Це місто стало новою енергетичною столицею Полісся: чому Нетішин так назвали

На межі Хмельницької та Рівненської областей, над спокійними водами Горині, розташоване місто з багатовіковою історією та футуристичним призначенням. Нетішин — це приклад того, як українське місто може зберігати зв'язок із минулим, одночасно стаючи символом технологічного прогресу.

Сьогодні тут проживає близько 36 тисяч мешканців, більшість із яких пов'язана з атомною енергетикою. Але історія цього поселення сягає набагато глибше, ніж епоха ядерних технологій.

Загадкове ім'я: легенди та гіпотези

Назва Нетішин сягає щонайменше XVI століття, і навколо неї плететься безліч легенд. Одна з них розповідає про мандрівника, якого не потішила багниста, лісова місцевість. Інша версія пов'язує топонім з болотистістю: нібито спочатку було "Нетечин" — де "не тече" вода. Третя гіпотеза натякає на бунтівливий характер місцевих: "не тихі", а четверта, найімовірніша за В. Й. Вихованцем, походить від імені першого поселенця Нетіші (або Нетоші). "Чий ґрунт?" — "Нетішин!" — так, мабуть, і з'явилося поселення.

Свою першу письмову згадку Нетішин отримав 12 травня 1542 року в документах про поділ маєтків Острозької волості між вдовою князя Костянтина Івановича Острозького Беатою Костелецькою та донькою Гальшкою. Село входило до величезних князівських угідь і слугувало замковим поселенням. Тоді це була крихітка в Острозькій волості — типове для України XVI—XVII століть "містечко" на перетині торгівельних шляхів.

У радянські часи Нетішин ледь не перейменували на Островськ, Корчагінськ чи навіть Атомодар. Але стара назва пережила все.

Століття спокою та випробувань

Археологічні знахідки свідчать, що територія сучасного Нетішина була заселена ще з часів кам'яного віку. Тут виявлено сліди Трипільської культури та поселень часів Київської Русі — що вписує місто у ширший контекст української урбанізації, яка налічує тисячоліття.

У середині XVII століття в Нетішині налічувалося 50 дворів. Поселення регулярно потерпало від набігів татар і козацьких походів — звичайна доля прикордонних сіл того часу.

У XVI—XVIII ст. село належало князям Яблоновським, які розвивають тут економічну інфраструктуру. У 1846 році Нетішин переходить у власність шляхетського роду Тишкевичів, а в 1856 році маєток стає власністю графині Зубової.

У 1850-х роках Нетішинська пристань на Горині була найпотужнішою на Волині. Місцеві млини, перші згадки про які сягають 1650-х років, стали економічним осередком регіону. Їх будували без цвяхів, оснащували жорновими каменями та ступами для виробництва круп.

Радянська епоха: народження нового міста

Справжня трансформація Нетішина розпочалася в радянську добу, коли було прийнято рішення про будівництво потужної атомної електростанції. 17 квітня 1975 року офіційно затвердили будівництво АЕС у так званому "Нетішинському пункті". Через два роки, 7 квітня 1977-го, перший десант будівельників з Бурштинської ТЕЦ висадився біля старого млина на місцевості, яку називали "Плоска".

Розвиток був блискавичним: у 1980 році Нетішин злився з сусіднім селом Солов'є, у 1984-му отримав статус міста районного підпорядкування (під Славутським районом), а в 1993-му став містом обласного значення.

Запуск першого енергоблоку Хмельницької АЕС відбувся в 1987 році, другого — у 2000-му. Станція забезпечила справжній бум розвитку: з'явилися гуртожитки, школи, сучасна інфраструктура.

Нетішин сьогодні

Сучасний Нетішин — це промисловий центр із розвиненою рекреаційною зоною. Навколо міста розкинулися ліси Полісся, тече Горинь, створюючи унікальний симбіоз природи та високих технологій.

Місто ілюструє унікальність українських міст як осередків науки й енергетики — від давніх центрів на кшталт Києва до сучасних атомних супутників. Подібно до інших міст при АЕС, Нетішин став домом для кількох поколінь інженерів, фізиків, технологів.

Війна підкреслила стратегічну важливість Нетішина як енергетичного центру України. Але попри всі виклики, місто тримається — як символ українського прогресу, стійкості та віри в майбутнє. Від замкового села XVI століття до сучасного центру атомної енергетики — таким є шлях Нетішина, міста, де історія зустрічається з технологією.

Раніше "Телеграф" розповідав, який український обласний центр міг одержати ім’я Ленінослав. Бо після встановлення радянської влади назва міста, безпосередньо пов’язана з імператрицею Катериною II, розглядалася як ідеологічно неприйнятна.