Там всім наливають чарку? Де в Україні є село з "градусною" назвою

Ви точно захочете перевірити свій навігатор, коли почуєте цю назву. Ні, це не марка напою і не меню шинку на Полтавщині, де найсмачнішою візитівкою є галушки.

Білогорілка — не жарт і не фольклорний мем, а село з понад трьохсотрічною минувшиною, козацьким корінням і унікальним ландшафтом на берегах річки. Але не поспішайте шукати тут "чарку": за цією назвою ховається не алкоголь, а століття козацької історії.

Білогорілка — село в Україні, що входить до Лохвицької міської громади Миргородського району Полтавської області. Нині тут мешкає близько 517 осіб. Розташоване воно на правому березі річки Сула: за 6 км вище за течією лежить село Гудими, за 1,5 км нижче — Ручки, а на протилежному березі — Голінка на Сумщині (на Google-мапі позначена як Голенка). У цьому місці Сула звивиста, з лиманами, старицями та заболоченими озерами.

Першу письмову згадку про Білогорілку датують 1650 роком — вона позначена на мапі Київського воєводства французького інженера Гійома де Боплана (як pagus — село). У XVI столітті ці землі були прикордонням Черкасько-Путивльського регіону, а під час Національно-визвольної війни 1648 року село входило до Лохвицької сотні Лубенського полку.

У ХІХ — на початку XX століття Білогорілка була заможним козацьким селом із церквою, школою, млинами та понад двома тисячами мешканців. За радянських часів тут діяв колгосп імені Валеріана Куйбишева. У 2020 році село стало частиною Лохвицької міської громади та новоутвореного Миргородського району.

Серед пам’ятних місць — монумент козаку Сулану, братська могила загиблих у Другій світовій війні та пам’ятник односельцям. А серед уродженців — відомий під літературним псевдонімом Поль Половецький, український поет та письменник Полікарп Плюйко.

Раніше ми розповідали про село на Харківщині з назвою, що лякає. Воно пов'язане з професією, що рятувала життя.