Петиція в Україні: що це таке і чи справді вона може щось змінити

Право на подібні звернення гарантується Конституцією

Електронні петиції для українців є однією із демократичних форм звернення до влади різних рівнів стосовно важливих для громадськості питань. Як, наприклад, протест щодо прийняття нового варіанту Цивільного кодексу України. Подібні колективні заяви можна подавати як до президента чи Верховної Ради, так і до адміністрацій на місцевому рівні — в залежності від теми і проблематики озвученого питання.

Сьогодні "Телеграф" спробує простими словами пояснити механізм петицій в Україні, способи їх подачі та затвердження до розгляду, а також розповість про успішні кейси подібних звернень до чиновників.

Що ж таке петиція?

Електронною петицією називають особливу форму колективного звернення громадян. Її кінцевим адресатом є влада: президент, парламент, Кабмін чи орган місцевого самоврядування. Суть такого документа досить проста — публічне формулювання проблеми чи пропозиції та збір підписів на підтримку озвученої ідеї.

Направляти петиції може кожен громадянин України, це право гарантоване статтею 40 Конституції. Практичною реалізацією цього права "займається" Закон України "Про звернення громадян".

Що потрібно, аби петицію розглянули?

На загальнодержавному рівні для проходження далі ваше звернення мають підтримати щонайменше 25 тисяч інших людей. Всього на це дається не більше трьох місяців — через 90 днів петиції, котрі не отримали потрібної кількості голосів, фактично йдуть в архів.

У випадку місцевих петицій як кількість підписів, так і строки для підтримки визначаються статутом відповідної громади. До прикладу: аби ваша думка була розглянута представниками місцевої влади Києва, звернення мають підписати 6000 громадян. Тим часом в Одесі "прохідним бар'єром" для петиції є 1000 голосів, у Львові — 500 тощо.

Зазначимо, що набрання петицією потрібної кількості голосів не означає автоматичного виконання зазначеної вимоги. Такий документ передають на обов'язковий розгляд, а відповідний орган влади має оприлюднити відповідь із результатами та обґрунтуванням рішення щодо подальшої долі звернення.

Що має бути в електронній петиції?

Звертаємо вашу увагу, що анонімно подібне звернення подати не вдасться. Окрім суті питання, петиція передбачає вказання прізвища, ім'я та по батькові її ініціатора та адресу електронної пошти. На більшості сайтів для подачі подібних пропозицій є авторизація через електронний ключ чи Дія.Підпис. Це займає трохи часу, але фільтрує простір від зайвого спаму, жартівників та іншого інформаційного непотребу.

Важливим моментом є те, що ваша петиція не може містити закликів до повалення конституційного ладу, пропаганди війни та насильства, порушення територіальної цілісності України чи закликів до тероризму. Також не слід писати звернення, що здатні розпалити расову, релігійну чи міжетнічну ворожнечу, посягати на людські права і свободи.

Приклади успішних петицій

Електронні петиції — чудовий механізм, аби привертати увагу до держави до конкретної проблеми.

Наприклад, першою петицією до Верховної Ради, яка набрала необхідну кількість голосів, стало звернення щодо професійної освіти. Автори звернення просили прискорити прийняття ЗУ "Про професійну освіту", аби не допустити руйнації такого виду здобуття знань в країні. Документ підписали 25 424 громадяни. У парламенті її офіційно зафіксували і направили на розгляд профільного комітету.

Нині, під час повномасштабного вторгнення Росії, досить популярними (якщо можна використати таке слово, звісно) є петиції стосовно присвоєння звання Героя України чи іншого відзначення подвигу загиблих захисників. Так, до прикладу, після звернення відповідне звання посмертно присвоїди військовослужбовцю Валентину Череднику. Ще одного українського бійця, Сергія Дуная, було посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Загалом же звернення до влади торкаються різноманітних тем — від перегляду законопроєктів та призначень конкретних осіб на певні посади до перевірки дрібних проблем на місцевому рівні.

До прикладу, раніше "Телеграф" писав, як нещодавно до Кабміну звернулися громадяни із пропозицією заморозити ціни на комунальні послуги під час війни з Росією.

Тим часом у Києві місцеві жителі прагнуть обмежити експлуатацію автобусів певного типу — для покращення екологічної ситуації в столиці.