Від порятунку в операційній до фінансової грамотності: як в Україні будують відновлення ветеранів

Шлях українського військового після важкого поранення — це не просто кілька тижнів у госпіталі. Це тривала і часто виснажлива дорога, яка починається з операції, проходить крізь місяці реабілітації та впирається у звичайне цивільне життя: пошук роботи, адаптацію та банальні побутові справи.

Щоб людина не залишалася на цьому шляху сам на сам зі своїми бідами, потрібна чітка взаємодія всіх: військових лікарів, благодійників, держави та бізнесу. Кожен із них тримає свою ділянку фронту. Як саме працює цей ланцюжок, де в ньому виникають найгостріші проблеми та чому звичайна разова допомога вже не працює. Про це читайте у матеріалі "Телеграфу".

Поранення та перша ланка

Сучасна технологічна війна кардинально змінила характер травм, з якими вимушені працювати медики. Якщо раніше лікарі частіше мали справу з окремими травмами кінцівок чи вогнепальними пораненнями, то сьогодні все змінилося.

– Найважчими є комбіновані травми, коли страждають не тільки кінцівки, а також живіт. Коли в організм потрапляє багато сторонніх предметів, через що відбуваються важкі травми внутрішніх органів. Таку людину дуже важко рятувати на всьому етапі евакуації: від поля бою до госпіталізації, – пояснює "Телеграфу" представник Командування Медичних сил Збройних Сил України, полковник Іван Стецко.

За словами полковника, особливий виклик для медиків сьогодні – це травми черевної порожнини. Вони вимагають не лише майстерності хірурга, а й тривалого, специфічного догляду після втручання.

– Існують труднощі з лікуванням абдомінальних травм, коли є пошкодження кишківника. Видаляється частина кишківника і людина вже не може нормально харчуватися. Її треба годувати спеціальними сумішами. І військовослужбовців з такими проблемами дуже важко рятувати, адже таке харчування вкрай важко правильно підібрати, – додає Стецко.

Разом з тим, навантаження на медичну службу ЗСУ зараз дуже серйозне.

– Важливим напрямком є постачання високотехнологічного обладнання для госпітальної ланки медичної служби ЗСУ. Ми розуміємо, яка кількість поранених військових, тому ця техніка є і вона працює 24 на 7 і часто виходить з ладу. Розхідні матеріали треба закупляти у великій кількості. Тому високотехнологічне обладнання, техніка і медикаменти – допомога, що була б дуже доречною від партнерів, – наголошує представник Командування Медичних сил.

У найскладніших випадках на допомогу військовим медикам приходять міжнародні фонди. Наприклад, благодійна організація Revived Soldiers Ukraine вже не один рік відправляє бійців із важкими пораненнями на лікування до США.

– Revived Soldiers Ukraine забирає таких важкопоранених захисників до себе і лікує в чиказькому госпіталі. У нас є домовленість з лікарями і керівництвом цього госпіталю. І ми дуже багато хлопців так врятували, – підкреслює Іван Стецко.

Реабілітація без права на перерву

Втім, загоєння ран – це лише початок відновлення. Далі починається тривалий процес повернення людині здатності рухатися, доглядати за собою та жити без постійного болю.

– Порятунок життя військового – це лише перший етап складного і часто багаторічного процесу відновлення, – пояснює "Телеграфу" президентка Revived Soldiers Ukraine Ірина Ващук-Дісіпіо. – За понад 12 років роботи ми бачили сотні історій українських захисників, які пережили надважкі поранення, численні операції, ампутації, травми головного та спинного мозку. І дуже часто найскладніший шлях для них починається саме після завершення первинного лікування.

Благодійниця звертає увагу на те, що через специфіку бойових травм бійці стикаються з цілим комплексом супутніх проблем.

– Один військовий може одночасно мати пошкодження внутрішніх органів, кісток, нервової системи, втрату кінцівок та інфекційні ускладнення, резистентні до багатьох антибіотиків. Такі пацієнти потребують не просто загоєння ран, а комплексного, поетапного відновлення втрачених функцій організму, – запевняє очільниця фонду.

