"Лотерея" для ухилянтів: як суди карають втікачів від мобілізації і чому призвати можуть навіть засудженого

Судимість для мобілізації не проблема

До п’яти років позбавлення волі! Саме таке суворе покарання передбачено статтею 336 кримінального кодексу для тих, хто переховується від мобілізації. Офіційної статистики кількості ухилянтів в Україні звісно ж немає, однак за даними ЗМІ йдеться, щонайменше, про сто тисяч чоловіків, які перебувають в розшуку по лінії ТЦК. Це вдвічі (!) більше, ніж загальна кількість ув’язнених в усіх тюрмах та СІЗО країни. В такому разі, якщо давати реальні терміни кожному ухилянту, то ніяка пенітенціарна система цього не витримає.

Як суди вирішують цю проблему і які насправді покарання отримують ті, хто переховується від мобілізації, досліджував "Телеграф".

В Єдиному реєстрі судових рішень ми проаналізували близько 50 вироків по статті 336 "Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації". Здебільшого, судова практика по таким справам вчиняється за двома основними сценаріями:

Сценарій перший – угода зі слідством і умовний термін

Тут все просто: якщо максимальна межа покарання за злочин становить не більше п’яти років позбавлення волі, то суд на власний розсуд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Є така опція в КК. В цьому випадку між слідством та підсудним укладається угода про визнання винуватості.

Таким, наприклад, був вирок Томаківського районного судуДніпропетровської області. Підсудний проігнорував бойову повістку і не з’явився до ТЦК.

"Він пояснив, що в армії не служив, має декілька захворювань. Крім того, пережив ДТП, в результаті чого його здоров’я було пошкоджено. На цей час він має матір у віці 72 років, за якою здійснює догляд", — йдеться в матеріалах справи.

Однак ВЛК визнала підсудного придатним, а відтак, неявка по повістці це вже ухилення від призову та вирок – три роки позбавлення волі. Та завдяки угоді про визнання винуватості, реальне покарання у цій справі – один рік умовно.

Або ж справа, яку розглядав Ленінський районний суд міста Кіровограда, де підсудний після проходження ВЛК просто написав заяву про відмову від мобілізації. Втім, "щире каяття, яке виразилось у щирому осуді своєї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанні виправити ситуацію, що склалася" стало пом’якшувальною обставиною. Суд затвердив угоду сторін і замінив чотири роки тюрми двома роками умовно.

Схема для ухилення?

Здавалося б діюча схема щоб "відкосити": відмовився від мобілізації, отримав умовний вирок і гуляй (бо ж засуджених мобілізують тільки з власного бажання). Але ніт!

По-перше, саме умовно засудженого все ж можна мобілізувати і проти його волі. В законі "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" немає прямої заборони на призов такої категорії рекрутів, а наказ Міноборони № 337 допускає "мобілізацію засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням".

– Заборони на це немає, — підтверджує в коментарі "Телеграфу" юрист Олександр Золотухін. – Але ж з іншого боку, людина відбуває покарання і по суті вона не належить сама собі, а є в розпорядженні центру пробації. В іншому випадку, можна вважати, що засуджений не відбув строк, призначений на розгляд суду.

– Мобілізація неможлива лише для осіб, які відбувають покарання за тяжкі злочини (понад 10 років). А всі інші підлягають мобілізації. Всі ті, що мають термін до 10 років, та ще й умовно – підлягають мобілізації, — додає "Телеграфу" адвокатка юридичної компанії "Riyako& Partners" Катерина Аніщенко.

Таким чином, вибір для ухилянтів не є багатий: або мобілізація без судимості, або ж все одно мобілізація, але з судимістю в біографії.

По-друге, далеко не всі суди виносять такі "легкі" вироки по 336 статті і відпускають ухилянтів на умовний термін.

Сценарій другий – реальний терміни в науку іншим

Тут все ще цікавіше. Розглянемо для прикладу вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Тут підсудний також не прийшов по бойовій повістці "Оскільки не був готовий проходити військову службу і мав опікуватися батьками похилого віку", — зазначається в матеріалах справи.

