Не поразка для України? Чого насправді чекати від нової президентки Болгарії

Є чотири головні напрямки співпраці Києва та Софії.

Перемога Іліяни Йотової на президентських виборах у Болгарії, які відбулися 1 листопада, закріплює політичний курс, який асоціюється з чинним прем'єр-міністром, експрезидентом Руменом Радевим. По факту, єдина команда "президент-прем’єр" тепер концентрує владу в країні. Для України цей результат неоднозначний: Йотова скептично ставиться до подальшої військової допомоги Києву та не підтримує залучення болгарських військових до потенційних безпекових місій в Україні.

У Болгарії президент – не лише символічна фігура: він має повноваження, зокрема, у сфері зовнішньої політики та безпеки, а також відіграє помітну роль у формуванні політичного порядку денного.

Водночас називати нову президентку проросійською, а результати виборів – поразкою України було б надмірним спрощенням. Про це в інтерв'ю "Телеграфу" розповів радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Болгарії Олександр Тищенко.

– Що для України насправді означає перемога Іліяни Йотової? Якою була її позиція щодо нашої держави в попередні роки?

– Її перемога була абсолютно очікуваною і означає насамперед продовження політичного курсу, який у Болгарії асоціюється з Руменом Радевим, та максимальну консолідацію влади в руках чинного прем'єр-міністра.

На мій погляд, українські медіа, посадовці та лідери думок уже вдруге за рік підтримують у Болгарії партії та кандидатів, які не мали шансів на перемогу, замість того, щоб вибудовувати відносини з новою адміністрацією, яка прийшла до влади легітимно і надовго після серії позачергових виборів.

Перемогу Йотової трактують як поразку України, передусім прихильники Гюрова. Новообрана пані президентка виступає за мирне врегулювання військового конфлікту в Україні. Для значної частини людей заклики європейських політиків до миру є проявом українофобії, для когось — навпаки.

Я не пам'ятаю заяв пані Йотової, у яких вона ставила б під сумнів територіальний суверенітет нашої країни.

Йотова добре знайома з українською тематикою. Вона була віцепрезиденткою Болгарії протягом двох президентських каденцій Румена Радева, а з січня 2026 року виконувала обов'язки глави держави. Тому її позиція щодо України не є новою або сформованою виключно час виборчої кампанії.

Водночас потрібно чесно говорити про розбіжності. Йотова скептично ставиться до продовження військової допомоги та виступає за дипломатичне врегулювання війни. У вересні 2026 року, під час виборчої кампанії, Йотова заявила, що не бачить військового вирішення конфлікту, а Болгарія не повинна брати участі в так званій коаліції охочих, якщо йдеться про військову присутність в Україні.

Але я б не ототожнював таку позицію з ворожістю до української держави чи українського народу. Болгарська політика має власну специфіку, а її керівництво насамперед орієнтується на те, як болгарське суспільство сприймає війну та які ризики бачить для власної країни.

– Чому в новообраної президентки таке ставлення до допомоги Києву?

– Є важливий нюанс. Необхідно розрізняти її ставлення до військової допомоги, фінансової підтримки України, гуманітарної допомоги та економічної співпраці. Це різні питання, і не можна автоматично переносити негативне ставлення до одного з них на всі інші.

Наприклад, у червні Йотова коментувала можливість передачі українській стороні болгарського озброєння, посилаючись на відсутність надлишкових запасів, які можна було б передати без шкоди для власної обороноздатності. При цьому вона нагадувала про рішення болгарського парламенту 2022 року, яке передбачало можливість передачі надлишкового військового майна.

Тобто тут ми бачимо не лише політичну позицію, а й апеляцію до внутрішніх оборонних можливостей Болгарії.

– Яке її ставлення до загроз з боку Росії для Болгарії, зокрема з огляду на нещодавні атаки дронів у Чорному морі?

– Це, мабуть, одне з найважливіших питань, яке показало складність болгарської політичної позиції.

Болгарія є членом НАТО та Європейського Союзу, але водночас має власну історичну, суспільну й політичну специфіку у сприйнятті Росії. Це впливає на те, як її політики оцінюють російську агресію та загрози регіональній безпеці.

Я не думаю, що команда Радева і Йотової вважає російську атаку найближчим часом першочерговою загрозою або навіть реалістичним сценарієм. І кількість дронів у Чорному морі поблизу Болгарії навряд чи змінить це ставлення.

