Стипендії піднімуть, але європейські виші полюють на наших студентів: чому Україна програє боротьбу за молодь

Університети України в умовах війни ведуть боротьбу зі студентами на фоні щоденних викликів

Попри високі стандарти освіти й потужні наукові школи українські виші часом програють європейським "колегам" через безпеку і більш лояльні умови для студентів. До того ж проблемними "точками" наших університетів є низька стипендія, яку мають переглянути у 2026 році, і часом неналежні умови в гуртожитках. На цих аспектах в інтерв’ю "Телеграфу" наголосила Ольга Чабанюк – заступниця голови Профспілки працівників освіти й науки України.

Європейські виші "хантять" студентів, що можуть цьому протиставити українські?

- В умовах повномасштабної війни, наскільки українським вищим навчальним закладам вдається залишатися конкурентоздатними на освітньому ринку?

- Українські університети без перебільшення проходять справжні випробування – обстріли і як наслідок руйнування та пошкодження інфраструктури, переміщення, відтік студентів та викладачів тощо. Зокрема, за останніми цифрами Міністерства освіти, пошкоджено або зруйновано 4358 навчальних закладів в країні, а після атаки 14 листопада до переліку додалось як мінімум ще два у Києві. Це 17,1 % від загальної кількості. Попри це система вищої освіти не лише втрималася, а й продовжує розвиватися. Провідні українські університети розширюють співпрацю з європейськими вишами, відкривають спільні магістерські програми, долучаються до "Erasmus+" та інших ініціатив і проектів, що дає можливість студентам і викладачам проходити стажування тощо.

І загалом нашою конкурентною перевагою були і є сильні академічні й наукові школи, поєднання фундаментальної підготовки з практичними навичками. І цього намагаються дотримуватися навіть релоковані виші, хоча після переміщення можуть розміщуватися на кількох локаціях, приєднуватися до інших закладів. Наприклад, факультети Луганського нацуніверситету розташовані в Полтаві, Миргороді та Лубнах. Зрозуміло, що це не той рівень лабораторій і центрів, для проведення досліджень, які мають Київський університет імені Т. Шевченка, або КПІ, або Львівський університет ім. І.Франка. Проте можливості для практичної підготовки шукають і у випадку релокації. До речі, наші великі заклади змогли наростити кількість студентів від початку повномасштабного вторгнення. Чому їх обирають студенти? В тому числі й через безпековий фактор.

- Європейські навчальні заклади в цьому точно мають переваги, а якщо порівнювати вартість навчання?

- З одного боку, українська освіта у порівнянні з країнами ЄС залишається більш доступною. З іншого ми маємо правила прийому з купою вимог, які абітурієнти мають виконати аби стати студентами українських вишів. Натомість багато європейські університети просто "хантять" українських студентів. Адже пропонують підготовчі програми без достатнього знання мови, вступ без встановленого прохідного балу тощо. Відзначу, що при цьому міністри освіти різних країн, з якими маємо можливість спілкуватися, дякують за наших учнів та студентів. І ми розуміємо, що це роль наших вчителів, які забезпечили такий рівень підготовки. Тобто, сильні фізико-математичні, наукові школи, які є в Україні, вони лишаються конкурентними на освітньому європейському рівню.

- Логічно постає питання, як тоді вишам, країні утримувати молодь?

- Європа зараз, дійсно, пропонує повну підтримку для нашої молоді, тому що у світі є голод на людський капітал. Тож утримувати абітурієнтів, студентів та, в тому числі викладачів дуже і дуже важко. Наприклад, якщо ми говоримо про магістратуру, то іноземна мова є обов'язковою для вступу, для отримання звання "доцента" вимога PhD – володіння однією з іноземних мов на рівні не нижче B2. Зрозуміло, що з цим рівнем за кордоном відкриваються додаткові можливості. І як раз, на жаль, навчання в іноземних вишах обирають найкращі – ті, хто мають високий рівень знань, вміють навчатися, ставити цілі й досягати їх.

Звісно, що багато хто з молоді обирає залишатися в Україні. Думаю, що мотивувати може перш за все рівень стипендій, зарплат та загалом життя.

Університети стали менш привабливими для "дорослих" студентів через зміну правил

- Крім того, що іноземні виші можуть заманювати наших абітурієнтів та студентів кращими умовами, є ще інший вимір. Дозвіл на виїзд цього літа отримали чоловіки віком 18-22 років. Через це виші відчули відтік студентів?