Найнебезпечніший момент у цьому процесі – перерва між лікуванням у госпіталі та початком реабілітації. Якщо між цими етапами минає занадто багато часу, прогрес може бути втрачений.

– Однією з найбільших проблем залишається безперервність реабілітації. Після виписки зі шпиталю військовий не завжди має можливість відразу потрапити до спеціалізованого реабілітаційного центру. А зволікання та великі перерви у відновленні можуть призводити до втрати вже досягнутих результатів, розвитку ускладнень та погіршення загального стану людини, – каже Ірина Ващук-Дісіпіо.

Щоб закрити цю прогалину, фонд ще з 2019 року створює мережу власних реабілітаційних центрів NextStep Ukraine в Ірпені та Львові. Там бійці безкоштовно відновлюються за допомогою сучасних роботизованих систем, спеціальних бігових доріжок з антигравітацією та інтерактивних тренажерів. Головна мета такого відновлення – повернути людині максимальну самостійність.

Унікальне обладнання для України

Проте справжнім технологічним проривом для всієї вітчизняної військової медицини має стати поява в Україні унікальної хірургічної системи.

– Revived Soldiers Ukraine має амбітну ціль – до кінця року поставити в Центральний військовий госпіталь першу в Україні офіційну роботизовану систему da Vinci Xi. За допомогою цього високотехнологічного обладнання ми зможемо робити менш травматичні операції, – ділиться полковник Іван Стецко.

За словами Ірини Ващук-Дісіпіо це один із наймасштабніших проєктів Revived Soldiers Ukraine, який реалізується спільно з Командуванням Медичних сил ЗСУ, міжнародними та українськими партнерами.

– Da Vinci Xi – це роботизована хірургічна система, яка дозволяє лікарям виконувати складні малоінвазивні операції з високою точністю. Хірург керує інструментами зі спеціальної консолі, отримуючи збільшене тривимірне зображення операційного поля. Це дозволяє зменшити травматизацію тканин, крововтрату та прискорити післяопераційне відновлення. Для військової медицини такі можливості особливо важливі при лікуванні складних бойових травм, зокрема пошкоджень органів черевної порожнини, – підкреслила благодійниця.

Але просто привезти робота недостатньо. Для нього потрібна повністю перелаштована інфраструктура.

– Відтак, наш фонд реалізує комплексну реконструкцію операційного блоку Центру абдомінальної травми госпіталю. Проєкт охоплює близько 180 м²: дві операційні та стерилізаційне відділення зі спеціалізованою вентиляцією, системами очищення повітря та необхідною інженерною інфраструктурою. Фактично ми створюємо сучасний "чистий" операційний блок, який відповідатиме вимогам високотехнологічної хірургії. Орієнтовна вартість реконструкції становить понад 600 тисяч євро, – ділиться Ірина Ващук-Дісіпіо.

Паралельно з будівельними роботами фонд уже цілий рік готує українських фахівців. Військові хірурги та операційний персонал пройшли навчання та обмін досвідом у Чикаго, а також активно співпрацюють із польськими колегами.

– Вже понад 12 років ми організовуємо лікування важкопоранених українських військових у провідних американських шпиталях і добре розуміємо значення сучасних медичних технологій та своєчасно наданої допомоги. Сьогодні наша стратегічна мета – створення умов для повного доступу до високотехнологічного лікування наших героїв вдома, в Україні. Це наша спільна інвестиція не лише в окремий госпіталь чи медичне обладнання, а в майбутнє української військової медицини, – підсумовує Ірина.

Синергія з бізнесом

Однак зібрати 600 тисяч євро на реконструкцію операційного блоку чи роками утримувати реабілітаційні центри завдяки випадкових внесків неможливо. Для таких масштабних завдань потрібне стабільне та прогнозоване залучення великого бізнесу.

