Очільник Мінмолодьспорту Матвій Бідний: "Більше 3000 спортсменів зараз знаходяться у лавах ЗСУ, 462 атлети загинули"

Провідні українські атлети не лише виступають на міжнародній арені, а й знаходяться на фронті, боронячи незалежність країни

До початку Олімпійських ігор Париж-2024 залишається менше двох місяців. Підготовка українських спортсменів до змагань проходить в умовах повномасштабного вторгнення.

Про деталі й особливості підготовки, фінансову складову, важливість участі в змаганнях вітчизняних спортсменів в ексклюзивному інтерв'ю "Телеграфу" розповідає т.в.о. Міністра молоді та спорту України Матвій Бідний. Також під час бесіди йшлося і про атлетів, в тому числі провідних, які знаходяться на фронті, й боротьбу з присутністю спортсменів країни-террориста та їх пособників на Олімпіаді.

Наскільки Кабмін в цілому та Прем’єр-міністр особисто залучені у питання великого спорту у воєнний час?

Щодо спорту вищих досягнень, то для цього є профільне Міністерство. Звісно, що наші перемоги, великі успіхи на світових спортивних аренах, зокрема, вихід у фінальну частину Євро-2024 обговорювалися, нехай і неформальним чином, але були привітання, радощі певні. Зрозуміло, у країни є зараз дуже великі виклики й уваги профільного міністерства цілком достатньо, аби врегульовувати питання як спорту вищих досягнень, так й фізичної культури, масового спорту.

Разом з тим, ініціативи Міністерства розглядаються серйозно, з усією уважністю. З розумінням тієї важливості, яку сьогодні має як фізична культура – як складова нашої національної безпеки, питання здорової нації… Так і спорт вищих досягнень, який є нашою трибуною, за допомогою якої ми можемо нагадувати світу про себе й позиціонувати себе, як націю, що здатна перемагати й прагне перемоги.

Також можу зазначити що усі міністри, члени Кабміну займаються спортом, фізичною активністю, ми всі бачимо форму прем’єра Дениса Шмигаля, інших міністрів. Адже, спорт – це єдина можливість зберегти нормальне ментальне здоров’я, активно працювати у тих умовах, у яких доводиться працювати сьогодні.

Наскільки профінансовані потреби українського спорту у 2024-му році? Чи можна порівнювати ці цифри з довоєнними бюджетами?

Треба зауважити, що фінансування коливається від року в рік, й некоректно порівнювати один рік з іншим. Тому що цього року, наприклад, в календарі спортивних змагань є й Олімпійські ігри, й Юнацькі олімпійські ігри, й Всесвітня шахова Олімпіада. Тобто, ціла низка великих подій, які потребують додаткових видатків. Й не треба забувати, що росіяни зруйнували більш ніж 500 об’єктів спортивної інфраструктури, на яких зазвичай здійснюється підготовка до змагань.

У нас зросли видатки на те, що ми маємо забезпечити підготовку деяких спортсменів за кордоном. Ми не можемо зараз вкладати гроші в інфраструктуру, передбачати хоч якісь гроші на будівництво арен, спорткомплексів. Зрозуміло, що повність сьогодні призупинили процес будівництва, або відновлення, тому що є великі ризики для цієї нової інфраструктури.

Наскільки профінансована підготовка до Олімпійських ігор?

Щодо олімпійської підготовки – повністю профінансовані всі необхідні витрати. Наші спортсмени повністю забезпечені, їхня підготовка повністю забезпечена.

Олімпійська база в Конча-Заспі, де переважна більшість атлетів готується до Ігор в Парижі, відповідає викликам сьогодення?

Так, Олімпійська база відповідає своєму призначенню, має дуже якісні умови для підготовки атлетів. Це стосується всіх складових: наш науково-дослідний інститут базується там, якісне харчування в їдальнях, комфортні номери в готелі для спортсменів… Звісно, хотілося б всього більше, й якісніших залів, й житлового фонду на базі. Але, сьогодні ми розуміємо, що ситуація в країні не сприяє розширенню бази, хоч ми й бачимо, що її потужності не повністю вистачає.

Окрім того, ми зараз співпрацюємо з нашими колегами з Міністерства у справах ветеранів – вони також користуються нашою базою. Команди ветеранів, наших поранених героїв, готуються до своїх спортивних змагань, таких як Ігри нескорених та інших турнірів.