- Якщо говорити в цілому, за даними Центру економічної стратегії, сьогодні маємо приблизно 700 000 чоловіків у віці 18-22 років, а це десь – 8% усієї робочої сили. Приблизно половина цих хлопців навчаються чи навчалися… Скільки з них виїхали, ми не знаємо, але потенційно може бути значна частина. Тобто, відтік студентів теж мав місце, але точних цифр немає. Адже релоковані університети мають можливість продовжувати навчання онлайн. Відповідно, важко простежити, чи людина підключається на пари з України чи з-за кордону.

Варто відзначити, на відрахування або переведення в інші українські виші вплинуло і те, що в останній рік університети перейшли переважно на очну форму навчання. Відповідно до рекомендації МОН. І якщо хтось зі студентів був за кордоном, то був змушений відмовитися від навчання в Україні через такий формат. Або обрати варіант переходу до релокованих вишів, які мають можливість пропонувати дистанційне навчання.

- Натомість у перші роки повномасштабної війни виші відчули "приріст" студентів-чоловіків у віці 25+. Як змінилась ця тенденція на сьогодні?

- Таких студентів стало менше. Ситуація почала змінюватися ще у 2023 році, коли правила прийому змінювали прямо під час проведення вступної кампанії. Тоді було введено низку обмежень щодо надання відстрочки для таких здобувачів освіти. Зокрема, це має бути перша освіта і на рівні вищому за попередній. Тобто, якщо чоловік навчався, наприклад, в технікумі й вступає на денну форму навчання у заклад вищої освіти, це дає йому право на відстрочку. А якщо він вже має закінчену вищу освіту, то щоб отримати відстрочку, може вступити тільки до аспірантури.

До введення БЗВП готувалися в авральному режимі, від цього постраждала якість?

- Якщо говорити про воєнний вимір роботи вищої школи в Україні, як вона реагує на реалії, зокрема, чи введить нові спеціальності, корисні для фронту?

– Якщо згадати про релоковані ще після 2014 року університети з Донеччини та Луганщини, то вони ще тоді відновлювали військові кафедри, давали можливість проходити підготовку, отримувати офіцерські звання. З початком повномасштабної війни, технічні університети розвивають ті спеціальності, що набули популярності. Зокрема, ті що стосуються підготовки фахівців з експлуатації, ремонту та модернізації ракетно-артилерійного озброєння, бронетехніки, авіаційного обладнання. А також спеціалістів з інформаційних технологій, за напрямками – інженерія програмного забезпечення, математичне і програмне забезпечення військових інформаційних систем, радіотехніка та РЕБ, які нам готують фахівців з радіоелектронних систем та засобів радіоелектронної боротьби. Крім того, пропонують виші й підготовку операторів БПЛА, й напрямки, які стосуються кібербезпеки та зв'язку, бо має гібридну війну і розуміємо, що такі фахівці дуже необхідні.

- При цьому всі виші незалежно від спрямування мали з цього навчального року запровадити базову загальновійськову підготовку (БЗВП). Як це реалізовано на практиці?

- На законодавчому рівні передбачено, що базову військову підготовку до 25 років мають пройти чоловіки, придатні до служби. Натомість Міносвіти рекомендувало листом аби БЗВП здобувачі освіти пройшли на 1-2 курсі, тобто у віці 18-20 років. Від профспілки ми зверталися з пропозицією переглянути цей момент. Адже наразі при зниженні межі мобілізаційного віку, можуть сказати, що оскільки всі студенти пройшли підготовку, то вони можуть одразу ставати до захисту країни. Та по факту програма БЗВП поки є не зовсім ефективною. Перш за все через те, що навчальні заклади мали в авральному режимі підготувати інструкторів, матеріальну базу для проведення занять. Крім того, практичні заняття мають проводитися на базі навчальних центрів ЗСУ, які зосереджені на підготовці мобілізованих. Саме тому, може страждати якість занять із студентами.

- Як можна було б покращити ситуацію із підготовкою?

- Не обмежувати проходження БЗВП другим курсом, а дати можливість робити це до 25 років, як це визначено законом.

Боротьба за стипендіальну квоту і проблеми гуртожитків

- Якщо говорити про стипендії, який на сьогодні встановлений рівень і чи є питання у студентів щодо прозорості нарахування?

