Деякі жителі СРСР жили у бочках: чому і як це було

У 70-х роках у Радянському Союзі з’явилися нові моделі тимчасового житла для екстремальних умов. Ці будинки у вигляді бочок від перевезення палива почали з’являтися у районах Крайньої Півночі, де температура повітря опускалася до мінімуму.

Про те, як жили люди в цих будинках, повідомляє techinsider. Ці будинки мали витримувати температуру до -65 градусів, а також швидкість вітру до 60 метрів за секунду.

У регіонах Крайньої Півночі було неможливо і недоцільно будувати ґрунтовні будинки. Люди там опинилися в суворих умовах: сильні снігові замети та пориви вітру, низькі температури повітря та відсутність нормального житла. Дерев’яні будинки не могли забезпечити належного рівня комфорту.

Тоді ж виникла необхідність встановлення нових моделей тимчасового житла в широтах Крайньої Півночі. Вони мали витримувати непрості природні умови.

Також у 1970-х роках у СРСР розпочалося будівництво Байкало-Амурської магістралі. Вона проходить в 610-770 км на північ від Транссибірської магістралі і паралельна їй: більшість цієї залізниці проходить у зоні вічної мерзлоти. У зв’язку з будівництвом знадобилося встановлення нових тимчасових житлових будинків — "Цільнометалевих уніфікованих блоків" або "ЦУБіків".

Ці будинки були теплими та легкими, при цьому міцними та обтічними. Завдяки своїй циліндричній формі будинки більше не потопали у снігу.

Усередині ці будинки обшивалися фанерою та утеплювачами, знизу облаштовували опалювальну систему. Метраж будинків — 24 квадратні метри. Там були місця для відпочинку з ліжками, кухні, передпокій, санвузли, котельні. Вхідна зона відокремлювала житлову зону від входу, щоб мороз не потрапляв у спальне приміщення.

У таких будинках на Крайній Півночі жили альпіністи, групи вчених-дослідників, військові. Будівництво "ЦУБіків" тривало до початку 1990-х років, а після розпаду Радянського Союзу в таких будинках досі продовжують жити люди.

Раніше "Телеграф" розповідав про найбільш популярні радянські меблі, які хотіли мати всі.