Український Kodak, що не пережив незалежності. Чому зник завод, на плівку якого знімали весь СРСР

Саме тут народжувались фільми, які бачив увесь Союз

У невеликій Шостці на Сумщині колись гуділи цехи підприємства, яке забезпечувало фотоплівкою 70% радянського кінематографа. Тут працювало 15 тисяч людей, а місто жило заводом: будували житло, дитсадки, стадіони, палац культури. Зараз на території колишнього гіганта стоять порожні корпуси з вибитими вікнами, зарослі дороги і купи металобрухту.

Чому колись стратегічне підприємство, яке експортувало продукцію у 40 країн світу, не пережило розпад СРСР і що зараз відбувається на 118 гектарах колишньої індустріальної імперії — розповідає "Телеграф".

Чим була "Свема" для Шостки у часи радянської України

Завод "Свема" у Шостці запустили у 1931 році. Підприємство виробляло фотоплівку, кіноплівку, магнітні стрічки, рентген-плівку та касети для магнітофонів. У найкращі роки тут працювало понад 15 тисяч людей.

Шостка фактично жила заводом. Підприємство будувало для працівників житлові квартали, дитячі садки, школи, стадіон, палац культури, санаторій і лікарню. Місцеві жартували: якщо у кіно раптом зникало зображення, значить, у Шостці зупинилась плівка.

До середини 1980-х років до 70% кінопродукції СРСР створювали на матеріалах шосткинського підприємства. Продукцію експортували у понад 40 країн світу. "Свема" мала власну науково-дослідну лабораторію, де хіміки, інженери та техніки розробляли унікальні емульсії для різних типів плівки.

Завод мав статус стратегічного об'єкта. Виробництво фотоплівки та магнітних носіїв прирівнювалось до оборонної галузі. Іноземцям в'їзд сюди заборонили, а працівники підписували зобов'язання про нерозголошення технологій.

Тут виготовляли не лише плівку для кінематографу. На заводі випускали спеціальні матеріали для військової розвідки, космічних знімків та авіаційних фотоапаратів. Технології суворо охоронялись, а саме виробництво вважалось стратегічно важливим для держави.

Що знищило шосткинський завод

Після розпаду СРСР підприємство втратило головного замовника — державу. Із початком 1990-х почалася боротьба за виживання. Відсутність ринку, конкуренція з імпортом і швидкий розвиток цифрових технологій зробили плівку непотрібною.

Уже на початку 2000-х "Свема" працювала лише частково: виробляли невеликі партії фотоплівки та касети для відеокамер. Та й ті не продавались. У 2012 році завод офіційно збанкрутував.

Працівники розповідали, що останні зміни відбувалися буквально "на ентузіазмі". У цехах стояли застарілі машини, частину обладнання зупинили через відсутність сировини. Потім почали розпродавати територію, а корпуси — здавати під склади.

Що лишилось від імперії "Свеми"

Багато років шосткинці дивились на руїни і згадували, як "Свема" колись годувала місто. Але у 2023 році ситуація змінилась. На місці колишнього заводу офіційно створили індустріальний парк "Свема", який нині діє й розвивається.

Проєкт включено до каталогу 100 українських технопарків, а управління здійснює КП "ІП Свема".

Тут готують майданчики для нових виробництв, відновлюють комунікації та дороги. Частину старих корпусів адаптували під склади, деревообробні та машинобудівні цехи. За словами міської влади, у 2025 році кількість резидентів перевищила десять компаній, серед яких — підприємства легкої промисловості та логістичні оператори.

Попри нові зміни, частина території "Свеми" лишається у руїнах. Величезні корпуси з вибитими вікнами заросли мохом, а на воротах ще можна побачити старий логотип.

Тут часто знімають кліпи, тревел-відео й фоторепортажі. Блогери називають це місце "українським Детройтом" — символом епохи, що минула.

Старі працівники часом приходять сюди, щоб просто пройтися знайомими алеями. Кажуть, запах фотохімії тут відчувається навіть тепер, коли завод мовчить.

Український бренд "Свема" — легендарна плівка, яку більше не проявиш

Плівка "Свема" сьогодні живе лише в архівах, на інтернет-аукціонах та у приватних колекціях.

На OLX та eBay ще можна знайти запаковані рулони 1980-х років — по 200–400 грн і дорожче. Для когось це просто сувенір, для когось — частина минулого.

Колись ця плівка фіксувала найважливіші миті життя — від весілля до польотів у космос. Тепер вона лишилася тільки у старих фотоальбомах і на пожовтілих коробках із логотипом, який колись знали не лише у Союзі.

Ось так завод, що знімав життя інших, сам став сюжетом про зникнення.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, як Київ втратив легендарний завод, що створював найсучасніші комп'ютери. Продукцію цього підприємства купували 12 країн.