Також я задоволений керівництвом бази, яке знаходить баланс, аби представники усіх видів спорту мали змогу якісно підготуватися до великих міжнародних стартів. Наприклад, ми нещодавно оновили обладнання для залу спортивної гімнастики, незабаром в залі має з’явитися обладнання, на якому спортсмени будуть змагатися безпосередньо на Олімпійських іграх.

Зрозуміло, що під час війни не можна забезпечити той рівень підготовки, який існує в інших країнах, але ми намагаємося забезпечити атлетів всім можливим й організувати їм якісну підготовку.

Чи є у Міністерства якийсь медальний план на Париж? Й на вашу особисту думку, скільки медалей може завоювати збірна України?

Я вам як спортсмен можу відповісти. Коли у спортсмена запитати, яке він місце займе, він вам ніколи не скаже. Тому й як спортсмен, тренер в минулому, й як очільник Міністерства сьогодні, я не буду вам прогнозувати кількість медалей. Можливо, це певний забобон, але ми не можемо такого прогнозувати.

Дуже багато факторів, які впливають на виступ спортсмена. Ми розуміємо, що сьогодні їх ще більше, тому що наші спортсмени знаходяться в тих умовах, передусім, психологічних, як й всі інші громадяни країни. В стані стресу, вигоряння, в стані невизначеності, побоювань за своїх близьких. У кожного спортсмена є своя особиста історія, у кожного є близькі, які під ризиком втратити життя. Дуже складно в таких умовах говорити про якийсь медальний план.

В таких умовах, я вважаю, взагалі, наша участь у змаганнях є великою перемогою. Адже два роки тому нам ніхто в світі не давав багато шансів на збереження держави, нашої незалежності. А сьогодні ми виступаємо великою командою й під власним прапором.

Мінмолодьспорт разом з НОК розробили рекомендації щодо можливих зустрічей з нейтральними атлетами. Чи проводиться інструктаж спортсменів?

Немає такого, щоб ми зібрали всіх десь у залі й всім роздали папірці, приймали іспит на знання цих рекомендацій. Це більше робота з тренерським складом, іноді, бесіда зі спортсменом. Скажімо так, це більше неформальне спілкування. Хоча, безумовно, є посадові особи, той самий тренерський склад, які з цими рекомендаціями обізнані й вони мають контролювати цей процес. Звісно, з цими рекомендаціями ознайомлений Голова нашої делегації, який поїде на Ігри й вся наша команда, яка поїде туди, щоб підтримати спортсменів.

Ці рекомендації складалися на досвіді інцидентів, що вже були. Ви пам’ятаєте випадки з Ольгою Харлан чи нашою юною тенісисткою Єлизаветою Котляр й багатьма іншими… Й ми думали, як можемо на це реагувати. Тому що ми розуміли, що Олімпіада – це потужна трибуна, як для нас, так й для наших ворогів. Вони будуть намагатися спробувати нас дискредитувати в очах світового суспільства.

Тому, з’явилися такі рекомендації, мета яких забезпечити безпеку наших атлетів. Віримо, що наші спортсмени пройдуть цей іспит з гідністю.

Але, знову ж таки… Треба всім розуміти, що спортсмен, який готується на Ігри, в будь-якому випадку є патріотом своєї країни. Він виконує дуже важливу соціальну функцію й він бореться на своєму власному фронті, заради підтримки України. Разом з тим, на змаганнях він знаходиться в стані ейфорії. Й може бути якась помилка. Елементарна ситуація – він з кимось сфотографувався, а позаду хтось якийсь символ показав. Або поруч стояв якийсь "нейтральний" атлет й навіть в іншу сторону дивися. Нам не треба одразу цькувати спортсменів, важливо розуміти, що це є можлива помилка, але ніяка не зрада.

Так, наші спортсмени патріоти, безумовно, але.. Окрім спортсменів до Парижу відправиться велика делегація, самі спортсмени також нерідко порушують терміни перебування за кордоном, встановлені відповідним наказом Міністерства. Чи немає побоювань, що повернуться не всі?

Впевнений, що ні. Ті хто сьогодні є, спортсмени, члени делегації, неодноразово виїжджали й поверталися в Україну. Це люди, які собою щось являють, вони цінують те, чого вони досягли в Україні, цінують Україну, себе в країні. Тому, я не думаю, що ми стикнемося з такими випадками.

Так, такі випадки є, на жаль. Є біля 300 спортсменів які виїхали й вчасно не повернулись. Але, разом з тим, хтось повертається, цей список є дуже динамічним. Серед них немає топ-ових наших атлетів й це, на моє переконання, не ті люди, на яких треба акцентувати увагу.