– Ефективна допомога важкопораненим військовим можлива лише тоді, коли медичні установи, благодійні організації та бізнес працюють як єдина система, у якій кожен розуміє свою роль і відповідальність. Медичні установи мають насамперед зосереджуватися на своїй головній роботі – лікуванні та відновленні пацієнтів. І саме тут надзвичайно важливою є роль благодійних організацій, які можуть взяти на себе частину фінансових та організаційних завдань. Особливо важливим, я вважаю, є перехід від разової допомоги до системного партнерства. Яскравим прикладом є наша співпраця з фінтех-компанією Moneyveo, яка триває з 2019 року. Упродовж цих років компанія підтримувала наші реабілітаційні центри NextStep Ukraine, а сьогодні стала одним із ключових партнерів проєкту з розвитку роботизованої хірургії, долучившись до фінансування реконструкції операційного блоку. Це саме той приклад, коли співпраця бізнесу та благодійної організації виходить за межі вирішення поточних потреб і перетворюється на довгострокові інвестиції, – розповідає Ірина Ващук-Дісіпіо.

Про те, чому бізнесу варто відходити від ситуативних донатів і переходити до тривалих проєктів, говорить голова комітету АУБ з небанківського кредитування та СЕО Moneyveo Сергій Сінченко:

– Потреби військових і ветеранів мають довгий горизонт: відновлення та повернення до цивільного життя можуть потребувати років. Тому разову допомогу варто доповнювати довгостроковими програмами. Головна зміна на практиці – це передбачуваність. Благодійні фонди та організації, через які бізнес надає допомогу, можуть планувати свою роботу, а військові й ветерани — розраховувати на послідовну підтримку. Для бізнесу це означає визначені бюджети, відповідальних і оцінку результату: що саме змінилося в житті людей завдяки допомозі. Важливо обирати напрями, у яких компанія здатна підтримувати людей системно, і виконувати взяті зобов’язання. Саме така послідовність формує довіру й дозволяє досягати результатів, які потребують часу, – пояснює Сергій Сінченко.

За словами Сінченка, починати таку роботу варто з розмови з військовими й ветеранами та фахівцями, які щодня з ними працюють.

– Медичні установи й благодійні організації допомагають визначити конкретні потреби та прогалини в підтримці. Завдання бізнесу – зіставити ці запити зі своїми ресурсами й обрати напрям, у якому він може забезпечити відчутний результат. Критерії результату варто погоджувати на старті: чи працює придбане обладнання, чи відбуваються заплановані заходи та як учасники оцінюють їхню користь. Найефективнішими вважаю довгострокові партнерства з чітким розподілом відповідальності: медична установа визначає потреби, благодійна організація координує допомогу, бізнес забезпечує погоджені ресурси, – зазначає СЕО Moneyveo.

На прикладі власної компанії Сінченко показує, як системна допомога розгортається у часі та охоплює різні сфери життя захисників:

– Від початку повномасштабної війни Moneyveo спрямувала близько 30 млн грн на підтримку української армії. Водночас наша допомога захисникам розпочалася задовго до 2022 року: ще з 2019-го ми співпрацюємо з благодійним фондом Revived Soldiers Ukraine, щомісяця допомагаючи реабілітаційним центрам NextStep Ukraine. Також ми долучилися до модернізації операційного блоку Головного військового клінічного госпіталю для встановлення роботизованої хірургічної системи da Vinci Xi. Ще один напрям – соціальна адаптація та підтримка ветеранських спільнот. Спільно із ветеранською організацією "Серцевір" підтримуємо спортивні й інформаційні ініціативи. Moneyveo виступає також генеральним соціальним партнером спортивних подій, спрямованих на підтримку, реабілітацію та адаптацію українських ветеранів через спорт, які організовує український промоушен SPARTABOX спільно з Українською лігою боксу ветеранів бойових дій. Підтримуємо ініціативи клубу "Шахіст": сеанси одночасної гри для військових, які проходять реабілітацію у шпиталі. Окремо допомагаємо родинам захисників, зокрема сім’ям загиблих та зниклих безвісти. Цінність довгострокової участі бізнесу – у можливості підтримати людину на різних етапах її відновлення, – резюмує Сінченко.

Фінансова інклюзія

Коли ж фізичне лікування добігає кінця, ветеран повертається в суспільство і стикається з новими, часто непомітними для інших перешкодами. Це можуть бути не лише відсутні пандуси, а й складність отримання звичайних фінансових послуг, оформлення кредиту чи відновлення бізнесу. Щоб зрозуміти, з якими бар’єрами стикаються захисники, ми звернулися до начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ Юлії Требух.

