Що буде з цінами на світло далі і чому на зиму краще виїхати з міста: ексміністр енергетики про те, "чого не скаже влада"

Чи може бути під час війни "справедлива ціна" на електроенергію?

В інформпросторі обговорюють заяву замміністра енергетики Світлани Грінчук про те, що 4,32 грн/кВт*ч — це тариф, який є нижчим ринкової вартості електроенергії. А ринкова ціна – 7,5 грн. У експертної спільноти і споживачів виникло побоювання, що нас готують до повторного підвищення тарифів на електроенергію. Тоді як суспільство досі ще намагається підрахувати, якими будуть нові рахунки за комуналку.

Як формуються ціни на електроенергію, чи варто виїжджати з міст на зиму, а також про що не може сказати президент чи прем'єр-міністр, "Телеграфу" під час бліцінтерв'ю розповів ексміністр енергетики України Іван Плачков.

"Тарифи на електроенергію не змінювались роками"

– Якою є справедлива ціна кВт*год сьогодні? І чи можемо ми говорити про справедливу ціну в умовах, коли енергосистема розбита і вливати в неї потрібно мільярди, тобто це — бездонна бочка?

– Справедливу ціну сьогодні визначити дуже важко, тому що дійсно енергосистема розбита, втрати неймовірні. Ціна дійсно набагато більша за 4,32 грн. Треба мати на увазі, що у нас дуже складний енергоринок — модель сучасна, європейська, але вона не підходить для роботи в умовах війни.

Чому зараз склалась така ситуація? Тому що рішення про тарифи на електроенергію для населення за всі роки незалежності України не мали нічого спільного із собівартістю, економічною обґрунтованістю і т.п. Вони завжди розглядались через призму електоральної, політичної, рейтингової складової.

У нас інфляція кожного року є, а тарифи для населення не змінювались по 5-6 років. Тому вони не відповідали собівартості електроенергії – були втричі менші.

Сьогодні при тому, що енергосистема розбита, ми втратили велику кількість генеруючих потужностей, розподільчих, трансформаторів, підстанцій, — нам потрібні кошти навіть не на те, щоб відновлювати, а щоб стабілізувати ситуацію. Щоб не сталось тотального блекауту.

– У нас є чимала допомога іноземних партнерів. Люди ж — виживають…

– Допомоги, яка приходить з європейських країн і обладнанням, і грошима для енергетиків, недостатньо. Тож уряд прийняв рішення підняти тарифи. І зрозуміло, що не можна одразу підняти тарифи для населення до ринкової ціни. Тому визначили цифру 4,32 грн/кВт*год.

"Треба дуже жорстко контролювати, на що підуть кошти"

– Реакція суспільства говорить про неготовність до цих цін. А ми ще не отримали платіжки.

– Я не можу коментувати, своєчасне це рішення, чи ні. Але тарифи потрібно визначати наступним чином. Перше –- в тарифи на електроенергію для населення обов'язково потрібно вкладати інфляційну складову, незалежно від політичного контексту.

По-друге, підіймати тарифи поступово. Якби ми це зробили ще чотири-п'ять років тому, ми б сьогодні прийшли до більш-менш реальних цифр. На жаль, я ще раз повторю, що електоральна складова домінувала, і от уряд вимушений зараз таким стрибком підіймати тарифи.

Подивіться, як ростуть ціни на продукти харчування, товари і послуги – вони ж ринкові. Ми ж не зупиняємо ціну на ліки, а це ж теж соціальна річ. А чому ми їх не фіксуємо? Чи ціни на харчові продукти?

І тільки електроенергія, вода і тепло виведені з цього ринкового алгоритму.

– Ми почули заяву, що 4,32 грн — це собівартість 1 кВт*год. Наразі цього може бути достатньо, враховуючи масштаби руйнувань?

– Цього недостатньо. Енергетики вимушені так сказати, можливо — для того, щоб не було соціального збудження.

– З вашого досвіду, розуміння ситуації — чи може бути ще одне підвищення тарифів до кінця року?

– Не думаю, що буде. Але насправді — важко сказати. Бачите, скільки відключень сьогодні по Україні. Я зараз в Бессарабії, у нас вже 10 годин немає електроенергії. А якщо ще будуть пошкоджені якісь об'єкти чи підстанції і так далі, ми повинні вибирати – чи ми будемо платити за електроенергію і вона буде, чи ми не будемо платити, і її не буде.

А ще складна ситуація з теплом — подивіться, що відбувається в Харкові. Ситуація дуже загрозлива.

Потрібно розуміти, чому прийняли таке рішення. І одночасно – дивитися, як витрачають ці гроші, щоб не було зайвих заробітних плат, незрозумілих тендерів, закупок за завищеними цінами і так далі. З одного боку – треба підіймати ціни, а з іншого боку – треба дуже жорстко контролювати, на що підуть кошти.

– Наскільки таке підвищення може реально допомогти енергосистемі? Її руйнують і руйнують щодня. Нещодавно був черговий приліт по Дніпровській ГЕС, і не лише.

– Відновити енергосистему за ці кошти, звісно, неможливо. Ці кошти можуть допомогти стабілізувати енергетику, щоб ми пройшли це літо і зиму. Я не можу сказати, яким буде цей вклад у відсотках — це 10% чи 20%, у мене немає цифр і розрахунків. Але вони можуть допомогти забезпечити, наприклад, баланс виробництва і споживання, надійність транспортування електроенергії. Щоб ми могли зробити чіткі графіки відключень по дві години. І ми могли чітко розуміти: з 10:00 до 12:00 електроенергії немає, з 12:00 до 14:00 є, з 14:00 до 16:00 немає і так далі. Щоб люди могли орієнтуватись і вибудовувати свої графіки. Сьогодні у нас аварійні відключення.

"Про всяк випадок треба мати план "Б"

– Ви наробили галасу висловлюванням в одному із останніх інтерв'ю, коли сказали, що нам потрібно в перспективі виїздити з міст в села, де є опалення дровами тощо. Все так погано?

– Я говорив саме про зиму. Ну, дивіться: якщо взяти місто Харків. Що будуть робити харків'яни при температурі -20 градусів без опалення? Ну скажіть, будь ласка, що їм робити? А що робити, якщо в містечках буде якесь влучання по підстанції і люди лишатимуться без електроенергії на 15 годин? Це буде Алчевськ. Тому я закликав про всяк випадок мати план "Б". Ми чуємо, що все стабілізують, все буде гаразд. Але ж ви бачите, що відбувається? І ситуація не залежить від прем'єр-міністра чи президента. Ми знаємо, від кого це залежить. Чергова масована ракетна атака на електричні мережі – і може не стати електроенергії і тепла. Тож, по-перше, треба домовитись зі знайомими, рідними у сільській місцевості, щоб хоча б на якийсь час мати змогу виїхати чи вивезти дітей і стареньких.

По-друге, зараз треба готувати пункти незламності на багато людей — не десятки, сотні. З генераторами, опаленням тощо. Це ж війна, це ж жорстока війна.

Ми, дорослі, залишимось в містах, і будемо навіть не працювати, а боротись. Але ризикувати дітьми чи літніми людьми ми не можемо. Давайте не будемо панікувати, а будемо готуватись. Я розумію, що це не може сказати президент чи прем'єр-міністр, а я можу.