Чому Кілія? Легенди та правда про походження назви 2700-річного міста

Кілія на Одещині — одне з найдавніших міст України

Місто Кілія на Одещині вважають одним із найдавніших в Україні: поселення на Дунаї існувало тут ще в античні часи, а офіційно Кілія відзначає понад 2700 років своєї історії. Сьогодні це невелике прикордонне місто на березі Кілійського гирла Дунаю.

Воно поєднує давні легенди, середньовічні фортеці та дунайську портову романтику. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Таємниці назви Кілії

Назва "Кілія" оповита кількома версіями походження, кожна з яких відображає багатовікову історію регіону. Найпоширеніша пов’язує її з античною Ахіллей (грец. Αχιλλέα) — поселінням у дельті Дунаю, яке нібито заснував Александр Македонський на честь Ахілла, похованого на острові Левка (Зміїний). Під впливом тюркських мов Ахіллей трансформувалася у "Кілію", а османське "killi" означає "глинястий берег", що ідеально пасує до місцевості з родючими дунайськими ґрунтами. Румунська версія виводить топонім від "chilie" — "келія" чи "житло пустельника", натякаючи на давні чернечі оселі та культові споруди в дельті. Деякі джерела згадують слов’янське "кіл" — "острів" чи "річка", що також логічно для дунайського гирла. Хоча сучасна форма "Кілія" фіксується в документах лише з XII століття, дослідники впевнені: топонім існував набагато раніше, змінюючи звучання під владою різних народів та імперій.​

Від античності до середньовіччя

Час заснування Кілії достеменно невідомий, однак археологічні й історичні дані дозволили офіційно визнати її найстарішим містом України з історією понад 27 століть. У добу античності ці землі були пов’язані з грецькими колоніями Чорноморського узбережжя й морськими шляхами між Балканами та Понтом.

У XIV столітті на старих картах Кілію позначали як Лікостома — "Вовча паща". Це була генуезька торгова факторія, де купці обмінювали мед, сіль, хутро, зерно та інші товари. Тут жили італійці, греки, татари, вірмени та інші народи.​

У XIV–XV століттях місто переходило з рук у руки: спочатку до Молдови та Угорського королівства, а згодом до Османської імперії. Молдавський господар Штефан Великий укріпив Кілію потужною фортецею з глибоким ровом, наповненим водою з Дунаю.

Фортеця, війни та імперії

1484 року османські війська султана Баязида II захопили Кілію разом із сусіднім Аккерманом (нині Білгород-Дністровський), перетворивши її на стратегічний форпост на тривалий час. Місто стало ключовим портом Османської імперії, через який проходили важливі торгові каравани, зокрема з кавою з Константинополя.

Після серії російсько-турецьких воєн Кілія відійшла до Російської імперії. У 1856 році, після чергової поразки Росії в Кримській війні, фортецю за наказом командування підірвали, щоб вона не дісталася ворогам; значна частина давньої забудови була зруйнована. Сьогодні рештки фортечних мурів та рову видно в міському парку — це популярне місце для місцевих прогулянок і краєзнавчих екскурсій.​

Дунайський порт і торгівля

Кілія історично слугувала важливим вузлом транспортних шляхів між Чорним морем, Балканами, Поділлям, Волинню та Центральною Європою. У генуезькі часи XIV століття тут процвітала багатонаціональна торгівля: купці обмінювали вино, зерно, мед, сіль, хутро, коней, а також, на жаль, людей на невільничому ринку; серед торговців були вірмени, угорці та кримські татари. Під владою османів порт контролював караванні маршрути, забезпечуючи імперію товарами з усього регіону; саме через Кілію йшли ключові поставки до чорноморських гаваней і далі вглиб континенту.​

Сучасна Кілія для туристів

Сьогодні Кілія — мальовниче прикордонне місто Ізмаїльського району Одеської області, розташоване просто навпроти румунської Кілії-Веке через дунайську акваторію. Серед головних пам'яток — унікальна напівпідземна церква Святого Миколая XVIII століття, фрагменти старовинних фортечних мурів, мальовничі старі квартали та незабутні краєвиди на розгалуження дунайських проток.

Місто активно розвиває туризм: щороку проводять яскравий День міста з фестивалями, ярмарками, історичними реконструкціями та човновими екскурсіями Дунаєм, приваблюючи любителів історії, природи й дунайської романтики.​

Раніше "Телеграф" розповідав про забуту назву Луцька. Чому в літописах місто фігурує з іншим ім’ям і звідки воно походить.