- Стипендії наразі є двох видів – академічні та соціальні. "Звичайна" академічна – 2 000 грн/міс, підвищена – 2 900 грн/міс, для технічних спеціальностей – машинобудування, енергетика, гірнича справа, металургія тощо – 2550 та 3711 грн/міс. відповідно. Держава таким чином підтримує ті галузі, які важливі наразі.

Соціальні стипендії для вищих навчальних закладів – 1 180 грн/міс, діти-сироти 4 542 грн/міс (віком від 18 до 23 років) і 4 794 грн/міс (до 18 років).

Щодо прозорості нарахування: стипендії призначаються на основі рейтингів, які формуються за результатами іспитів. Додаткові бали нараховуваються за перемоги в олімпіадах, написання наукових робіт, участь у різних заходах тощо. Крім того, рішення щодо призначення стипендій не ухвалює якась одна людина, до прикладу декан факультеті чи його заступник. Є стипендіальні комісії, до складу яких студенти – представники самоврядування, профспілок.

- Навчальні заклади можуть самостійно змінювати розміри стипендій?

- Ні, для цього у них немає ні повноважень, бо порядок виплат регламентованою Постановою Кабміну №1045, ні коштів, адже їх виші отримують з державного бюджету. До речі, в ньому закладають суми з розрахунку виплат 40% студентів, що навчаються за державним замовленням. Колись квота була на рівні 75%, потім її знизили до сьогоднішніх показників. Але була пропозиція кілька років тому взагалі лишити стипендії тільки для 15% студентів-бюджетників. Тоді студенти виходили на протести, в Києві була хода від парку імені Тараса Шевченка до будівлі Кабміна і відстояли квоту. І, звісно, що розміри виплат наразі не влаштовують молодь і питання підвищення стипендій порушуються постійно.

- Яку суму закладено на стипендії на наступний рік?

- У проекті бюджету на 2026 рік передбачено цю суму збільшити на півтора мільярда, тобто з 5,4 до 6,6 млрд гривень. Відповідно, може йтися про перегляд розмірів стипендій. Але остаточні цифри побачимо після ухвалення документа.

- У продовження теми соціальних гарантій студентів, періодично вибухають скандали навколо стану гуртожитків у Дніпрі, Львові, Києві? В чому причина таких проблем і чи є для них рішення?

- Треба визнати, що ситуація з гуртожитками є плачевною, тому що вони перебувають на самофінансуванні. Тобто жодної дотації з державного бюджету на це не виділяється, виші можуть розраховувати тільки на кошти спецфонду. Його наповнює перш за все плата за навчання студентів-контрактників, але серед видатків крім утримання тих же гуртожитків, також оплата праці викладачів, адже держава фінансує її тільки з розрахунку на державне замовлення студентів. Таким чином наявних сум не вистачає на оплату комунальних послуг, проведення ремонтів, тим паче є певні обмеження щодо саме капітальних робіт. Тож ключова причина все-таки дефіцит коштів. Тобто ситуація зі станом гуртожитків часто вимушена, проте адміністрація кожного вишу, студентська спільнота намагається дбати про будівлі в міру можливостей.

До того ж ми спостерігаємо нові й нові атаки, в наслідок яких руйнувань зазнають будівлі навчальних закладів. Як за одну ніч в тому ж КПІ були вибиті всі до одного вікна у навчальних корпусах та гуртожитках. У держбюджеті навіть на такі екстрені ситуації кошти не передбачені, тому університети змушені самі реагувати – шукати спонсорів, партнерів.

Навіть говорячи про виклики, реформи й відтік молоді, не можу не звернутися до молоді зі словами щирих вітань з нагоди Дня студентів, який відзначається як раз сьогодні, 17 листопада. Раніше ми казали студентам: "Ви — наше майбутнє". Тепер кажемо: "Ви — наше сьогодення". І бажаємо студентам, щоб якомога швидше небо над головою стало мирним, а також вірити у власні сили, не боятися мріяти й діяти, адже саме їх дії вже сьогодні творять країну, в якій хочеться жити.

Як повідомляв "Телеграф", с наступного року мали б бути переглянуті не тільки стипендії, а й зарплати освітянам — вже кілька років профспілка добивається виконання законів при нарахуванні відповідних виплат. Рішення — за депутатами ВР України.