Може, важливіше звертати увагу на 462 наших атлетів, які загинули? На те, що серед них є справжні зірки спорту? Такі, як дворазовий чемпіон Європи важкоатлет Олександр Пелешенко, який загинув боронячи країну… Більше 3000 спортсменів зараз у лавах Сил оборони України, більшість з них пішли добровільно. Давайте на них дивитися, оце приклад для наслідування.

Я лише нещодавно дізнався що 200 тисяч наших чоловіків повернулися з-за кордону в лютому-березні 2022 року. Повернулися, свідомо, аби йти захищати Україну, знаючи, що просто так вони вже не виїдуть. Той же Сергій Стаховський, який мав все, займався виноробством. Й про це треба говорити. А поки, на жаль, про це не говорять, концентруючи увагу на кількох сотнях людей, не гідних цієї уваги.

Президент Франції Макрон нещодавно закликав усі європейські футбольні клуби відпустити гравців на Олімпіаду? Чи працює в цьому плані Мінмолодьспорт з провідними українськими клубами з цього питання?

Ця ситуація ускладняється ще й тим, що співпали дві великі спортивні події – чемпіонат Європи й Олімпіада, яка починається за кілька днів після Євро. Така проблематика також існує в хокеї, де топ-ові клуби НХЛ далеко не завжди відправляють своїх гравців на Олімпіаду (останній раз це було в 2014-му році – Ред.), . Вони вважають, що їх регулярний чемпіонат набагато важливіший за Олімпіаду.

Так, звісно, для нас дуже важливо, щоб футбольна команда якомога найкраще виступила на своїй дебютній Олімпіаді. Й ми проводили спілкування з головою УАФ Андрієм Миколайовичем Шевченком. В принципі, це робота УАФ, й ми бачимо, що асоціація сьогодні розуміє важливість цього турніру. У нас дуже конструктивний діалог. Я сподіваюся, що всередині УАФ Андрію Миколайовичу і його команді вдасться знайти спільну мову з власниками клубів, як українських так й іноземних. Завдяки своєму безумовному авторитету у футбольному світі, спробувати переконати відпустити гравців на Ігри.

Ще одна ініцатива, яку активно просуває Макрон, щодо олімпійського перемир’я,. Яка позиція з цього приводу Мінмолодьспорту?

Загальну позицію з цього приводу висловив наш Президент, яка полягає в тому, що сьогодні немає жодних механізмів для того, щоб забезпечити перемир’я. А помилка в цьому питанні, якась легковажність, коштуватиме нам багато життів наших цивільних громадян та воїнів ЗСУ. Тому ми не мамо права на якесь послаблення позицій в цьому питанні.

Хочу нагадати, що Росія це єдина країна, яка тричі порушувала олімпійське перемир’я – у Грузії в 2008-му, Криму – в 2014-му й повномасштабне вторгнення у 2022-му. Кожен раз, коли росіяни починали новий військовий злочин, в ці строки діяло олімпійське перемир’я. Лише Росія і Сирія утрималися при голосуванні у Генасамблеї ООН за Олімпійське перемир’я цього року. Власне й заяви сьогоднішнього російського керівництва говорять про те, що вони не збираються реагувати на цю ініціативу.

Я думаю, що будь-які такі ідеї сьогодні мають обговорюватися широким колом міжнародних лідерів, які мають забезпечити реалізацію тих чи інших домовленостей. І, на нашу думку, саме таким форумом буде Глобальний Саміт Миру, який відбудеться в Швейцарії в середині червня. Й там світові лідери будуть обговорювати Українську Формулу Миру. Але, допоки, Макрон сам визнає, що Путін його двічі обманював: спочатку, коли заявляв, що терористи ПВК "Вагнер" не мають стосунку до російської влади, а вдруге – коли переконував, що не буде здійснювати повномасштабне вторгнення у 2022-році. Ми не можемо дозволити, щоб він ще раз обманув й нас. Це нам дуже дорого коштуватиме.

Я знаю, що ви були на минулому тижні в Брюселі. Який меседж ви почули, що західний світ говорить про Україну, й що говорить Україні?

