"Китай партнер України, але...": уповноважений по санкціям про деталі в російських дронах, проблеми Кремля і Березу

У "Шахедів" вже нові двигуни, а в ракетах Росії "свіжа" західна електроніка

Зникнення західних комплектуючих в російських дронах та ракетах матиме величезний вплив на спроможності Кремля обстрілювати українські міста. Втім, не всі партнери України поспішають перекривати такий експорт. Про це в інтерв’ю "Телеграфу" каже уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

Хто найбільший постачальник електроніки для російських ракет? Скільки Кремль заробив на війні в Ірані і чому РНБО вводить санкції проти українських громадян? Про це — далі в матеріалі.

"Перекрити поставки деталей до ракет цілком реально"

— Пане Владиславе, днями ви повідомляли, що в ракетах і дронах, якими Росія атакувала Україну за останні пів року, було виявлено 35 тисяч іноземних компонентів з США, Японії, Тайваню, Швейцарії. Назвіть схеми. Як з цих країн компоненти потрапляють в Росію?

— Перше — звідки взагалі береться ця цифра в 35 тисяч. Рахується математично. Зазвичай, ми маємо більш-менш цілі зразки ракет і дронів для вивчення. Умовно, у нас є збита ракета Х-101. Ми її досліджуємо, вивчаємо, рахуємо кількість і якість компонентів і якщо під час наступного масового обстрілу було застосовано десять цих Х-101, відповідно, ми можемо вирахувати цифру компонентів. Тобто це математична історія, тому що більшість ракет, які влучають і спрацьовують, там нема що вивчати — згорає практично все.

Тепер як іноземні компоненти ракет і дронів потрапляють в Росію. Заводи, що розташовані в Китаї. Це можуть бути і китайські компанії-виробники і заводи в Китаї європейських, американських компаній. З їхніх заводів багато компонентів напряму через кордон потрапляють до Російської Федерації. Це та частина проблеми, з якою санкційними і будь-якими іншими інструментами важко боротися, хоча фінансові санкції і мають певний вплив.

Друга частина проблеми — деталі, вироблені на заводах на території країн-партнерів: Японія, Європа, США. Тут реальніше боротися. Якщо це заводи-виробники, то маючи внутрішні процедури комплаєнсу (система внутрішньої політики та правил компанії, — ред.), поліпшуючи їх, співпрацюючи з правоохоронними органами, (з якими ми також співпрацюємо), абсолютно реально на 95% прикрити можливість поставки відповідних компонентів до РФ.

— Чому ж цього досі не зробили партнери?

— Це вимагає зусиль, а не всі готові ці зусилля робити. Окремі компанії, зокрема нідерландська NXP (виробник напівпровідникових електронних компонентів, — ред.) досягли суттєвого прогресу. Ми практично перестали знаходити їхні компоненти в "свіжих" російських дронах. А інші, наприклад, швейцарська STMicroelectronics (одна з найбільших європейських компаній-виробників мікроелектроніки, — ред.) на п'ятий рік [повномасштабної війни] продовжують розказувати, що вони там щось не можуть, щось не знають… Це неправильний підхід. Він некорисний ні для самої компанії, ні для Швейцарії, ні, звичайно, для України.

Зі свого боку ми передавали і передаємо дуже конкретну інформацію. Кожен виробник отримує сотні серійних номерів їхніх компонентів. Цього більш ніж достатньо для того, щоб здійснювати яке завгодно розслідування і виявляти саме тих великих дистриб'юторів, через кого ці поставки проходять. Ну і вживати заходів, щоб це припинилось.

— А окрім Швейцарії хто ще з європейських партнерів не поспішає співпрацювати з нами в цьому плані? Назвіть ці країни.

— Я би не хотів казати, що Швейцарія з нами не співпрацює. Просто результати роботи і спільних зусиль окремих урядів з окремими виробниками залишають бажати кращого. І це Швейцарія та ще Німеччина. А от Нідерланди — молодці. Спільними зусиллями уряду і компаній, вони суттєво змінили ситуацію. З умовно Західного блоку до "немолодців", на жаль, мушу віднести Японію. Повільно у них відбуваються відповідні дії і замало результатів. Майже в кожній ракеті або дроні Росії і досі знаходяться відносно "свіжі" японські компоненти.

— Наскільки "свіжі"? Є навіть ті, що вироблені в 2026 році? Знаходили такі?

— За 2025-й рік точно є. За 2026-й, думаю, що вже є, але поки не готовий це стверджувати. Треба розуміти абсолютно чітко і конкретно, які саме компоненти і в яких саме засобах ураження. Але китайські є.

"Китайці — партнери України, але…"

— Якщо Китай в цьому контексті найпроблемніша країна, то розкажіть, вони йдуть хоч на якусь співпрацю з Україною? Є діалог?