– Тут варто виокремити кілька груп бар’єрів, з якими під час отримання фінансових послуг можуть стикатися ветерани, які зокрема пройшли через поранення, – розповідають "Телеграфу" в пресслужбі НБУ. – Це фізичні та сенсорні бар'єри, коли відділення чи банкомати не пристосовані для людей на кріслах колісних чи з ампутаціями. Це цифрові бар'єри, коли застосунки не працюють із програмами екранного доступу. Також є процедурні перешкоди – вимоги паперових довідок або особистої присутності, коли людина перебуває на тривалому лікуванні. Існують і фінансові проблеми: тривала служба чи поранення можуть негативно впливати на кредитну історію, а ветеранські виплати не завжди враховуються як стабільний дохід. Крім того, ветерани нерідко стають ціллю для шахраїв через одноразові виплати за поранення.

В НБУ зазначають, що хоча базові вимоги безбар'єрності вже діють, ринку є куди рости:

– Банки та інші установи зобов’язані забезпечити доступність щонайменше половини своїх відділень. Моніторинг показує: найкращі результати спостерігаються в облаштуванні входу до відділень, водночас ще потребує поліпшення облаштування зони обслуговування та обладнання для людей з порушеннями зору, слуху й мовлення. Наступний крок – цифрові канали. Оскільки для людини, яка тривалий час проходить реабілітацію, цифровий канал часто є найзручнішим або навіть єдиним доступним. Національний банк також готує Стратегію розвитку фінансової інклюзії, і ветерани – серед її пріоритетних груп, – пояснюють в НБУ.

Серед змін, яких найбільше потребують поранені захисники – виїзне обслуговування в госпіталях, прийняття електронного посвідчення УБД з "Дії", альтернативи власноручному підпису, віддалені консультації та навчання працівників взаємодії з ветеранами.

– Опитування серед понад тисячі військових показало: майже половина з них оцінює свої фінансові знання як середні, а 31% – як низькі або дуже низькі. Найбільше труднощів викликають кредити, розуміння пільг та захист від шахрайства. Саме під ці потреби на освітній платформі "Гаразд" створено спеціальний розділ. Водночас, якщо клієнт вважає, що фінансова установа необґрунтовано відмовляє в обслуговуванні чи порушує права, завжди можна звернутися зі скаргою безпосередньо до Національного банку, – підкреслили в пресслужбі регулятора.

Головна мета всіх цих змін – допомогти ветерану повернути фінансову незалежність та активну роль в економіці України.

– Важливо розглядати ветерана як повноправного учасника економічного життя: працівника, підприємця, клієнта. Україна не може дозволити собі втрачати цей людський капітал. Фінансовий сектор може допомогти ветеранам і як роботодавець, і як надавач послуг. У самому Нацбанку діє "Програма Турботи", яка допомагає адаптуватися військовим, які повертаються на роботу, та залучає нових працівників-ветеранів. Зараз у нас працює 86 ветеранів. А як надавач послуг фінансовий сектор має розвивати рішення для ветеранського підприємництва за принципом "одного вікна"": грант, кредит, рахунок та наставництво в одному пакеті. Ветерани доводять: ветеранський бізнес – це життєздатні компанії з реальним внеском у відбудову та зміцнення нашої економіки, – підсумували в НБУ.

Відтак, повернення військовослужбовця до цивільного життя – це шлях із багатьма етапами, на кожному з яких потрібна професійна підтримка. Від швидких дій військового хірурга та високотехнологічної операційної залежить порятунок життя. Від сучасної реабілітаційної бази – можливість знову ходити та працювати. Від системної підтримки бізнесу – наявність коштів на ці технології та ремонти. А від зручного, безбар'єрного банківського сектору – можливість почуватися повноцінним громадянином. Коли всі ці елементи працюють як єдине ціле, відновлення перестає бути особистою проблемою пораненого бійця та його родини, стаючи спільною та успішною справою всієї країни.