Я побачив, що ми маємо дуже велику підтримку. Сам факт, що нас запросили для виступу на Раду Європейського союзу, що є винятком з правил – багато про що говорить. Туди не запрошують країни, які не є членами Європейського союзу. Я там мав два виступи – на панелі молодіжної політики й спорту. Й після кожного виступу до мене підходили делегати з інших країн, просто щоб висловити підтримку, подякувати нам, що сьогодні Україна представлена в співдружності Європейських країн. Я побачив що це щиро, й для них дійсно важливо. Ми побачили стурбованість нашою ситуацією, але, водночас, й дуже потужну підтримку.

Тому я вважаю, що ми частіше маємо розповідати про наше сьогодення. Коли я розповідав про хлопчиків, які грали у футбол у Харкові й поблизу них прилетіла ракета, коли одному хлопчику ампутували ногу, у присутніх у залі сльози були на очах.

До речі… Я чую багато заяв, стосовно того, навіщо нам витрачати гроші на Олімпіаду, коли у країні війна? Відповім. Якщо ми зараз замкнемося в собі, будемо тільки один одному жалітися про те, що відбувається, про нас дуже швидко забудуть. Тому ми маємо використовувати кожну можливість, щоб сказати "Друзі, російська війна не так далеко звідси. Я витратив дуже мало часу, аби потрапити до вас. І вже завтра, якщо це не зупинити – ваші діти можуть почати втрачати ноги". Тому, я вважаю, ми сьогодні повинні реалізовувати кожну можливість для того, щоб виступати, казати, можливо, неприємні речі, те що, вони не хочуть чути. Але якщо вони будуть лишатися в зоні комфорту, не бачитимуть нас, вони не зрозуміють ніколи, що, якщо Україна сьогодні програє то… Можливо й не вони, так їхні діти точно будуть воювати й вмирати за свої цінності.

31 березня 2023 року Уряд прийняв рішення щодо бойкоту Україною змагань за участю росіян та білорусів. Потім заборона була знята. На днях ви, спільно з головою НОК сказали, що остаточне рішення прийнято – їдемо. Чи важко приймалося це рішення?

Я не скажу, що це рішення було важке. Воно було заздалегідь пропрацьовано. Воно потребувало великої попередньої роботи, яка була зроблена, фактично, всією нашою спільнотою – Міністерством, НОКом, до речі, й журналістським загалом – за що я не перестаю дякувати. Тому що, та ситуація, яка є сьогодні, коли "нейтральні" атлети виступають без прапору, гімну, національних кольорів на формі – вона є принизливою для них. Хоча ми й проти виступу атлетів з цієї країни, в будь-якому статусі. Їм прямо заборонено казати звідки вони приїхали. До речі, в них вже зараз, в середині країни, почалися суперечки, чи будуть вважати тих, хто поїде на Ігри – зрадниками.

Й за цих умов, й тільки за цих умов, я вважаю, що ми маємо їхати і нас підтримає вся свідома спортивна спільнота. Нам сприяють, нам надають арену, нам надають трибуну, слово… Дали можливість, врешті-решт, створити Український дім VOLIA SPACE, де ми будемо також працювати з медіа з усього світу, розповідати їм про ситуацію всередині країни.

Це рішення є очевидним сьогодні.

Знаю, що багато роботи проводять спільно Мінмолодьспорт, НОК, Комісія атлетів при НОК, щодо виключення російських атлетів з числа учасників Олімпіади на підставі того, що вони підтримують війну, владу своєї країни, агресивну політику держави…

Це дуже велика робота, зокрема, й з журналістами-розслідувачами, які збирають дуже багато інформації. Вони надають інформацію нам, ми її перевіряємо й надсилаємо тим адресатам, які приймають рішення. Є дуже багато атлетів, які своїми діями фактично підтримують владу, хоча й намагаються це не афішувати. Вже є атлети які завоювали ліцензії, як нейтральні атлети. Але те, що в них є ліцензія, ще не означає автоматично, що вони будуть учасниками Ігор.

Зараз створена спеціальна робоча група в МОК, члени якої, й вони будуть розглядати кожну кандидатуру. І вже в МОК заявили, що головним джерелом інформації по цим атлетам є НОК України. Сьогодні у нас надзвичайно швидкий відпрацьований зв’язок у цьому плані, в базі більше 800 атлетів, які на нашу думку є пропагандистами.

На нашу думку, жоден з представників РФ взагалі не має права виступати на Іграх, адже не відповідає критеріям нейтральності. Ми збираємо всю інформацію, фіксуємо й відправляємо до МОК.

