськ – це територія з глибокими традиціями та багатим культурним спадком. І попри всі випробування, воно залишається невіддільною частиною України та символом стійкості українського народу.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, в якому досі є мавзолей ворога України. За свою історію воно тричі змінювало свою назву.