В міноборони людина з амбіціями та візією потрапляє в оточення полковників похилого віку і втрачає ініціативу, - Гудименко

Одним із найважливіших та найпроблемніших факторів є те, що робота в Міністерстві оборони побудована абсолютно без урахування справжніх стимулів працівників.

Про це йдеться у матеріалі голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрія Гудименка для Української правди.

Стимули працівників у Міноборони не враховуються

"У одного працівника головним стимулом є отримати нове звання, у іншого – дотягнути до пенсії, у третього створити щось справді інноваційне для країни, у четвертого – просто пересидіти війну в тилу, а не на фронті. Стимули у кожного свої, і це не те що б новина – цим просто треба вміти користуватися. Але в міністерстві оборони найчастіше виходить так, що людина з амбіціями, з візією і внутрішнім ресурсом потрапляє в оточення полковників похилого віку, втрачає ініціативу, потім бажання, потім волю до змін, а потім сама стає полковником", — зазначив очільник антикорупційної ради.

Він додав, що на початку повномасштабного вторгнення, "коли до лав армії прийшли бізнесмени, топменеджери, юристи, логісти, айтішники були сподівання, що вони інкорпоруються у роботу міністерства, замінять старі кадри і внесуть щось нове і сучасне у роботу найважливішого міністерства в часи війни". Однак цей шанс і потенціал було здебільшого втрачено.

"Значна частина того, чим представники міністерства хизуються на міжнародних форумах, створено саме представниками цієї категорії кадрів – відносно молодими, з досвідом у бізнесі або міжнародній діяльності, такими що не мали стосунку до армії до початку повномасштабної війни. Залишається тільки уявляти, наскільки б грандіозними могли бути зміни, якби ця категорія отримала всеосяжну підтримку і захист від прямого чи опосередкованого тиску старих кадрів міністерства. Але цього не сталося", — підкреслив Гудименко.

Працівники міністерства в сфері закупівель знають, що матимуть проблеми, якщо закуплять товар за ціною, яка хоча б на копійку перевищує іншу пропозицію

"Ще одним важливим фактором, який неможливо оминути в розмові про стимули, є фактор зовнішнього тиску, який особливо помітний у сфері закупівель. Якщо формулювати максимально грубо і примітивно, то кадри, які працюють у закупівлях для армії, дуже чітко розуміють, що навряд чи матимуть проблеми через затримки у постачанні, погану якість товарів для армії або просто через відсутність цих постачань. Втім гарантовано матимуть проблеми, якщо закуплять якийсь товар – хоч швабру, хоч снаряд – по ціні, яка хоча б на копійку перевищує іншу пропозицію, навіть якщо дорожчий товар має значну кращу якість, більший функціонал або менший термін поставки", — стверджує Гудименко.

Він наводить у приклад сферу закупівель, "де вже системою стали кейси, в яких контракт укладається за найнижчою ціною, але терміни постачання і якість товару суттєво гірші ніж у конкурентів".

"Причиною цьому є не тільки потенційний скандал в соцмережах чи рознос в кабінеті керівництва. Головним є те, що кожен чиновник у цій сфері знає, що він щодня ходить між Сциллою і Харибдою – звинуваченнях або у спричиненні збитків державі, або у злочинній бездіяльності. Цей загальний дисбаланс стимулів працівників призводить до примітивізації прийняття рішень на всіх рівнях, подальшому роздутті штату, зростання ролі кабінетних інтриг, і як наслідок – до все меншої і меншої ефективності і все більшої і більшої безвідповідальності. Армія з її проблемами і потребами стає надзвичайно далекою і якоюсь нереальною, війна – просто словом, а процес заради результату – процесом заради процесу", — пояснює голова ради при міністерстві.