З іншого боку є міжнародні федерації, де дуже великий вплив Росії, наприклад, федерація боротьби, чи федерація дзюдо, де почесним президентом до останнього часу був російський диктатор Путін. Тому, ми сподіваємося виключно на МОК й вже бачимо, що комітет більш свідомо відповідає на наші запити, приймає рішення щодо цих спортсменів. Незважаючи на те, що МОК відомий тим, що це дуже консервативна організація.

Національна платформу доброчесності спорту існує вже більше року. Які результати? Чи є якісь гучні випадки, скандали?

Ми активно розвиваємо цей напрямок. В нас є кілька випадків розслідування різних подій, які знаходяться на контролі відповідних федерацій по видам спорту, іноді вже є, навіть, кримінальні провадження. Зрозуміло, що має бути механізм, що забезпечить прозорість, конкурентність й транспарентність в такому явищі, як спорт.

Відомо, що під час війни зруйновано чи пошкоджено більше 500 об’єктів спортивної інфраструктури. Які втрати найвагоміші?

Дуже болюче питання…. Щодо кожного об’єкту серце обливається кров’ю. Мій клуб, де я особисто тренувався, це наш столичний "Авангард", біля телевежі. Коли він був дуже сильно пошкоджений внаслідок ракетного удару, усюди були вибиті вікна, скло, уламки…

Найбільш кричущим випадком, на мою особисту думку, було знищення Льодового палацу в Сєвєродонецьку. Це був новозбудований шикарний комплекс, там було найсучасніше обладнання, палац був збудований за програмою "Велике будівництво". Там було дуже багато класного, коштовного обладнання. Палац у Сєвєродонецьку, мав стати одним з основних місць проведення чемпіонату України з хокею, роботи з молоддю, ДЮСШ… Разом з тим, ми вистояли, Федерація хокею України проводить чемпіонат, матчі відбуваються, зокрема, у столичному Палаці спорту, національна збірна виграла олімпійський пре-кваліфікаційний турнір, чемпіонат світу у своєму дивізіоні.

Випадок з Палацом у Сєієродонецьку наглядно демонструє що ми не можемо сьогодні відбудовувати арени, відновлювати їх, до завершення бойових дій. Поки війна триває, робота по відновленню й будівництву не має сенсу.

З початку війни до лав ЗСУ приєдналися багато відомих спортсменів. Той же тенісист Сергій Стаховський, нещодавно загинув дворазовий чемпіон Європи важкоатлет Олександр Пелешенко… Разом з тим, багато атлетів захищають честь України на міжнародній спортивній арені. Чи відчуваєте ви, що між спортсменами й воїнами є зворотній зв’язок?

Безумовно. Ми бачили звернення Олександра Усика до воїнів ЗСУ, з яким він звернувся перед боєм з Ф’юрі, ми бачили що було зображено в нього на одязі, коли він виходив в ринг. Це було віддання поваги, шани тим, хто боронить країну. Повторюся. Майже в кожного з нас, як і в кожного зі спортсменів, є ті, за кого ми хвилюємось, хто в небезпеці.

Кожен з нас має зворотній зв’язок з фронтом. І спортсмени не виключення. І кожен такий виступ, як виступ Олександра Усика, він привертає увагу не тільки до спортсмена, а й до нашої країни, до ситуації в Україні. Й кожен такий виступ є нагадуванням світу про Україну.

Не можна не згадати про виступ на Всесвітніх іграх дворазового чемпіона з муай-тай полтавчанина Олега Приймачова. Він воює у лавах ЗСУ й напередодні минулих Всесвітніх ігор він примудрився тимчасово залишити службу, поїхав – потренувався, виграв Всесвітні ігри й повернувся на війну. Зараз він продовжує воювати.

Влітку на нас чекає дві великі спортивні події. Чи на здається Вам, що вся увага дістанеться Євро, тоді як Олімпіада дещо незаслужено опиниться в тіні?

Я думаю, ні. Це саме той випадок, коли разом досягаєш більшого. Я розкажу з власного прикладу з фітнес-індустрії. Коли я спілкувався ще з маркетологами. Так ось, й тоді, й зараз, ми знаходимось в тій ситуації, що чим більша кількість подій, тим більше вони привертають увагу. Це ситуація, коли "так є ж в нас український спорт", "так є ж спортсмени", "так давайте дивитися та вболівати за них".

Мабуть, це є те, що варто уваги. Я впевнений, що це буде саме такий випадок, коли головне – не перемога, а сама участь – привернути увагу до України всього світу. До того, що відбувається в країні. Щоб у світі знали історію нашої борчині Ірини Коляденко, яка два тижні ховалася у підвалі, під час окупації Ірпеня й Бучі, та історії багатьох інших… Драматичні історії…

За першою освітою ви тренер-викладач. Які вид спорту вам найближчі?