Не останню роль в обережній риториці пані президентки щодо постачання зброї Україні могла відіграти й серія вибухів на складах боєприпасів у Болгарії в серпні та вересні цього року, що спричинила додаткову напругу всередині країни.

– Чи дійсно владу в Болгарії можна вважати проросійською, як про це пишуть ЗМІ? Чи все ж усе не так просто?

– У мене насправді є величезне прохання до всіх офіційних осіб: припиніть називати політиків інших держав проукраїнськими чи проросійськими.

За кожною з цих назв, окрім гучних заголовків і лайків у соцмережах, стоїть багатомільйонна українська громада, яка знайшла свій прихисток за кордоном, зокрема в Болгарії — 100-тисячна громада, переважно з жінок і дітей. І це точно не покращує їхнього повсякденного становища.

Наші медіа, які не завжди називають своїми іменами події всередині нашої країни, завжди знаходять час, щоб навішувати ярлики на всі можливі й неможливі закордонні політичні сили.

Ми обурюємося, коли хтось вказує нам на наші електоральні настрої та внутрішні події, але залюбки рахуємо депутатів різних політичних уподобань за кордоном.

Поважати вибір суверенних держав – найкращий вибір демократичної України. Будувати діалог з обраними за законом лідерами та парламентами, не забуваючи про інтереси України й українських громадян за кордоном, – першочергове завдання МЗС.

Насамперед потрібно розділяти три речі: ставлення болгарських політиків до Росії, їхню позицію щодо російсько-української війни та стратегічну зовнішньополітичну орієнтацію Болгарії.

Це не завжди одне й те саме.

Якщо вже й надавати пані Йотовій якогось "про" забарвлення, то вона передусім франкофонка.

Йотова — політикиня, яка відстоює власне бачення болгарських національних інтересів. Її підхід до Росії та війни в Україні можна критикувати або не поділяти, але автоматично називати її проросійською лише на підставі окремих заяв було б надмірним спрощенням.

Болгарія залишається членом ЄС і НАТО. Її економічні, безпекові та інституційні зв'язки з європейськими партнерами нікуди не зникають. Тому я б не ставив знак рівності між іноді різкими політичними поглядами окремих представників болгарського керівництва та всією зовнішньою політикою держави.

– Як Україні найкраще вибудовувати взаємодію з Болгарією, враховуючи тандем Йотової та Радева при владі?

– Такої консолідації влади в руках однієї команди в Болгарії давно не було.

Потрібно починати рахуватися з "Прогресивною Болгарією", домовлятися та співпрацювати з нею.

По-перше, безпека Чорного моря. Це спільний інтерес, який не залежить від політичних симпатій.

По-друге, енергетика, зокрема ядерна енергетика, диверсифікація постачання енергоресурсів та захист критичної інфраструктури. І в цій сфері Болгарія наразі має багато напрацювань. Я нещодавно спілкувався з президентом "Булатому" Богомілом Манчевим, і він вважає, що Україна може стати одним із головних партнерів Болгарії в атомному проєкті "Белене".

По-третє, спільне виробництво зброї. За час війни в Україні болгарська економіка відчула, що таке оборонні кошти, і точно не хоче поступатися своїм місцем у майбутньому.

І врешті-решт, давайте повертатися до теми залізничного сполучення між Києвом і Варною. Це дійсно надважливе логістичне питання.

Окремо хочеться відзначити те, що роблять наші люди від Варни до Софії. Вони запровадили новий рівень якості у величезному сегменті сфери послуг. Іноді ця "дипломатія" кав'ярень і салонів краси щоденно робить навіть більше, ніж зустрічі перших осіб. Саме ця дипломатія щоденно формує відносини між нашими країнами.

І найголовніше: Україні не потрібно вимагати від Болгарії повного збігу позицій з Києвом у кожному міжнародному питанні. Натомість потрібно послідовно пояснювати, чому сильна, незалежна Україна відповідає довгостроковим інтересам самої Болгарії та безпеці Європи.

Ми повинні розуміти болгарські національні інтереси, так само як очікуємо від наших партнерів розуміння українських.

Саме на такій основі можна будувати відносини, які витримуватимуть навіть серйозні політичні зміни в обох країнах.