Як раніше вже ніколи не буде, українці мають помінятися самі - Яніна Соколова

Українська телеведуча, журналістка та блогер Яніна Соколова про

Минулого життя вже ніколи не буде.

Я не знаю, як це прийняти, але треба прийняти і покласти на полицю як урну з прахом того, що ніколи не повернеш, залишивши фрагменти хорошого з тої урни у голові і серці.

Як ментально, так і ідеологічно.

Нам треба будувати нову реальність. Використати цей час як шанс поховати в собі країну яка нас знищує. У всіх проявах. Ментальних і ностальгійно ідейних. Все абсолютно що повʼязано з нею — поховати. Не чекати, що держава це буде робити. Зробити це самим кожному в своїй родині.

Я дивлюся як мій молодший син читає при увімкнених на батарейках світильниках, бо немає світла через російські обстріли нашої енергетики, українські книги, яких штук 10 на полиці біля ліжка. В день його читання в українському місті Харків, де друкувалися книги з полиці Мирона і книга його мами, мій син читає, а я сконцентровано прокручую в голові ніч, яка настане за кілька годин, в якій ми маємо вижити, якщо росіяни будуть бомбити слідом за Харківською друкарнею і наше місто.

Паралельно з цим на вулиці грає музика, де молоді люди, років 30 співають якийсь російський реп і обговорюють бій Усика.

Охоронець в супермаркеті дивиться російський серіал на планшеті. А депутати від опзж і досі сидять в залі, ба більше, вони очолюють тск у верховній раді щодо закупівлі безпілотників та будівництва фортифікацій.

У Львові форум російської опозиції. Подоляк па-рускі представляє поважних гостей Каспарова та Фейгіна.

В телефоні третім фоном приходять сповіщення — це відео-повідомлення мого 19-річного друга воїна з ампутованими кінцівками.

Який сенс у цьому всьому, спитала мене сьогодні зранку лікар. Якщо нічого не міняється?

Сенс в тому, що в усьому цьому сюрі ми маємо помінятися самі. Створити нових себе. І припинити толерувати те, в чому Ви не бачите майбутнє вашої дитини. А значить вашої країни. Почитайте на цих вихідних книгу перед сном дитині, або самі купіть її у видавництва Vivat у памʼять про тих, хто друкував українські книги в той час, коли ворог бомбив їхнє місто, аби знищити їхнє майбутнє.

P.S. У коментах реквізити допомоги по відновленню потужностей видавництва у Харкові. А ще почитайте лист CEO Vivat Yuliya Orlova. Кидаю у коменти.

Джерело: Facebook Яніни Соколової