Зараз вже слідкую за всіма, це моя робота. Й як очільник міністерства не маю втручатися у діяльність окремих видів спорту – це моя позиція. Ми повинні створювати умови для того, щоб спортивні організації, федерації могли розвиватися, розвивати свої види спорту. Щоб з’являлися умови для розкриття нових талантів, майбутніх чемпіонів. Щоб було все, аби люди спорту поверталися з-за кордону, залучались нові кадри.

Але, звісно, в мене є мій рідний бодібілдинг, яким я займався багато років. Й я вважаю, що, нехай це й не олімпійський вид спорту, але це є спорт масовий, який дозволяє людині підтримувати себе у належній формі, бути міцним, загартованим, в належному стані. І ми бачимо, що цей вид спорту дуже популярний серед молоді, тому що дозволяє показати себе з належної сторони.

У нас є до речі зірка бодібілдингу, львів’янин Олег Кривий, який постійно займає дуже високі місця на супер-престижному всесвітньому турнірі "Містер Олімпія". Я сподіваюся, що найближчим часом він перестрибне поріг 5-го місця й нарешті потрапить до призової трійки.

Ну й я дуже люблю боротьбу, займався греко-римською боротьбою, тому слідкую дуже уважно й за цим видом спорту. Це мій другий улюблений вид спорту.

Чим найбільше пишаєтеся за півроку на посаді т.в.о. міністра?

Найбільше пишаюся своєю командою. Нам дуже багато говорять про те, яка в нас молода, енергійна, відкрита до світу й до людей команда. В принципі, все, що ми плануємо досягти, нам вдається. По-перше, це боротьба за "не допуск" росіян до змагань у світовому спорті. Вона є дуже успішною й ми налагодили як зв’язки, так й механізми роботи.

Ще до того, як я був призначений на посаду, очолював напрямок масового спорту на посаді заступника міністру. Пишаюся тим як розвивається ця робота вже сьогодні. Зокрема, проєкт Президента України "Активні Парки – локації здорової України", яку реалізує ДУ "Спорт для всіх", шкільні ліги "Пліч-о-пліч".

Ми провели дослідження й вони дали жахливі результати. Тільки 15,6 відсотка людей займаються фізичною активністю, задля підтримання свого фізичного й емоційного стану. В Європі цей показник 38 відсотків, тобто нам є над чим працювати. Десятиріччями нічого не робилося в цьому питанні.

Нам вдалося перемкнути фокус уваги держави й суспільства до масового спорту. Це я вважаю головним досягненням.

Ну й я задоволений тим, що наша спортивна спільнота сьогодні об’єднана. Адже спорт, це завжди скупчення дуже амбітних людей. Сьогодні ми бачимо, що всі йдемо єдиним фронтом, в нас є єдина мета – наша перемога. Й, на жаль, в нас є один спільний ворог, але він нас теж об’єднує.

І все ж, який зараз у Міністерства пріоритет у спортивній галузі – масовий спорт, чи, все ж таки, спорт вищих досягнень?

Масовий спорт, це той напрямок, якому взагалі не приділялося уваги. Й ми сьогодні працюємо, у нас є концепція реформи спорту, напрацьовується законопроект, який має, фактично, змінити систему роботи спорту. На зміну тій системі яка була в жорсткому, тоталітарному "совковому" суспільстві. Змінити з адміністративно-командного стилю на європейську систему спорту, в основі якої лежить клубна система, автономність спортивних федерацій, орієнтованість на результат. Це зрозумілі речі, які багато країн вже пройшли, а ми будемо наслідувати їх приклад.

Тому що коли є гниле коріння, яке не може дати паростки нових рослин, в нашому випадку – спортсменів-призерів і нових молодих тренерів, то верхівка тієї рослини не може квітнути. Вона не має джерела. Тому ми маємо повністю все перебудувати. Звісно, зберігши ті надбання, які в нас є.

Основою сьогодні, те що потребує особливої уваги, має бути масовий спорт, клубна система, яка буде змалку залучати дітей до здорового способу життя, до занять спортом. Ось тільки тоді почне вибудовуватися піраміда, яка приведе наш спорт до європейського зразка, дозволить йому бути автономним, самостійним, без цькування з боку держави й адміністративного ресурсу.