— Діалог є. Насправді китайці в цілому великі партнери України. Вони дійсно не постачають повноцінної зброї для РФ. Це цінується. З іншого боку, з огляду на ті обсяги нафти, які вони закуповують та компоненти озброєння, що передають Росії китайські виробники — це проблема. І тут питання: чи є така вже велика різниця між тим, щоб продати Росії цілий дрон, чи продати Росії турбореактивний двигун для дрона? Як на мене, ця різниця не така вже й велика.

Ми багато разів піднімали цю тему з китайськими партнерами, передавали їм великі обсяги інформації, просили зосередитись хоча б на ключових компонентах "made in China", які точно не можна віднести до товарів dual-use (подвійного призначення, — ред.)

— А саме?

— SRP-антени, турбореактивні двигуни. Це не dual-use, як би ви це не класифікували. Це single-use для дронів. Триває рік інтенсивного діалогу, і предметного, реального результату ми поки що не бачимо. Більше того, під час останнього обстрілу ми знайшли новий двигун "Шахеда", який відрізняється від попередніх. Новий дрон і новий вид китайського реактивного двигуна в "Шахеді". І це засмучує. Це не те, що наближає завершення війни і досягнення миру.

— Якщо ми уявимо, що завтра всі західні компоненти перестануть постачатись до Росії, то як це вплине на інтенсивність обстрілів України і спроможності ворога виробляти ракети, "Шахеди"?

— Якщо їх прибрати, це матиме величезний вплив на спроможність російського ВПК виробляти дрони і ракети. Тому ми сконцентрувались на роботі з європейськими і японськими виробниками, щоб західні компоненти не потрапляли в Росію. Можливо, цього буде достатньо, щоб дуже суттєво вплинути.

— Як саме західні партнери повинні активізувати цю роботу? Чого ми від них чекаємо? Змін до законодавства, тиску на виробників?

— Перше — ви можете поставити компанію-виробника під такий тиск, що у них просто не буде іншого варіанту, ніж посилити внутрішній контроль. Наприклад, аргументи STMicroelectronics, що в Швейцарії немає заводів, заводи в Італії, Франції, Китаї. Прекрасно. Але якщо ваша штаб-квартира в Швейцарії, це значить, що у вас немає контролю за вашим виробництвом? Вочевидь він є. Відповідно, ви маєте виявити тих великих дистриб'юторів (а ми даємо достатньо даних для цього), через кого ці деталі потрапляють в небажані юрисдикції. От і все. І просто припинити продавати великим дистриб'юторам. По ланцюжку абсолютно реалістично це припинити.

Ну і плюс питання посилення експортного контролю. І це ж не те, що треба щось там вигадувати. Є санкції Японії, Європейського Союзу, Великої Британії. В усіх цих країнах є великі секторальні санкції, які забороняють поставки до Росії конкретних товарів, і до них належать майже всі ці запчастини. Це підсанкційні обмеження. Ну так дотримуйтесь їх.

"Можна зупиняти кожен другий танкер РФ"

— Поговоримо про російську нафту. За час війни в Ірані, блокування Ормузької протоки і як наслідок часткового зняття санкцій з російської нафти, скільки заробили в Кремлі?

— Тут по-різному можна оцінювати. Якщо говорити про обсяги фізичного експорту нафти і нафтопродуктів, то вони суттєво їх наростили. Плюс вони заробили більше з точки зору отриманих доходів, тому що підросла ціна на нафту. Тобто виріс обсяг експорту та ще й ціна підросла.

З іншого боку, доходи до бюджету рахуються з видобутої нафти, а її стало менше. В силу багатьох факторів видобування у них почало скорочуватись. Росія в широкому сенсі дійсно, заробила більше. Мова легко може йти про плюс 40 мільярдів доларів. Чи це значить, що в бюджет надійшло 40 мільярдів? Ні, не значить. І це хороша частина цієї сумної новини.

— Куди ж пішли ці гроші тоді?

— Суттєві цифри доходів залишаються на приватних рахунках: оточення Путіна, верхівки ФСБ. Частина цих коштів використовується для накопичень, але частина все ж використовується для купівлі, в тому числі, мікроелектроніки і компонентів ракет та дронів.

— Станом на зараз, які масштаби тіньового флоту РФ?

— Під санкціями 600 плюс танкерів. З них сотні дві, незважаючи на санкції, продовжують возити російську нафту. Ну якщо сказали "А", запровадивши санкції, то скажіть і "Б", припинивши рух підсанкційних танкерів. І це абсолютно реально. Ми кожного дня в режимі реального часу передаємо партнерам інформацію, де підсвічуємо: "От подивіться, підсанкційний танкер з недійсним прапором проходить біля узбережжя Франції, або через Гібралтар, або біля узбережжя Німеччини. Зробіть щось". У відповідь: "Дякую за інформацію" — і нічого не роблять. І це теж свідчить про певну слабкість і неготовність до дійсно серйозних рішень.