Підсудний мав на утриманні двох малолітніх дітей, "свою винуватість визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення". Ба більше, на суді свідчив представник органу пробації, який підкреслив, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства. Але вироком був не умовний, а реальний термін – один рік позбавлення волі.

Чому? Справа в тому, що в таких випадках суди керуються позицією Верховного Суду: "з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні – збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність. Тому звільнення від відбування покарання створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності".

Таку ж позицію зайняв Балаклійський районний суд Харківської області, коли призначив ухилянту три роки позбавлення волі.

"Подібні дії демотивують інших осіб, які підлягають мобілізації, знижують рівень військової дисципліни і боєздатності підрозділів Сил оборони України", — зазначається у матеріалах справи.

І Луцький міськрайонний суд Волинської області, коли ув’язнив ухилянта на 3 роки і 6 місяців.

"Хоча формально злочин і відноситься до категорії нетяжких, однак фактично спрямований на зрив мобілізації в Україні під час введеного воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого діяння в умовах триваючої збройної агресії росії. Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства", — мотивував суд своє рішення.

Таким чином, дати реальний термін, щоб була наука іншим – цілком усталена практика по 336 статті КК.

Державна "лотерея"

Однак, тут постає питання: від чого залежить отримає ухилянт умовний чи реальний термін ув’язнення? За словами юристів, опитаних виданням, тут цілковита "лотерея".

– Суд зважає на обставини, які могли впливати на прийняття рішення про вчинення злочину. Це можуть бути сімейні обставини, власні переживання і так далі. Якщо суд вважає це належним, на свою суб’єктивну думку, то може це врахувати і пом’якшити строк ув’язнення особі, — додає Золотухін.

А може і не врахувати, як ми це бачили вище, на прикладі вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

"Призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді", — зазначається в матеріалах цієї справи.

– Суддя на власний розсуд, досліджуючи докази, приймає рішення. Немає сталого рішення, яке було б для всіх єдине. Все індивідуально і ситуація у кожного кейсу окрема: наявність інвалідів, підстави для ухилення (чому так склалося) чи є хтось на утриманні, характеристика, працює чи не працює. Тут сукупність багатьох факторів, — запевняє Аніщенко.

Теоретично, відсутність сталої судової практики і вирок "на підставі внутрішнього переконання судді" створюють корупційні ризики. Наприклад, підсудний може "мотивувати" суддю для прийняття більш м’якого рішення. Однак необхідною умовою для вироку без реального терміну є угода про визнання винуватості між слідством і підсудним. А такий механізм вже значно ускладнює можливості для "порєшать", адже домовлятися треба не тільки з суддєю, але й з прокурором.

А що ж апеляція?

Чи рятує вона ухилянтів від жорстких реальних термінів ув’язнення, призначених судом? Аж ніяк! Все відбувається прямо навпаки: до апеляційних інстанцій частіше за все звертаються не засуджені… а прокурори. Вони невдоволені занадто "м’якими" вироками судів першої інстанції.

Так, наприклад, було в справі, яку розглядав Дніпровський апеляційний суд. Два роки умовного терміну для місцевого аграрія, після апеляції прокурора, перетворились на три роки реального ув’язнення. Практично аналогічні рішення приймали апеляційні суди Львову, Івано-Франківська, Черкас, та інших міст України.

Що ж стосується виправдувальних вироків за 336 статтею, то за словами юристів, опитаних виданням, це практично червонокнижна рідкість. Пов’язані виправдувальні вироки з вимогами підсудних надати їм право пройти альтернативну службу за релігійними мотивами. Інша річ, що ніякої альтернативної служби під час мобілізації на особливий період немає, але розцінювати такі вимоги ухилянням від призову не зважились, наприклад, в Тячівському райсуді або ж в Кременецькому райсуді на Тернопільщині.

То ж ліпше не грати в "лотерею" з державою по статті 336, а дотримуватись законів України.