Міг стати українським Intel: як Київ втратив легендарний завод, що створював найсучасніші комп'ютери

Колись це було місце, де народжувалися комп'ютери для всього Радянського Союзу. Тут збирали машини, які керували космічними польотами з Землі та автоматизували заводи по всьому СРСР — від Києва до Владивостока. А тепер на території легендарного київського заводу "Електронмаш" порожні цехи, розбиті вікна та гори іржавого мотлоху.

За останні кілька років підприємство продали вже втретє. Останній покупець заплатив 121 мільйон гривень за 18 гектарів землі біля станції метро "Житомирська" та майновий комплекс. Проте про відновлення виробництва ніхто не говорить. "Телеграф" розповість, чому київський "Електронмаш" не вижив, попри стратегічну важливість для економіки та оборони для України.

Перші комп'ютери і зародження "Електронмашу": як все починалося

У квітні 1962 року Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про створення заводу в Києві. На околиці міста, на землях радгоспу "Совки", почали будувати завод електронних обчислювальних та керуючих машин. Ініціатором виступив академік Віктор Глушков. Держава виділила величезні гроші та найкращі кадри.

У 1965 році підприємство запустили. Саме тут розпочали випуск першої в країні керуючої машини широкого призначення "Дніпро". Її розробив Борис Малиновський разом з командою київських інженерів.

Машина "Дніпро" для космічної програми та всього СРСР

Комп'ютер "Дніпро" створювали три роки. Машина працювала на транзисторах, пам'ять зберігалась у феритових сердечниках діаметром пів міліметра. Швидкість досягала 10 тисяч операцій за секунду. Це був рівень американських аналогів того часу.

Восени 1965 року модернізовану версію "Дніпра" встановили в Центрі управління космічними польотами. Комплекс збирав інформацію зі 150 датчиків, а 300 секунд машина обробляла величезний обсяг даних. Саме ця система допомогла радянським дослідникам вивчити зворотний бік Місяця автоматичними апаратами та здійснити м'яку посадку на супутник Землі.

Перші труднощі

Спочатку "Дніпро" збирали на київському заводі "Радіоприлад". Але якість була жахливою. З'ясувалось, що директор для складання комп'ютерів набрав випускників школи. Вчорашні школярі псували деталі через невміння, і тисяча з'єднань постійно виходила з ладу.

Конструктори працювали цілодобово, перепаювали всю машину. У грудні 1961 року державна комісія на чолі з академіком Олексієм Дородніциним провела двотижневі випробування. Аж тоді машину рекомендували до серійного виробництва.

70-ті та розквіт підприємства: як "Електронмаш" перетворився на легенду

У 1972 році на базі київського заводу створили НВО "Електронмаш". Відкрили науково-дослідний інститут периферійного обладнання. Тут розробляли накопичувачі на магнітних дисках, графічні пульти, принтери, системи для сейсмічних досліджень.

До кінця 1970-х на підприємстві працювало понад 10 тисяч людей. Для співробітників побудували гуртожитки та будинки з сучасними квартирами, три дитячі садки та піонерський табір "Вумовець". Працювали їдальня, поліклініка, стадіон. Завод мав власні бази відпочинку на березі річок Рось та Десна, куди співробітники приїздили зі своїми сім'ями у відпустку.

Світове визнання: як про український завод почув увесь світ

У 1966 році комп'ютер "Мир-1" на виставці "Інтероргтехніка" отримав високу оцінку. Машину закупила компанія IBM ( американська електронна корпорація, один із найбільших світових виробників усіх видів комп'ютерів і програмного забезпечення). Керівні комплекси СМ-3 купували Алжир, Болгарія, Угорщина, Польща, Індія, Фінляндія, Чехословаччина, Швеція, Югославія та Куба.

Машина "ЕМРТ-3" під назвою "Каштан" була єдиною у світі за призначенням. Її запатентували в США, Англії, Франції, Німеччині, Італії та Японії. Комп'ютер автоматизував розрахунок партій матеріалу на заготівлі в швейній, металургійній та машинобудівній галузях.

У 1986 році підприємство виготовило друковані плати для дистанційного керування тракторами. Техніку використовували під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Власні розробки та початок смерті: чого не вистачило "Електронмашу" на шляху до слави

"Електронмаш" створював власні системи. Агрегатна система М4000 стала першою в СРСР машиною на інтегральних схемах. Вона була сумісна з американською IBM System/360. Мінікомп'ютер СМ1800 працював на процесорі КР580ВМ80А — аналогу Intel 8080.

У 1988 році завод випустив перші персональні комп'ютери "Пошук-1" та "Нивка". До 2015-2016 років підприємство виробляло мультимедійні комплекси для шкіл, електронні каси, прилади для електротранспорту, модулі для вітряків, системи обліку газу, медичне обладнання.

Проте уже до середини 1980-х стало помітно, що вітчизняне виробництво безнадійно відстало від світового рівня. Підприємству не вистачало передових технологій, інтегральних схем, лазерної оптики, точних верстатів. В СРСР відкрився ринок західного обладнання. Покупці обирали якісніші та дешевші товари.

Колектив у 10 тисяч співробітників випускав 30 тисяч машин на рік. Це три комп'ютери на людину за рік. З такими показниками про майбутнє не могло бути й мови.

Зростала заборгованість, люди звільнялися. Наприкінці 1990-х підприємство припинило існування як виробничий комплекс.

Тепер на місці, де колись створювали комп'ютери для космічної програми, можуть вирости житлові комплекси, адже власник може розпоряджатися майном на власний розсуд. Тим часом від легендарного заводу залишаться лише спогади та кілька машин у музеях.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про не менш сумну долю величезного комбінату під Львовом. Він годував 18 тисяч робітників і постачав сірку для всього СРСР, але всього за кілька років став руїною.