Станом на зараз, (і це хороша частина цієї історії), до двох десятків танкерів були затримані, в основному зусиллями Франції, Німеччини, США, Великої Британії. Швеція в цьому плані взагалі — топ. Щоправда, у випадку з США там іранські танкери, але це показує, що історія робоча. Ну, так якщо це можливо, в принципі, так зупиняйте частіше. Тим паче, що незважаючи на всі зусилля РФ вивести ці танкери з "сірої" зони, все одно більшість танкерів залишається ній. Тобто вони під санкціями, під недійсним прапором і є всі формальні підстави для їх затримання. Лишається тільки зробити крок по фізичному припиненню цих дій. Та думаю, що найближчим часом це все ж таки посилиться, враховуючи деякі домовленості, яких нам вдалось досягнути останнім часом. Чим більше буде фізично затриманих танкерів, зокрема з Балтики (а Балтика — це досі 40% експорту російської нафти), тим менше вони будуть заробляти. Інша частина справи — це те, що роблять наші Сили спеціальних операцій, СБУ, Сили безпілотних систем. Але там вже інша тактика і підхід. З нашої точки зору це ні що інше, як реалізація санкційних обмежень.

— А чому все ж таки партнери не реагують на нашу інформацію про той чи інший підсанкційний танкер біля їх берегів? Бояться військової ескалації з боку РФ чи з політичних причин?

— На технічному рівні, в принципі, в усіх країнах все для цього готово. Прийняті відповідні рішення, зміни до законодавства, налагоджена координація і всередині країн між різними органами, і між самими країнами. Тому з нашої точки зору все готово для того, щоб кожен другий підсанкційний танкер з російською нафтою було зупинено.

— Нещодавно з'явилась новина, що ціна Urals — російської флагманської нафти, опустилася до рівня, який фіксувався ще до початку війни на Близькому Сході. Що це означає для російського бюджету?

— Ціна нафти — волатильна історія. Вона дуже швидко змінюється через різні причини. Заблокувався знову Ормуз, і знову ціна підросла. Розблокується — знову почне падати.

Що це значить для бюджету РФ? В бюджеті закладена ціна на нафту 59 доларів за барель. Середньозважена ціна з початку року більша, але враховуючи, що видатки бюджету на ведення так званої "СВО" вже пішли сильно не за планом, їм цієї ціни мало. Тобто реально росіянам прямо зараз треба не менше ніж 75 доларів мати на барелі до кінця року для того, щоб звести кінці з кінцями в їхньому бюджеті. Враховуючи, що у них постійно зростають видатки на ведення війни. Плюс не росте економіка і інші проблеми, які впливають на темпи зростання ВВП. Якщо вони закладали 2% зростання, то вже зараз ми розуміємо, що це буде в кращому випадку плюс-мінус 0,5%, а то й 0%.

До речі, незважаючи навіть на історію з Ормузькою протокою, у них зараз скоротилися нафтогазові доходи. За півроку вони отримали на 40 мільярдів доларів доходу менше, ніж за аналогічний період минулого року.

У них великий дефіцит федерального і регіональних бюджетів, і їм все складніше його приховувати. І я думаю, що за таких темпів, одразу після виборів до Думи, їм доведеться внести суттєві коригування, можливо, навіть секвеструвати окремі бюджетні позиції. Дай бог, щоб так і сталося.

Про санкції проти українців

— Наостанок, не можу не запитати про наші внутрішні санкції. Зокрема, щодо санкцій проти Борислава Берези. Поясніть, чому?

— Ми послідовно не можемо коментувати якісь окремі санкційні рішення. Зрештою, жодна країна таких речей не пояснює. Єдине, що тут можна сказати, що російська і проросійська пропаганда отримує належну оцінку. І не лише в Україні. Ми бачимо, що застосовують санкції до російських і проросійських пропагандистів в інших країнах. І мені щиро дивно, чому це викликає подив.

Щодо можливості застосування санкцій до громадян України, то закон 2014 року це прямо передбачає. Різні країни застосовують санкції до своїх громадян. І майже завжди це так чи інакше санкції за діяльність, пов'язану з проросійською пропагандою. Тому я не зовсім розумію деякі коментарі щодо нібито неконституційності застосування санкцій до громадян України. Якби це було неконституційно, то я думаю, що Конституційний Суд вже давно би дав відповідну оцінку. Тим паче, закон 2014-го року в цій частині абсолютно не змінювався. І санкції до громадян України починаючи з 2014 року застосовуватись сотнями.