"Мітинг моєї мрії" – як протест "за" Федорова перетворився в акцію "проти" Сирського. Репортаж "Телеграфу"

Висловити свою позицію прийшли навіть малюки та домашні улюбленці

Вечір п'ятниці 17 липня. Перед театром Франка людно так, як не буває навіть перед прем’єрами. Але замість квитків – картонки, замість афіш – гасла, а замість оплесків акторам – скандування "Ганьба". Київ зібрався не на виставу. Київ прийшов сперечатися з владою. Причиною стала раптова відставка Михайла Федорова з поста очільника Міноборони. "Телеграф" відчув цю атмосферу.

"М'ясо" чи дрони

Близько дев’ятої вечора до площі перед театром стікаються сотні людей. Переважно молодь – хіпстери, айтішники, ветерани. Поруч, на літніх терасах дорогих ресторанів, відвідувачі неспішно допивають коктейлі й з цікавістю спостерігають за колоною людей із картонними плакатами. Два паралельні київські вечори на кількох десятках метрів один від одного.

– Сирський хоче воювати "м’ясом", а Федоров – дронами, – пояснює одна літня жінка іншій.

Політичний аналіз, можливо, не бездоганний. Але для репутації Федорова ця коротка розмова говорить чи не більше за десятки політичних коментарів. Образ "міністра технологій", який просував безпілотники й цифровізацію війська, виявився зрозумілим навіть на побутовому рівні.

Над натовпом майорять українські прапори, прапори Євросоюзу та червоно-чорні стяги. На картонках – десятки різних вимог. Одні виступають проти корупції, інші закликають повернути військовополонених. Чимало плакатів адресовані парламенту, який пішов на канікули, так і не проголосувавши за нового міністра оборони. "Які нах*й канікули?" – зазначено на одному з найпомітніших плакатів.

Формально акція – на підтримку Михайла Федорова. Але дуже швидко стає зрозуміло: значна частина протесту спрямована не стільки "за" нього, скільки "проти" головнокомандувача Олександра Сирського. Що репутаційно дуже погана історія для країни, що обороняється. Саме конфлікт між Сирським і Федоровим був озвучений як одна з головних причин відставки останнього. У натовпі регулярно лунають різкі, подекуди відверто образливі гасла на адресу Сирського. Пригадується його російське походження. Втім, повторювати найрадикальніші гасла готові не всі.

– Не цього я очікував. По факту, це мітинг проти Сирського, – каже один із протестувальників Євген.

Натовп періодично вибухає оплесками й скандуванням. Знову і знову над площею прокочується "Ганьба!".

А потім усе різко стихає.

Люди стають на одне коліно. Схиляють голови. Хвилина мовчання за загиблими військовими перетворює гамірну площу на майже абсолютну тишу. Після неї сотні голосів починають співати гімн України.

Дісталося і депутатам

Серед присутніх, як стало відомо "Телеграфу" команда Федорова з Міністерства оборони. Також був помічений бізнесмен Томаш Фіала і народна депутатка Мар’яна Безугла, яка вже давно вимагає відставки Сирського.

– Це мітинг моєї мрії, – говорить вона "Телеграфу" і додає, що просто на акції на неї вже встигла напасти "якась група людей".

На площі також військовий і поет Павло Вишебаба.

– Волею долі і голосування народу України, у нас утворився персоналістський режим, де парламент майже не відіграє ролі, а уряд фактично керований однією людиною. Нам, суспільству і військовим, – навіть перестали пояснювати призначення та відставки. Я не розумію цього рішення. Підозрюю, що відставка Федорова може бути пов’язана з його політичними амбіціями. На мою думку, він демонстрував результат, який здатен суттєво вплинути на перебіг війни. Хотілося б, щоб ця робота продовжувалася. Або хоча б щоб нам пояснили, чому його звільнили, – каже Вишебаба "Телеграфу".

Серед людей – ветеран Дмитро. Він стоїть на протезі.

– Для мене це незрозуміле звільнення. Реформи, яких чекали військові, можуть просто зупинитися. Я демобілізувався лише тому, що став ветераном на протезі. Інакше перспектив звільнитися не мав. Контракти продовжують в односторонньому порядку. А депутати? Їх 450, вони отримують зарплату, але зараз, коли потрібно було ухвалити рішення щодо нового міністра оборони, просто пішли на канікули. То навіщо вони? – коментує виданню ветеран.

Саме парламент цього вечора стає ще однією мішенню протесту. Обурення депутатськими канікулами звучить майже так само часто, як вимоги пояснити відставку Федорова.

Дві площі

Близько опівночі площа поступово починає порожніти, хоч протестувальників ще залишається багато. Люди розходяться невеликими групами. Хтось складає картонки під пахву, хтось ще фотографується, хтось продовжує сперечатися дорогою до метро.

Парадоксально, але відставка, яка мала поставити крапку в історії Михайла Федорова як міністра, схоже, відкрила для нього нові політичні можливості. За кілька днів стараннями президента він отримав такий рейтинговий буст, який навряд чи можна було здобути на посаді очільника Міноборони. Інше питання – як він ним скористається в майбутньому.

Але, залишаючи площу Франка, складалося враження, що більшість людей прийшла сюди не стільки за Федорова, (а радше взагалі не за нього) скільки за власну надію на завершення війни. Шкода лише, що остаточне рішення про це приймається не на площі Франка, а на Червоній площі.